Рішення № 86869636, 10.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2020 року № 810/3464/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Державна пенітенціарна служба України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Державна пенітенціарна служба України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, починаючи з моменту направлення Державною установою «Генеральна дирекція державної Кримінально-Виконавчої служби України» до Пенсійного фонду документів для призначення пенсії, а саме з 30 березня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 вересня 2016 року згідно наказу Державної пенітенціарної служби України № 243/ОС-16 від 30.09.2016 року ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Державній кримінально - виконавчій службі України в зв`язку зі скороченням штатів.

На момент звільнення позивач мав загальний трудовий стаж 22 роки 01 місяць 29 днів. В пільговому обчислені вислуга років становить 28 років 02 місяці 15 днів.

15 лютого 2017 року позивач звернувся до Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України з заявою про оформлення матеріалів щодо призначення йому пенсії за вислугою років. Проте листом від 20 березня 2017 року № 5-637-Тл/2-17 позивачу було відмолено в оформлені матеріалів для призначення пенсії за вислугою років, оскільки на день звільнення позивач не мав вислуги в 22 календарних роки та 6 місяців.

13 березня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення йому пенсії за вислугою років. Листом від 21 березня 2017 року № 11318/03-31 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу в призначені пенсії за вислугою років, оскільки на день звільнення позивач не мав вислуги в 22 календарних року та 6 місяців, що є необхідною умовою для призначення зазначеного виду пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст.. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Позивач вважає відмову в призначені пенсії протиправною та просить задовольнити позов в повному обсязі.

11 травня 2019 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки на день звільнення позивача була визначена вислуга років, яка становить в календарному обчислені 22 років 01 місяць 29 днів, в пільговому обчислені 28 років 02 місяці 15 днів. У зв`язку з тим, що позивач був звільнений зі служби 30.09.2016 та мав на день звільнення 22 роки 01 місяць 29 днів календарної вислуги було прийнято рішення відмовити позивачу в призначені пенсії за вислугою років так як у позивача не встановлено необхідної календарної вислуги років.

05 квітня 2019 року від Державної пенітенціарної служби України через канцелярію суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого Державна пенітенціарна служба України просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою позицію вмотивувало наступним, Державною пенітенціарною службою України не приймалось рішення про призначення або відмови в призначені певного виду пенсії ОСОБА_1 , а лише надавалась вичерпна відповідь на звернення в порядку передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається зокрема особам начальницького і рядового складу Державної кримінально - виконавчої служби України незалежно від віку якщо, при звільнені зі служби станом на 30 вересня 2016 року вислуга років становила 22 календарних роки та 06 місяців та більше. Отже важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є календарна вислуга років при звільнені зі служби

05 квітня 2019 року та 11 травня 2019 року від позивача надійшли відповіді на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Державної пенітенціарної служби України, в яких позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду (суддя Брагіна О.Є.) від 13.07.2018 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду (суддя Брагіна О.Є.) від 15.08.2018 року позовна заява була повернута позивачеві.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 року скасовано, а справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

21 березня 2019 року матеріали адміністративної справи № 810/3464/18 надійшли на адресу суду та за результатами автоматизованого розподілу були передані судді Балаклицькому А.І., у зв`язку з перебуванням судді Брагіна О.Є. у відпустці.

Ухвалою суду (суддя Балаклицький А.І.) від 25.03.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було запропоновано вчинити певні процесуальні дії.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року № 111 було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи із вищевикладених підстав.

Внаслідок автоматизованого розподілу 28.03.2019 року головуючим було визначено суддю Брагіну О.Є.

Розпорядження керівника апарату суду від 29.03.2019 № 113 було ініційовано проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи у зв`язку із некоректним налаштуванням комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

Внаслідок автоматизованого розподілу 29.03.2019 року матеріали справи були передані для розгляду судді Панченко Н.Д.

Ухвалою суду від 29.03.2019 адміністративну справу № 810/3464/18 прийнято до провадження суддею Панченко Н.Д., розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

30 вересня 2016 року згідно наказу Державної пенітенціарної служби України № 243/ОС-16 від 30 вересня 2016 року ОСОБА_1 був звільнений зі служби в Державній кримінально - виконавчій службі України у зв`язку зі скороченням штатів.

