Рішення № 86868601, 13.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року Справа № 160/3877/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (р/р 31250224117468, код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 25346,68грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що ОСОБА_1 проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 2014 року по 2019 рік. Наказом позивача від 05.08.2014р. №165 ос відповідача було зараховано курсантом першого курсу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на денну форму навчання за державним замовленням. На виконання вимог ст. 74 Закону України «Про національну поліцію» 01.12.2016р. між ОСОБА_1 , Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області було укладено Договір про навчання відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ № 2695, умови якого застосовуються до відносин, які виникли з 05.08.2014 року - з дня зарахування відповідача до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. В подальшому ОСОБА_1 отримав диплом бакалавра та був направлений у розпорядження Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Проте, 22.01.2019р. відповідач звернувся до керівництва ГУ НП в Дніпропетровській області із рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції та згідно з наказом №27 о/с від 04.02.2019р. його було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Таким чином, при звільнені відповідачем не дотримано п.2.3.6 Договору №2695, згідно з яким в разі звільнення з Національної поліції по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, останній зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженими розрахунками. Відповідно до п.3.2 Договору № 2695 підставою для відшкодування фактичних витрат є відмова від подальшого проходження служби на посадах середнього складу в Національній поліції після закінчення навчального закладу. Враховуючи, що відповідач звільнився з органів Національної поліції України, тим самим відмовився від подальшого проходження служби, чим порушив умови Договору № 2695, а тому, на думку позивача, зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана справа розподілена судді ОСОБА_2

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 р. позовну заяву Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ залишено без руху з наданням строку позивачу для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ №1126д від 25.09.2019 р. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чуфарової Н.А. у зв`язку із відрахуванням судді ОСОБА_2 зі штату суду та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 25.09.2019р. №195, відповідно до підпункту 2.3.49. пункту 2.3.50. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/3877/19 за допомогою автоматизованої системи документообігу. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу №160/3877/19 було розподілено судді Ніколайчук С.В.

30.09.2019 року суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. надала заяву про самовідвід в адміністративній справі №160/3877/19, зазначивши в обґрунтування, що вона з вересня 2017 року працює у Дніпропетровському університеті внутрішніх справ за сумісництвом на посаді доцента кафедри загальноправових дисциплін та адміністрування юридичного факультету ДДУВС. За таких обставин, з метою уникнення в майбутньому сумнівів з боку учасників справи у неупередженості та об`єктивності головуючого судді під час розгляду справи, вважає за необхідне заявити самовідвід.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про самовідвід головуючого судді Ніколайчук С.В. у справі №160/3877/19 за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат задоволено. Справу передано для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ №1173д від 07.10.2019р. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чуфарової Н.А. у зв`язку із винесенням Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвали від 30.09.2019р. про самовідвід судді Ніколайчук С.В., відповідно до підпункту 2.3.49. пункту 2.3.50. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/3877/19 за допомогою автоматизованої системи документообігу. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №160/3877/19 було розподілено судді Туровій О.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року адміністративну справу №160/3877/19 за позовною заявою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ прийнято до провадження судді Турової О.М., позовну заяву Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ - залишено без руху та встановлено позивачу строк - п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 351,88 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 15.10.2019 року позивач усунув недоліки своєї позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року продовжено розгляд адміністративної справи №160/3877/19 за позовною заявою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами з 06.12.2019 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Крім того, вищевказаною ухвалою суду витребувано у Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: відомості щодо стану заборгованості ОСОБА_1 з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у Дніпропетровському університеті внутрішніх справ станом на теперішній час.

Копія ухвали суду від 04.11.2019 року направлена на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 04.11.2019 р.

11.11.2019 року на адресу суду повернувся конверт з поштовим відправленням, яким на адресу відповідача надсилалася вищевказана ухвала суду, із відміткою поштового відділення про повернення: "за закінченням встановленого строку зберігання".

При цьому, адреса, на яку здійснено відправлення судом, збігається з адресою, наданою Відділом адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ГУ ДМС у Дніпропетровській області та зазначеною позивачем у позові.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

При цьому згідно з частиною 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин ч.11 ст.126 КАС України та ч.1 ст.131 КАС України, враховуючи, що направлену відповідачеві копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року повернуто до суду з незалежних від суду причин, відповідач вважається таким, що був належно повідомлений про розгляд справи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №804/575/18.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що ним було здійснено всіх можливих заходів для вчасного та належного повідомлення про розгляд справи №160/3877/19 відповідача - ОСОБА_1 .

При цьому, відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався.

25.11.2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання, яким на виконання ухвали суду від 04.11.2019 року, було надана довідка №999 від 20.11.2019р.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 262 КАС України, а також з урахуванням того, що з 26.12.2019 р. по 11.01.2020 р. включно, суддя Турова О.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України. У статуті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (нова редакція затверджена наказом МВС України від 30.11.2016 № 1277), витяг з якого міститься в матеріалах справи, також зазначено, що університет є державним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який знаходиться у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України, є бюджетною неприбутковою установою, засновником Університету є держава в особі центрального органу виконавчої влади - МВС.

Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 05.08.2014 № 165 ос ОСОБА_1 було зараховано курсантом першого курсу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (далі - ДДУВС) на денну форму навчання за державним замовленням та присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції».

05.08.2014 р. на виконання вимог ст. 18 Закону України «Про міліцію» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 565 - XII) та наказу МВС України від 14.05.2007 № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України» між ОСОБА_1 ., ДДУВС та ГУМВС України у Дніпропетровській області був укладений Договір про навчання Відповідача у ДДУВС № 2323.

