Рішення № 86878964, 10.01.2020, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1242/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Чухалова О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Григолінський С.О., представник за довіреністю №14/20-39-19

від 01.04.2019,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (с.Горбулів, Черняхівський район, Житомирська область)

про стягнення 11372,65 грн.

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" про стягнення 11372,65грн, з яких: 9814,68грн основного боргу, 800,74грн пені, 83,08грн інфляційних втрат, 592,55грн 25% річних, 81,60грн штрафу, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.12.2019 відкладено розгляд справи по суті на 10.01.2020.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві (а.с.4-9) та відповіді на відзив (а.с.106-109), просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача: 1076,67грн основного боргу, 800,74грн пені, 81,60грн штрафу, 592,55грн 25% річних, 83,08грн інфляційних втрат. Вказав, що лізингові платежі, які підлягали сплаті: 10.09.2019 в сумі 3307,45грн були сплачені 22.11.2019 у сумі 3235,67грн; 10.10.2019 у сумі 3271,56грн були сплачені 10.12.2019 у сумі 3235,67грн; 10.11.2019 у сумі 3235,67грн були сплачені 10.12.2019 у сумі 2266,67грн.

Відповідач в судові засідання 18.12.2019 та 10.01.2020 не з`явився, повноважного представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 1000231385880 (а.с.105).

У відзиві на позовну заяву від 17.12.2019 відповідач вважає поданий позов безпідставним та надуманим з огляду на те, що станом на 16.12.2019 ТОВ "Горбулівське" виконало свої зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів за договором №6-18-185ств-фл/366 від 20.12.2018. У позові просить відмовити, посилаючись те, що попереднім керівником було здійснено крадіжку техніки, у тому числі тієї, яка є предметом договору №6-18-185ств-фл/366 від 20.12.2018 про що були внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Вказує, що фактичне настання страхового випадку та з`ясування обставин щодо подальшого виконання ТОВ "Горбулівське" зобов`язань за договором лізингу №6-18-185ств-фл/366 від 20.12.2018 стало підставою для тимчасового припинення виплат. Наведені обставини за доводами відповідача, не є порушенням зобов`язань за договором лізингу, а є лише способом захисту та реалізації прав та інтересів, оскільки в разі визнання ПАТ "Українська промислова страхова компанія" крадіжки предмета лізингу - страховим випадком, усі зобов`язання щодо відшкодування його вартості позивачу несла б саме страхова компанія, а не відповідач. Зазначає, що на підставі п.9.2.2 договору фінансового лізингу №6-18-185ств-фл/366 від 20.12.2018 у зв`язку з викраденням предмета лізингу зобов`язання між сторонами були б достроково припиненими. В листопаді 2019 року спільними зусиллями сторін відповідачу було повернуто предмет лізингу у зв`язку з чим вважає, що саме з цього часу відновились зобов`язання по сплаті чергових платежів за договором лізингу.

Відповідач про причини неявки повноваженого представника в судове засідання суд не повідомив. Клопотань про щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника від ТОВ "Горбулівське" до суду не надходило.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки учасників справи в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду відповідача, не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2018 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (лізингоодержувач/відповідач) було укладено договір фінансового лізингу №6-18-185 ств-фл/366 (далі - договір) (а.с.13-21).

Згідно п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, лізингодавець зобов`язується набути у власність у постачальника предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його (предмет лізингу) за плату (лізингові платежі) у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк не менше одного року.

Відповідно до пункту 1.2 договору, сторони погоджуються з тим, що Специфікацією та умовами предмета лізингу є найменування, кількість, тип, модель, марка, інші технічні характеристики, вартість предмета лізингу, а також найменування виробника (постачальника) предмета лізингу, що визначені у додатках до цього договору "найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу".

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що цей договір укладено у відповідності до Правил надання послуг з фінансового лізингу Національною акціонерною компанією "Украгролізинг", затверджених рішенням дирекції від 01 березня 2017р.

Згідно з пунктом 2.1 договору, лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу.

Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі - Акт), що укладається у 5 (п`яти) автентичних примірниках (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору, постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу, строк лізингу встановлюються додатками до цього договору "найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Місцем поставки (передачі) предмета лізингу є: Вінницька область, м.Хмільник, вул.Лисенка, 19.

