Ухвала суду № 86868561, 13.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 січня 2020 року Справа 160/10618/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Златіна С.В.

при секретарі – Піскун Я.В.

представника позивача – Комлик О.М.

представника відповідача – Брилевський А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ТОВ «М-ЛИТ» про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду та клопотання Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 160/10618/19 за позовом ТОВ «М-ЛИТ» до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: скасувати пункти 1,2,3,5,6,7,8,9,10,16,18,19 та 25 припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (вих. № 4-1921-2-3 від 27.02.2019 року).

Ухвалою суду від 31.10.2019 року відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні позивач зазначив про те, що ним строк звернення до адміністративного суду пропущено з поважних причин. 01.03.2019 року позивач отримав оскаржуваний припис. До суду позивач звернувався з позовом 02.09.2019 року. Однак ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року позовну заяву позовну заяву залишено без руху, а ухвалою суду від 11.10.2019 року позовну заяву повернуто позивачу. 16.10.2019 року позивач отримав ухвалу суду про повернення позовної заяви. 26.10.2019 року позивач повторно звернувся з позовом до суду.

На підставі викладеного позивач просить суд поновити строк звернення з адміністративним позовом до суду.

Відповідач просив суд залишити позовну заяву без розгляду через пропуск строку звернення з адміністративним позовом до суду. Позивач був ознайомлений із оскаржуваним приписом 01.03.2019 року. Таким чином, станом на день звернення з даним адміністративним позовом до суду, позивачем пропущено строк визначений ч.2 ст. 122 КАС України. Поважних причин пропуску строку звернення з позовом до суду позивач не навів.

Суд дослідивши клопотання позивача та відповідача, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

Суд під час відкриття провадження у адміністративній справі не вирішував питання про визнання поважними причин пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Предметом позову є у тому числі вимоги: визнання протиправним та скасування в частині припису відповідача.

Згідно ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний припис позивач отримав 01.03.2019 року, що також не заперечується позивачем.

02.09.2019 року позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у якому просить: скасувати пункти 1,2,3,5,6,7,8,9,10,16,18,19 та 25 припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (вих. № 4-1921-2-3 від 27.02.2019 року).

Ухвалою суду від 11.10.2019 року позовну заяву позивача повернуто.

26.10.2019 року позивач повторно звернувся з позовом до суду.

У відповідності до вимог ч.8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, а також те, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення з позовом до суду, враховуючи завдання адміністративного судочинства, визначене у ч.1 ст. 2 КАС України, а також право на звернення до суду, передбачене ч.1 ст. 5 КАС України, а також те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, то суд вважає поважними причини пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду, а строк звернення з позовом до суду таким, що підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 256 КАС України суд

УХВАЛИВ:

Заяву ТОВ «М-ЛИТ» про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду – задовольнити.

Поновити ТОВ «М-ЛИТ» строк звернення з позовом до адміністративного суду.

У клопотанні Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 160/10618/19 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до статті 256 КАС України.

Суддя (підпис) С.В. ЗлатінВиготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.