На момент звільнення ОСОБА_1 мав загальний трудовий стаж 22 роки 01 місяць 29 днів, пільгова вислуга складає 28 років 02 місяці 15 днів.

15 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України з заявою про оформлення матеріалів щодо призначення йому пенсії за вислугою років.

Відповідно до листа від 20 березня 2017 року № 5-637-Тл/2-17 позивачу було відмолено в оформлені матеріалів для призначення пенсії за вислугою років, оскільки на день звільнення позивач не мав вислуги в 22 календарних роки та 6 місяців.

13 березня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення йому пенсії за вислугою років.

Листом від 21 березня 2017 року № 11318/03-31 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу в призначені пенсії за вислугою років, оскільки на день звільнення позивач не мав вислуги в 22 календарних року та 6 місяців, що є необхідною умовою для призначення зазначеного виду пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст.. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Не погодившись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Державної пенітенціарної служби України позивач звернувся до Ржищівського міського суду Київської області з вимогою визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21 березня 2017 року № 11318/03-31 в призначені пенсії за вислугою років ОСОБА_1 та зобов`язати Державну пенітенціарну службу України оформити матеріали щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років та направити їх до Пенсійного фонду України в м. Києві а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років.

Постановою Ржищівського міського суду Київської області по справі № 374/203/17 від 07 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, а саме, було визнано неправомірними дії Державної пенітенціарної служби України щодо відмови у підготовці та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років на пільгових умовах а також було зобов`язано Державну пенітенціарну службу України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документи на ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1.

Також у даному рішенні суду зазначено, що оскільки чинним законодавством передбачений певний порядок звернення до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії, а ДПтС України не виконав покладені на нього функції та не передав до ГУ ПФУ в м. Києві необхідний пакет документів для вирішення питання про призначення пенсії за вислугою років позивачу, то у межах даного провадження судом не встановлено порушення прав позивача саме ГУ ПФУ в м. Києві, у зв`язку з чим у цій частині позивачеві було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В квітні 2018 року позивач отримав лист від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 14453/03 від 13 квітня 2018 року про відмову в призначені пенсії за вислугою років.

Зі змісту даного листа вбачається, що Генеральна дирекція Державної кримінально - виконавчої служби України на виконання Постанови Ржищівського міського суду Київської області по справі № 374/203/17 від 07 грудня 2017 року направила до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Не погоджуючись з даною відмовою позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом «б» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин, пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше ( ... ).

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відтак, стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

Крім цього, згідно із частиною 3 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.

В свою чергу, статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», яка в свою чергу визначає які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Відповідно до пункту «г» частини 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів.

Аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії).

В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Судом встановлено, що позивач не має на момент звільнення необхідної календарної вислуги років.

Одночасно стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.

Суд звертає увагу на те, що жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами.

Крім того, в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах.

Відтак, зазначеними законодавчими нормами чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17, від 22 січня 2019 року у справі №295/10742/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 295/6454/17, від 10 липня 2019 року у справі №299/509/15-а, від 25 липня 2019 року у справі № 806/1402/16, від 22 серпня 2019 року справа №295/7220/16-а, від 24 жовтня 2019 року справа № 761/14626/17.

Суд не приймає до уваги наявність норм постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393, оскільки згідно з частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відтак, приписи пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечать приписам статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому застосуванню підлягає саме Закон, оскільки має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд вважає, що право на пенсію за вислугу років визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме у календарному обчисленні.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах міститься у постановах Верховного Суду зазначених вище та зокрема від 24 жовтня 2019 року у справі № 761/14626/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд не приймає до уваги рішення Ржищівського міського суду Київської області по справі № 374/203/17 від 07 грудня 2017 року, оскільки судом не встановлені факти та обставини, які свідчать про наявність у позивача необхідної вислуги років у календарному обчисленні на дату звернення позивача до суду.

Задовольняючи позовні вимоги Ржищівський міський суд Київської області зазначив, що рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» приймають органи Пенсійного фонду України (ст. 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»). Разом з тим, на Державну пенітенціарну служби України, у випадку вирішення питання про призначення пенсії у відповідності до вище вказаного Закону позивачу, покладено лише функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повне рішення виготовлено та підписано 10.01.2020.

Суддя Панченко Н.Д.