Рішення № 86869447, 02.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 січня 2020 року о/об 17 год. 10 хв.Справа № 280/5887/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини 3026 Національної гвардії України (69083, м.Запоріжжя, вул.Музична, буд.4-Б; код ЄДРПОУ 08803632)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини 3026 Національної гвардії України (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3026 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 70 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік; 2) зобов`язати Військової частину 3026 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 70 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби 22.03.2019.

У позові зазначено, що в період з 24.06.1995 по 22 03 2019 ОСОБА_1 , проходив військову службу у внутрішній військах МВС України та Національній Гвардії України. Під час проходження військової служби у Національній Гвардії України позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. У зв`язку з участю у зазначених подіях позивач набув статус учасника бойових дій та 14.05.2015 отримав відповідне посвідчення про право на пільги. Позивач зазначає, що під час проходження ним військової служби протягом 2015-2019 років на підставі ч.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати було припинено, а тому додаткові відпустки позивачу надані не були. У зв`язку із звільненням з військової служби, згідно Наказу командира Військової частини 3026 Національної гвардії України від 22.03.2019 за №56 (по стройовій частині) позивача виключено із списків особового складу Військової частини 3026 та усіх видів забезпечення з 22.03.2019, цим наказом також констатовано використання позивачем щорічної основної відпустки за 2019 рік та проведено розрахунок з грошового забезпечення. Проте, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій позивачу не виплачено. При цьому, за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки кількість днів невикористаної відпустки становить відповідно - 70 днів (14 днів х 5 роки = 70 днів). Оскільки після звільнення з військової служби за станом на 16.10.2019 позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, він звернувся до Військової частини 3026 із відповідною заявою. На вищевказане звернення відповідач листом від 22.10.2019 за №3/26/33-1157/В-6 повідомив, що на даний час у зв`язку із дією особливого періоду згідно п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання додаткової відпустки учасникам бойових дій припинено, виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасникам бойових дій положеннями ст.24 Закону України «Про відпустки» не передбачена, бюджетні асигнування у відповідача на виплату компенсації відсутні. З наведених підстав відповідач відмовив позивачу у виплаті компенсації.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що відповідно до п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Позивач вказує щодо грошової компенсації за невикористанні 70 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2019 років не отримував. Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про звернення з відповідним рапортом на той час військовослужбовця ОСОБА_1 на ім`я відповідного командира (начальника) із клопотанням про надання йому додаткової оплачуваної відпустки терміном на 14 діб як учаснику бойових дій, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Додаткова відпустка це право, а, отже, обов`язково має бути рапорт (клопотання) про надання такої відпустки. Відповідно до частини 3, розділу 31 наказу Міністерства внутрішніх справ від 15.03.2018 за №200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 за №405/31857, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення.

Відповідач проти позову заперечував.

Ухвалою судді від 02.12.2019 в адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та призначено судове засідання на 02.01.2020.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

У Трудовій книжці НОМЕР_2 зазначено, що позивач: з 01.08.1991 - навчався у Волжинському вищому військово-будівельно командному училищі, Комишинському вищому військово-будівельно командному училищі, Сімферопольському вищому військово-будівельно командному училищі; з 24.06.1995 - проходив військову службу за контрактом у внутрішніх військах МВС України та НГ України; з 22.03.2019 - звільнений у запас Збройних Сил України за ст.26 ч.5 п.2 пп.«б» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.17).

У Витязі з Наказу командира Військової частини 3026 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.03.2019 за №56 зазначено: «… 2.ВИКЛЮЧИТИ зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення: майора ОСОБА_1 (А-003796), заступника командира частини з тилу - начальника тилу, звільненого відповідно до частини 5 пункту 2 підпункту „Б" ст.26 Закону України „Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби наказом командувача Національної гвардії України від 25.01.2019 №11 о/с в запас за станом здоров`я, з правом носіння військової форми одягу. На військовий облік направити до Комунарського РВК м.Запоріжжя 22 березня 2019 року. Щорічну основну відпустку за 2019 рік використав. Допомога для оздоровлення виплачена. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік не виплачувалась. …» (а.с.15).

У листі від 22.10.2019 за №3/26/33-1157/В-6 Військової частини 3026 Національної гвардії України на звернення позивача зазначено: «… Відповідно до ст.16-2 Закону України «Про відпустки» та згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Враховуючі що наданий час в України діє особливий період, згідно п.19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, припиняється. Згідно статті 24 Закону України «Про відпустки» компенсація за даний вид додаткової відпустки не передбачена. Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу військова частина 3026 здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами на 2019 рік. Не можливо здійснити оплату коштами поточного року зобов`язання минулого періоду. Враховуючі вищевикладене, військова частина 3026 не може Вам виплатити кошти за даний вид відпустки. …» (а.с.19).

Згідно з Посвідченням серії МВ НОМЕР_3 , виданим 14.05.2015, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.12).

Відповідно до Посвідчення серії НОМЕР_4 , виданим 15.05.2019, позивач є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с.14).

Позов підлягає частковому задоволенню враховуючи вище викладене та через наступне.

Згідно з п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до пп.1 п.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій (ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну гвардію України»).

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони (ч.2 ст.1 Закону України «Про Національну гвардію України»).

Таким чином, на позивача поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. (…).

Як зазначено у ст.16-2 Закону України «Про відпустки», учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

У п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому, згідно з п.17 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Відповідно до п.18 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Як зазначено у п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Згідно з п.3 розділу ХХХІ «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», затвердженій 15.03.2018 наказом Міністерства внутрішніх справ України №200, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 05.04.2018 за №405/31857, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення.

Враховуючи наведене, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски.

Однак, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним служби.

Відповідач протилежного не довів.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період.

Тобто, особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яка може бути реалізована в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у періоди, передбачені п.17 і п.18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.16-2 Закону України «Про відпустки».

У випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України «Про відпустки» та п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому, підзаконні акти не можуть суперечити законам. У разу наявності суперечностей між нормами права підзаконного акту та закону, то застосуванню підлягають норми права передбачені законом, який має вищу юридичну силу.

Стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Враховуючи наведене, посилання відповідача на неможливість проведення позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за минулі періоди часу є безпідставними.

Аналогічне застосування норм права здійснено Великою Палатою Верховного Суду при розгляді зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) (провадження №11-550заі19) у постанові від 21.08.2019.

Однак, суд не погоджується з зазначенням позивачем у позовні - «70 календарних днів», оскільки позивач набув статусу учасника бойових дій не з початку 2015 року та був звільнений з військової служби 22.03.2019 - тобто 2019 рік ще не закінчився.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3026 Національної гвардії України (69083, м.Запоріжжя, вул.Музична, буд.4-Б; код ЄДРПОУ 08803632) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2019 роки.

Зобов`язати Військової частину 3026 Національної гвардії України (69083, м.Запоріжжя, вул.Музична, буд.4-Б; код ЄДРПОУ 08803632) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з військової служби 22.03.2019.

В іншій частині позову відмовити.

У стягненні з відповідача судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 02.01.2020.

Суддя О.О. Прасов