Згідно пункту 3.4.3 договору, сторони погодили, що лізингоодержувач зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що протягом 7 (семи) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором лізингоодержувач перераховує на рахунок лізингодавця:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 20 (двадцяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ). Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.

Відповідно до пункту 4.2 договору, з моменту підписання Акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають, зокрема, відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу, а також відповідні комісії.

Згідно з пунктом 4.3 договору, лізингові платежі у частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання Акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно.

Пунктом 4.4 договору сторони передбачили, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору.

Загальна сума оплати за цим договором, періодичність та терміни сплати визначаються графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору, розділами 4 та 8 цього договору. Зарахування та розподіл коштів, отриманих за цим договором, лізингодавець здійснює першочергово відповідно до ст.ст. 534, 625 Цивільного кодексу України (пункт 4.8 договору).

Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до цього договору "найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором, якщо інше не визначено цим договором.

Судом встановлено, що до договору фінансового лізингу №6-18-185ств-фл/366 між сторонами 20.12.2018 були підписані додатки: Додаток №1 - найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу та Додаток №2 - Графік сплати лізингових платежів (далі-Додатки) (а.с.22, 23).

Відповідно до Додатку №1 вартість предмета лізингу - борони зубової міжрядної БЗМ-5,6 (кількість 1 шт, строк лізингу 3 роки) становить 102000,00грн (разом з ПДВ).

В подальшому, 10.01.2019 між сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до якого Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" приймає у платне користування на умовах договору фінансового лізингу від 20.12.2018 №6-18-185ств-фл/366 предмет лізингу. Власником техніки, переданої по цьому акту є Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

Таким чином, згідно погоджених сторонами умов договору та Графіку лізингових платежів, перший лізинговий платіж підлягав сплаті 10.02.2019 року, а кожен наступний - до 10 числа наступного місяця за звітним, що загалом складає 36 платежів (а.с. 23).

Договір, додатки до нього та Акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Судом враховується, що згідно погоджених сторонами строків проведення розрахунків та умов договору, відповідач зобов`язаний був здійснити проплати лізингових платежів наступним чином:

- за січень 2019 року на суму 5938,67грн - в строк до 10.02.2019;

- за лютий 2019 року на суму 5902,78грн - в строк до 10.03.2019;

- за березень 2019 року на суму 5866,89грн - в строк до 10.04.2019;

- за квітень 2019 року на суму 3451,00грн - в строк до 10.05.2019;

- за травень 2019 року на суму 3415,11грн - в строк до 10.06.2019;

- за червень 2019 року на суму 3379,23грн - в строк до 10.07.2019;

- за липень 2019 року на суму 3343,44грн - в строк до 10.08.2019;

- за серпень 2019 року на суму 3307,45грн - в строк до 10.09.2019;

- за вересень 2019 року на суму 3271,56грн - в строк до 10.10.2019;

- за жовтень 2019 року на суму 3235,67грн - в строк до 10.11.2019.

При цьому, відповідачем здійснювались оплати лізингових платежів з порушенням строків погоджених в графіку сплати лізингових платежів. Так, з наданих позивачем документів вбачається, що відповідачем було проведено розрахунки за лізинговими платежами за вказаний період на загальну суму 40035,03грн, зокрема ним були здійснені проплати на рахунки позивача наступним чином, а саме: 11.02.2019 в сумі 5938,67грн, 19.03.2019 в сумі 5902,78грн, 03.05.2019 в сумі 3451,00грн, 11.05.2019 в сумі 2380,00грн, 30.05.2019 в сумі 3486,89грн, 15.07.2019 в сумі 6794,34грн, 23.09.2019 в сумі 3343,34грн, 22.11.2019 в сумі 3235,67грн, 10.12.2019 в сумі 3235,67грн та в сумі 2266,67грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи картками рахунків та банківськими виписками (а.с.111-131).