01.12.2016 р. на виконання вимог ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» між ОСОБА_1, Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області був укладений Договір про навчання Відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (далі - Договір № 2695), умови якого застосовуються до відносин, які виникли з 05.08.2014р. - з дня наказу про зарахування відповідача в ДДУВС. Відповідно до п.7.4 Договору № 2695 після його підписання договір № 2323 від 05.08.2014р. вважається припиненим.

Згідно з наказом ДДУВС від 24.02.2017р. № 42 о/с відповідач, як випускник ДДУВС, був направлений у розпорядження ГУ НП в Дніпропетровській області для призначення на посади.

Згідно з наказом ГУ НП у Дніпропетровській області від 01.03.2017р. № 83 о/с відповідач призначений інспектором з дорожнього нагляду сектору превенції Верхньодніпровського відділення поліції Жовтоводського відділу поліції.

22.01.2019р. відповідач звернувся до керівництва ГУ НП в Дніпропетровській області із рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції.

Наказом ГУ НП в Дніпропетровській області від 04.02.2019р. № 27 о/с відповідача звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до положень ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.3.6 Договору № 2695 передбачено, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з Національної поліції по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відповідач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 2695 підставою для відшкодування фактичних витрат є відмова від подальшого проходження служби на посадах середнього складу в Національній поліції після закінчення навчального закладу.

Тобто, після закінчення навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ ОСОБА_1 не виконано умови, визначені у п.2.3.6 Договору, що спричиняє настання наслідків у вигляді необхідності відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з його навчанням та утриманням у навчальному закладі.

Згідно з Довідкою-розрахунком фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , яку складено відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в сумі 25346,68 грн.

Вважаючи, що після закінчення навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ ОСОБА_1 не виконано умови Договору № 2695 від 01.12.2016 р., позивач надіслав на його адресу повідомлення від 06.03.2019 року № 1/1123 щодо добровільної сплати витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі протягом 2014-2017 р.р. у загальному розмірі 25346,68 грн.

Однак, у добровільному порядку відповідачем вказана заборгованість сплачена не була.

Не сплата у добровільному порядку цих витрат відповідачем і стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі МВС України особи, яка в подальшому за власним бажанням звільнилася з Національної поліції до закінчення трирічного терміну після закінчення навчання.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із ч.1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до положень ст. 72 Закону України "Про Національну поліцію" професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2)підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3)післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до ч. 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено приписами ч.5 ст.74 Закону України "Про Національну поліцію", у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

12.04.2017 року постановою Кабінету Міністрів України № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Пунктом 2 Порядку №261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Типову форму контракту затверджує МВС.

При цьому, згідно із положеннями п. 3 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

За змістом п.п. 4, 5 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

Згідно з п. 9 Порядку №261 стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу; повторного прийняття особи на службу в поліцію.

Якщо таке поновлення здійснено після відкриття виконавчого провадження щодо відшкодування витрат, стягнення їх суми припиняється на підставі вимоги стягувача.

З огляду на вищевикладені норми, суд зазначає, що відповідач перебував на посаді, віднесеної до публічної служби, від моменту його прийняття на посаду і до звільнення з Національної поліції, а отже, у цьому випадку питання відшкодування відповідачем витрат на навчання пов`язане із питаннями реалізації правового статусу особи.

Отже і питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення зі служби в Нацполіції належить до питання проходження публічної служби такою особою.

Також суд зазначає, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.12.2018 року у справі №804/285/16.

Обов`язок щодо відшкодування фактичних витрат за утриманням у вищому навчальному закладі також міститься і в Договорі № 2695 від 01.12.2016 р. За змістом пп. 2.3.5 та 2.3.6. п. 3 розділу 2. Обов`язки сторін Договору №2695 відповідач взяв на себе зобов`язання після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за посадою, на яку призначено Замовником, і відпрацювати не менше трьох років, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з Національної поліції по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до п. 4.4. розділу 4. Порядок відшкодування Особою фактичних витрат на підготовку Договору №2695 розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що згідно з довідками-розрахунками витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , складеними відповідно до Порядку № 261, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в загальній сумі 25346,68 гривень, з яких за 2014 р. - 4673,27 грн, 2015 - 4057,86 грн., 2016 р. - 6944,13 грн., 2017 р. - 1371,42 грн. та вартість речового майна 5300,00 грн.

Під час судового розгляду справи встановлено, що зазначені розрахунки відповідачем не оскаржувались, ні протягом навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, ні протягом служби в Національній поліції.

Суд одночасно звертає увагу на те, що курсанти, які навчаються в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).

Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання Договору № 2695 від 01.12.2016р. про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з Національної поліції по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, відповідач на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував, інших доказів добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням його у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, в межах заявлених позовних вимог, суду не надав.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вимоги ч. 1 ст. 77 КАС України вказують, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі у сумі 25346 грн. 68 коп., натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Беручи до уваги відсутність витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судовий збір на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ стягненню із відповідача не підлягає.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571446, місцезнаходження: пр. Гагаріна, 26, м. Дніпро, 49005) до ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення витрат, пов`язаних з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (р/р 31250224117468, код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 25346,68 грн. (двадцять п`ять тисяч триста сорок шість грн. 68 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 13.01.2020 року.

Суддя О.М. Турова