Рішення № 86869642, 10.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2020 року м. Київ № 320/2145/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Київський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчини певні дії,

В С Т А Н О В И В:

до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Київський обласний військовий комісаріат, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову позивачеві у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи з 01.08.2018 внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.03.2019 № 28;

- зобов`язати відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 01.08.2018, з урахуванням проведених виплат та факту подання позивачем документів, передбачених законодавством, відповідно до порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, проходив військову службу в лавах Збройних Сил України.

23 вересня 2014 року під час транспортування боєприпасів, в зоні проведення АТО, позивач потрапив під артобстріл, в результаті чого отримав численні травматичні ушкодження в тому числі закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, скальповану рану лобно-тім`яної ділянки голови, закритий перелом ребер.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу №484 від 17.05.2015 року військово-лікарської комісії Північного регіону, було встановлено тривалий, помірно виражений невротичний стан та травма: наслідки закритої черепно-мозкової травми (23.09.14 р.), струсу головного мозку у вигляді астено-вегетативного синдрому. Консолідовані переломи тіл хребців лікованих консервативно, багатоуламковий перелом діафізу лівої ключиці, лікованого оперативно (30.09.14 р) з накладенням металоостеосинтезу після численних травматичних ушкоджень (23.09.14 р.) грудного відділу хребта, ключиці, м`яких тканих голови та акубаротравми. Травма ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Наказом командира військової частини польова пошта В2262 від 16 травня 2015 року №116, позивача було звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 1 частини восьмої (за станом здоров`я), відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

07 липня 2015 року під час огляду органами МСЕК позивача було визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Міністерством оборони України було проведено виплату позивачу допомоги у зв`язку з установленням ІІІ групи інвалідності в сумі 182700,00 грн.

19 липня 2018 року при проведенні повторного огляду Броварською міжрайонною МСЕК позивачеві було встановлено другу групу інвалідності з 01.08.2018 внаслідок травми пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

У подальшому, через Броварський ОМВК на адресу Київського обласного військового комісаріату було надіслано документи до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ-ї групи інвалідності.

Київським обласним військовим комісаріатом пакет документів для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ-ї групи інвалідності, було направлено на адресу Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.

01 березня 2019 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ухвалила рішення, оформлене протоколом №28, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

При цьому, відмовляючи в призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України посилалась на абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Ухвалою суду від 02.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін та проведення судового засідання і запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Міноборони, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вища група інвалідності була встановлена позивачеві після спливу терміну, обумовленого положеннями частини 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В прохальній частині відзиву, що надійшов на адресу суду 24.05.2019, заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з такого.

Згідно статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частин другої, третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У даному випадку предмет позову стосується питань виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю та за своєю суттю відноситься до справ незначної складності, з`ясування обставин не потребує виклику сторін, а заявлена вимога ґрунтується на оскаржені індивідуального акта, яким відмовлено у призначені та виплаті такої допомоги, а тому у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін суд відмовляє.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу в Збройних Силах України. 23 вересня 2014 року, під час виконання завдань в зоні проведення АТО, а саме транспортування боєприпасів, позивач потрапив під артобстріл, в результаті чого отримав численні травматичні ушкодження в тому числі закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, скальповану рану лобно-тім`яної ділянки голови, закритий перелом ребер.

Наказом командира військової частини польова пошта В2262 від 16 травня 2015 року №116, позивача було звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 1 частини восьмої (за станом здоров`я), відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до Свідоцтва про хворобу №484 від 17.05.2015 року військово-лікарської комісії Північного регіону, було встановлено що захворювання: тривалий, помірно виражений невротичний стан та травма: наслідки закритої черепно-мозкової травми (23.09.14 р.), струсу головного мозку у вигляді астено-вегетативного синдрому. Консолідовані переломи тіл хребців лікованих консервативно, багатоуламковий перелом діафізу лівої ключиці, лікованого оперативно (30.09.14 р) з накладенням металоостеосинтезу після численних травматичних ушкоджень (23.09.14 р.) грудного відділу хребта, ключиці, м`яких тканих голови та акубаротравми, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

07 липня 2015 року під час огляду органами МСЕК позивача було визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Міністерством оборони України було проведено виплату позивачу допомоги у зв`язку з установленням ІІІ групи інвалідності в сумі 182700 грн.

19 липня 2018 року при проведенні огляду позивача Броварською міжрайонною МСЕК, позивачу було встановлено другу групу інвалідності з 01.08.2018 року внаслідок травм пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

У подальшому, через Броварський ОМВК на адресу Київського обласного військового комісаріату було надіслано документи до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ-ї групи інвалідності.

Київським обласним військовим комісаріатом пакет документів для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ-ї групи інвалідності було направлено на адресу Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.

01 березня 2019 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ухвалила рішення, оформлене протоколом №28, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Відмовляючи в призначенні одноразової грошової допомоги комісія Міністерства оборони України посилалась на абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Згідно інформації, що міститься у витязі з протоколу комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.03.2019 № 28, при розгляді поданих документів, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки встановлення вищої групи інвалідності ОСОБА_1 відбулось понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з метою врегулювання спору у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону №2011-XII.