Позивач направляв на адресу відповідача лист №14/670 від 03.09.2019 з вимогою сплатити на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 4194,08грн, з яких: 3343,34грн сума лізингових платежів, 81,60грн штрафу, 401,33грн пені, 284,73грн 25% річних (а.с.25-30). Однак, відповідач відповіді на зазначені лист позивача не надав, розрахунки з позивачем в повному обсязі не провів.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №2112/2 від 21.12.2018 у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 9814,68грн основного боргу, 800,74грн пені, 81,60грн штрафу, 592,55грн 25% річних, 83,08грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань по проведенню розрахунків за лізинговими платежами.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статі 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Приписами частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов`язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Судом враховується, що позивачем заявлено вимоги до відповідача про стягнення 11372,65грн, з яких: 9814,68грн основного боргу, 800,74грн пені, 83,08грн інфляційних втрат, 592,55грн 25% річних, 81,60грн штрафу.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості (а.с.33) вбачається, що до суми основного боргу яку позивачем заявлено до стягнення з відповідача, включено заборгованість яка виникла внаслідок несплати відповідачем лізингових платежів за вересень (3307,45грн), жовтень (3271,56грн) та листопад (3235,67грн) 2019 року в загальній сумі 9814,68грн.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач 22.11.2019, тобто до звернення позивача з позовом у даній справі (позовна заява була здана на пошту 25.11.2019, що підтверджується поштовим конвертом в якому позов надійшов до суду та інформацією про відстеження відправлення за трек-номером 0100174525573, а.с.64,140), сплатив на рахунок позивача грошові кошти в сумі 3235,67грн в рахунок часткової сплати лізингових платежів за вересень 2019 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки за 22.11.2019 на суму 969,00грн та 2266,67грн (а.с.92,129). У зв`язку з цим, заборгованість в сумі 3235,67грн (часткове погашення боргу за вересень 2019) відповідачем було сплачено до звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до ч.4 п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення (закриття) провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки частина заборгованості по лізингових платежах за договором в сумі 3235,67грн, яка є предметом позовних вимог у цій справі, була сплачена відповідачем до подачі позивачем позову, то суд вважає позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в цій частині безпідставними, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами у сумі 3235,67грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу №6-18-185ств-фл/366 від 20.12.2018 по сплаті лізингових платежів в сумі 6579,01грн (9814,68грн - 3235,67грн), судом враховується таке.

З наданих позивачем та відповідачем документів вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено проплати на загальну суму 7769,01грн, що підтверджується довідками позивача №16/1078 від 16.12.2019 та №16/1125 від 27.12.2019, банківськими виписками та картками по рахунках (а.с.96, 92-95,110 -131).

Згідно з наданими в судовому засіданні 10.01.2019 поясненнями, які приймаються судом до уваги, сплачені відповідачем 10.12.2019 грошові кошти в загальній сумі 7769,01грн, згідно сум та призначень платежів було зараховано наступним чином:

- сплачені 10.12.2019 згідно платіжних доручень №25, №29 суми: 2266,67грн та 969,00грн (а.с.75,78,130), що загалом становить 3235,67грн, зараховано в рахунок часткового погашення заборгованості за жовтень 2019; залишок заборгованості за жовтень 2019 становить 35,89грн;

- сплачену 10.12.2019 згідно платіжного доручення №26 суму: 2266,67 (а.с.76,130) зараховано в рахунок часткового погашення заборгованості за листопад 2019; залишок заборгованості за листопад 2019 становить 969,00грн;

- сплачену 10.12.2019 згідно платіжного доручення №27 суму: 2266,67 (а.с.77,131) зараховано в рахунок часткової сплати поточної заборгованості за грудень 2019, вимоги про стягнення якої у даній справі позивачем не заявлялись.

Крім того, представник позивача пояснив, що залишок несплаченої відповідачем заборгованості лізингових платежів за вересень 2019 року становить 71,78грн.

