Рішення № 86872729, 13.01.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

копія

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3358/19

Чернігівський окружний адміністративний суду складі

головуючого судді Бородавкіної С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області (далі - УДКС України у Куликівському районі Чернігівської області), у якому просить :

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в невиплаті йому 22.10.2019 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості з середнього заробітку за період з 01.12.2015 по 02.11.2016 (включно);

- зобов`язати відповідача обчислити та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за період з 01.12.2015 по 02.11.2016 (включно), відповідно до Закону України ''Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати''.

Свої вимоги мотивує тим, що має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням термінів сплати середнього заробітку за період з 01.12.2015 по 02.11.2016 (включно).

Ухвалою судді від 19.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу п`ятнадцятиденний термін з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на позов, у якому УДКС України у Куликівському районі Чернігівської області просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки підставою для обчислення компенсації є нарахований, але не виплачений грошовий дохід за відповідний місяць. У зв`язку з наведеним, вважає, що при виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду щодо нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку не застосовуються вимоги Закону України ''Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати''.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, встановлено наступне.

Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 у справі №620/2179/19, яке набрало законної сили 09.10.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені та, у тому числі, зобов`язано УДКС України у Куликівському районі Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01.12.2015 по 02.11.2016 із застосуванням положень пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 7-8).

На виконання вказаного рішення суду, відповідачем 22.10.2019 було нараховано та виплачено позивачу кошти в сумі 22 456,32 грн.

Вважаючи, що УДКС України у Куликівському районі Чернігівської області протиправно не нарахувало та не виплатило під час виконання рішення суду від 09.09.2019 у справі №620/2179/19 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Листом від 30.10.2019 за №01-48/461 відповідач повідомив, що підстави для нарахування та виплати йому вищевказаної компенсації відсутні (а.с. 6).

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок).

Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-III).

Відповідно до пункту 1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом пунктів 2, 3 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

У пункті 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати (грошового забезпечення)). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - УДКС України у Куликівському районі Чернігівської області) добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа№ 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа №521/940/17) та від 15 квітня 2019 року (справа №727/7818/16-а).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за період з 01.12.2015 по 02.11.2016 є обґрунтованими та мають бути задоволеними.

При цьому, оскільки листом від 30.10.2019 за №01-48/461 УДКС України у Куликівському районі Чернігівської області фактично відмовило ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті зазначеної компенсації, суд, керуючись статтями 6, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача шляхом визнання протиправною відмови відповідача у здійсненні вказаних дій.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Також, відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 та від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача подано клопотання про стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом даної справи, зокрема, на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Для підтвердження вказаних витрат суду надано: договір про надання правової допомоги від 03.03.2019, акт прийому-передачі виконаних робіт з розрахунком витраченого часу від 04.12.2019, квитанцію до прибуткового касового ордера від 05.12.2019 №б/н (а.с. 19, 21, 22).

Відповідно до умов договору, вартість юридичних послуг за даним договором - за домовленістю.

Як вбачається зі змісту вказаного вище акту прийому-передачі виконаних робіт з розрахунком витраченого часу, адвокатом Серкіним К.Ю. у відповідності до договору про надання правової допомоги у справі №620/3358/19 надано ОСОБА_1 такі послуги: ознайомлення з матеріалами, наданими довірителем (1 год.), вивчення документів, моніторинг законодавства та аналіз судової практики при вивченні матеріалів справи, побудова стратегії захисту прав клієнта (1 год.), написання позову, додаткових пояснень, підготовка інших процесуальних документів (підготовка пакету документів для звернення до суду з позовною заявою, ксерокопіювання, подача документів до суду, договору, акту прийому-передачі виконаних робіт, інш.) (4 год.). Всього - 6 год. Вартість 1 год. роботи за домовленістю складає 500,00 грн. Сторони домовились, що загальна вартість послуг (гонорар) складає 3000,00 грн.

У свою чергу, частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Разом з тим, суд звертає увагу, що у наданих адвокатом документах відсутні докази складання Серкіним К.Ю . будь-яких додаткових пояснень під час розгляду справи. Також позовна заява складається із двох аркушів та копії листа відповідача від 30.10.2019 №01-48/461. У зв`язку з викладеним, суд критично ставиться до доводів, що адвокатом було затрачено на виконання перелічених в акті робіт 6 год.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про звернення до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Тобто, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.

Оскільки, в даному випадку, способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не застосовується.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги позивача мають бути задоволені у повному обсязі.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області, викладену у листі від 30.10.2019 №01-48/461, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за період з 01.12.2015 по 02.11.2016.

Зобов`язати Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за період з 01.12.2015 по 02.11.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 січня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області (код ЄДРПОУ 37888512, вул. Партизанська, буд. 2-А, смт. Куликівка, Куликівський район, Чернігівська область, 16300).

Суддя підпис С.В. Бородавкіна

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Рішення суду від 13.01.2020 законної сили не набрало.

Помічник судді Т.М. Хрущ

13.01.2020