Так, ключовим правовим питанням при вирішенні даної справи є правильність застосування до спірних правовідносин абзацу 2 частини 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII.

Суд звертає увагу на те, що вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014 шляхом доповнення Закону №2011-XII статтею 16-3 (в редакції Закону України від 04.07.2012 №5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців").

Частиною 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, у редакції, яка діяла на дату встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності, а саме станом на 07.07.2015, визначено, що у разі якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З метою реалізації норм статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №975, який набрав чинності з 24.01.2014.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності є підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені лише починаючи з 01.01.2014.

Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, яка набрала чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

За таких умов норми частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.

Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (який набрав чинності з 01.01.2017) частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Тому, в разі якщо інвалідність особі була вперше встановлена до 01.01.2014, а зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014 року, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовується.

Аналогічна позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 22.08.2019 у справі №806/2180/18, від 30.10.2019 у справі №806/815/16, від 24 грудня 2019 року у справі №826/11299/18.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачеві як інваліду ІІ групи з урахуванням проведених виплат.

Третю групу інвалідності довічно позивачу встановлено 07.07.2015, тобто після січня 2014 року.

Другу групу інвалідності довічно позивачу встановлено 01.08.2018.

Відтак, враховуючи положення статті16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на дату встановлення позивачеві інвалідності вперше та положення якої обмежували строком у 2 роки право особи на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, суд дійшов висновку про наявність законодавчого обмеження на реалізацію права позивачем в отриманні різниці.

При цьому, суд не враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2018 у справі №750/5074/17, в ухвалі від 23.05.2019 у справі №2340/4394/18, від 24 грудня 2019 року у справі №826/11299/18, оскільки предмет спору у вказаних справах не відповідає предмету спору у даній адміністративній справі, враховуючи обставини справи, зокрема, дату первинного встановлення позивачу інвалідності.

Суд не враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 червня 2018 року у справі №760/11440/17, оскільки предметом спору у вказаній справі є строк реалізації права на одноразову грошову допомогу після встановлення групи інвалідності. Зокрема Верховний Суд зазначив, що у випадку не реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги при первинному встановленні інвалідності та встановлення у подальшому вищої групи інвалідності, особа не обмежена строком в отриманні такої грошової допомоги. При цьому у розмірі, який передбачений для групи інвалідності, яка була визначена йому на дату звернення до відповідного органу для отримання такої допомоги.

Водночас у межах даного провадження позивачем було реалізовано право на отримання одноразової допомоги у розмірі 182700,00 грн.

Помилковим є посилання позивача на правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року по справі № 295/3091/17, оскільки суд, надаючи оцінку фактичним обставинам справи, досліджував випадок встановлення первинної інвалідності у 2012 році та більш високу групу за наслідками повторного огляді у 2017 році (майже через 5 років).

При цьому, Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2019 року по справі № 806/2180/18 дійшов наступного правого висновку у подібних правовідносинах, зазначивши, що Положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014. Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється». Обидві ці норми пункту 4 статті 16-3 Закону (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності. Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві (2002) правової норми, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, не було. Ця норма згодом з`явилася у пункті 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII і почала діяти з 01.01.2014. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII не стосується відповідальності особи, зазначений Закон має пряму дію у часі, тобто застосовується до правовідносин, які виникли або тривають після набрання ним чинності. Правовідносини щодо первинного встановлення інвалідності виникли до набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII не застосовується до позивача.

У розвиток правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17, які стосуються аналогічних правовідносин, Суд звертає увагу, що пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII може бути застосовано до осіб, яким первинне встановлення інвалідності відбулося після 01.01.2014…".

Тобто, фактично Верховний Суд у вказаній постанові підкреслив той факт, що до правовідносин, які виникають в подібних спорах після 01.01.2014, виконання критерію обумовленого частиною 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, а саме щодо дворічного терміну, є обов`язковою вимогою та має бути дотримано.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Додатково суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, право на отримання нової одноразової допомоги (різниці у виплатах) після встановлення вищої групи інвалідності мало б місце лише в межах вказаного вище судом дворічного терміну. Певний час така норма не існувала як явище взагалі, і лише в редакції Закону № 2011-ХІІ після 01.01.2014 можлива до застосування (фактично застосовується), після вказаної дати, з урахуванням часових обмежень.

Оскільки, як встановив суд та не заперечує сам позивач, ІІ група інвалідності була встановлена йому при повторному огляді відповідно до медичного висновку Броварської міжнародної МСЕК серії АВ № 1048933 з 01.08.2018 з пов`язаними захворюванням з виконанням обов`язків військової служби, тобто зі спливом дворічного терміну з дати первинного встановлення інвалідності (07.07.2015), тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов не підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , інд. АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (03168, Київська обл., м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Київський обласний військовий комісаріат (04053, Київська обл., м. Київ, вул. Артема, 59, код ЄДРПОУ 07910662) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчини певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 10.01.2020

Суддя Панченко Н.Д.