Отже, враховуючи здійснені позивачем зарахування сплачених відповідачем після порушення провадження у справі сум, відповідачем 10.12.2019 було погашено заборгованість, яка є предметом позову, в загальній сумі 5502,34грн. Непогашеною залишилась заборгованість в сумі 1076,67грн (71,78грн (борг за вересень 2019) + 35,89грн (борг за жовтень 2019) + 969,00 (борг за листопад 2019) = 1076,67). При цьому судом враховується, що сплачена 10.12.2019 згідно платіжного доручення №27 сума в розмірі 2266,67грн частково погашає поточий лізинговий платіж за грудень 2019, вимоги по якому у даній справі заявлені не були.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5502,34грн підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Посилання відповідача на зупинення виплат у зв`язку з достроковим припиненням договору внаслідок настання страхового випадку є необґрунтованими. Так, суд враховує, що виходячи із змісту п.9.2 договору, договір вважатиметься достроково припиненим за угодою сторін, зокрема у тому випадку, якщо предмет лізингу буде викрадено, розтрачено чи пошкоджено, що не дозволяє його подальшу експлуатацію. Абзацом другим пункту 9.2 договору сторони передбачили, що датою припинення договору у таких випадках є наступний день після отримання лізингодавцем відповідних документів про підтвердження вищезгаданих обставин (дата встановлення вищевказаних фактів), а всі платежі за договором, які визначені Графіком сплати лізингових платежів (в тому числі в частині відшкодування вартості техніки), вважаються такими, що настали у лізингоодержувача.

Отже, за змістом погоджених в п.9.2 умов, договір лізингу №6-18-185ств-фл/366 від 20.12.2018 вважатиметься припиненим на наступний день після отримання лізингодавцем (позивачем) відповідних документів про підтвердження обставин викрадення предмета лізингу. Однак, матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачем позивачу документів про підтвердження обставин щодо викрадення предмета лізингу та отримання таких документів позивачем (їх отримання останнім не підтверджено представником в судовому засіданні), а тому посилання відповідача на факт припинення договору фінансового лізингу не знайшли свого підтвердження.

Крім того, суд враховує, що в п.3.4.14 договору лізингу №6-18-185ств-фл/366 від 20.12.2018 сторони погодили, що лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажору.

З огляду на наведене, відповідачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу невиконання умов договору фінансового лізингу №6-18-185ств-фл/366 від 20.12.2018, у зв`язку з чим вказані доводи є безпідставними та недоведеними, а тому суд їх відхиляє.

На час розгляду справи, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків з позивачем за лізинговими платежами за період вересень-жовтень 2019 у встановлений строк не виконав, у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 1076,67грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1076,67грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 800,74грн пені, 83,08грн інфляційних втрат, 592,55грн 25% річних, 81,60грн штрафу.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та 25% річних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно із ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 8.1 договору, сторони цим договором домовилися і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п.8.4 цього договору лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Сторони цим договором домовилися і встановили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% (двадцять п`ять) річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів, що були нараховані на прострочену суму чергового платежу за договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п.8.1 цього договору (пункт 8.3 договору).

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, відповідачу нарахована пеня в сумі 800,74грн та штраф в сумі 81,60грн (розрахунки аркуші справи 33-36).

Перевіривши проведені позивачем нарахування заявлених до стягнення з відповідача сум пені та штрафу, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 800,74грн та штрафу в розмірі 81,60грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми та умов п.8.3 договору згідно з якими, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25% річних від простроченої суми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційні витрати в сумі 83,08грн, а також 25% річних від суми заборгованості у розмірі 592,55грн (розрахунок аркуш справи 35).

Перевіривши проведені позивачем нарахування 25% річних та інфляційних витрат, господарський суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25% річних в сумі 592,55грн та інфляційних витрат в сумі 83,08грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1076,67грн основного боргу, 800,74грн пені, 81,60грн штрафу, 592,55грн 25% річних, 83,08грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 3235,67грн суд відмовляє. Провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 5502,34грн підлягає закриттю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, п.2 ч.1 ст.231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" основної заборгованості в сумі 5502,34грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (12316, Житомирська область, Черняхівський район, с.Горбулів, вул.Травнева, буд.1; ідентифікаційний код 41421071) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, Київська область, м.Київ, вул. Мечникова, буд.16-А; ідентифікаційний код 30401456):

- 1076,67грн основного боргу,

- 800,74грн пені,

- 81,60грн штрафу,

- 592,55грн 25% річних,

- 83,08грн інфляційних втрат,

- 1374,45грн витрат по сплаті судового збору.

4. В частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 3235,67грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" - у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.01.20

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2,3 - сторонам (рек.з пов.).