Рішення № 86868286, 13.01.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року ЛуцькСправа № 803/1829/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №131771-13.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.12.2018 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 року у справі №803/1829/16 залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.10.2019 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року у даній справі, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року прийнято дану справу до провадження та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

27.11.2019 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, у яких остання просила виправити описку в ухвалі суду від 13.11.2019 року та зазначити в ній відомості про пробіг транспортного засобу, належного позивачу, крім того просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року у задоволенні клопотання представника позивача про виправлення описки відмовлено.

У відзиві на позовну заяву від 20.12.2019 року представник відповідача вважає даний позов безпідставним, оскільки судами попередніх інстанцій прийнято рішення на основі розрахунку з сайту Мінекономрозвитку зробленого не станом на 01.01.2016 року, а станом на 30.08.2016 року. Крім того вказує, що не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог і висновок про вартість майна, складений ТзОВ «ВКФ Спарта», відповідно до якого середньоринкова вартість транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_1 становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає виключно на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Крім того, висновок експерта для суду немає заздалегідь встановленої сили, а відтак доданий позивачем до позовної заяви висновок про вартість об`єкту оцінки не може слугувати безумовним доказом протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 як і будь-який інший платник податків наділений правом на проведення звірки щодо суми нарахованого транспортного податку та здійснення перерахунку такого нарахування, проте реалізація даного права залежить виключно від активної поведінки платника податків та його бажання скористатися законодавчо встановленими можливостями. Однак, ОСОБА_1 із відповідними заявами до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області не зверталася, відтак своїм законодавчо закріпленим правом на проведення звірки даних щодо об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку, не скористалася. Тоді як, відповідно до інформації, отриманої Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від Мінекономрозвитку автомобіль позивача є об`єктом оподаткування транспортним податком, в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (далі ПК України). Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 20.12.2019 року замінено відповідача - Луцьку ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки LEXUS RX 350, рік випуску 2013, з об`ємом двигуна 3456 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.6).

29.06.2016 року Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №131771-13, яким визначено позивачу податкове зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн. (а.с.14).

Позивач, не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав чинності 01.01.2015 року, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону України від 24.12.2015 року №909) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 року №403, де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно пункту 5 Методики ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає Державній фіскальній службі інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Положення пункту 13 Методики передбачають, що середньоринкову вартість автомобіля розраховує Мінекономрозвитку та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом використовується інформація про автомобілі, яка отримана від Мінекономрозвитку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду.

Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача. Вказаної інформації матеріали справи не містять. Крім того, витяг з електронної бази АІС «Податковий блок», на який посилається представник відповідача у відзиві на позовну заяву не є інформацією, отриманою від Мінекономрозвитку відповідно до якої середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля LEXUS RX 350 з об`ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, з автоматичною коробкою переключення передач, 2013 року випуску становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Даний витяг лише свідчить про стан розрахунків платника податків з бюджетом. Таким чином, відповідачем не доведено, що визначення позивачу податкового зобов`язання з транспортного податку на 2016 року відбулось з урахуванням приписів «Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів».

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 29.10.2019 року ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року було витребувано у Мінекономрозвитку інформацію щодо середньоринкової вартості автомобіля позивача.

Листом від 22.11.2019 року за №3805-05/48862-05 Мінекономрозвитку повідомило суд, що згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України та Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року №66, для цілей віднесення легкових автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році Мінекономрозвитку було розраховано середньоринкову вартість автомобілів, подано ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та забезпечено роботу офіційного веб-сайту Міністерства в режимі, який давав змогу протягом податкового (звітного) року отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Крім того зазначено, що оскільки 1000 куб. см. є еквівалентом 1 літру, а тому об`єм циліндрів двигуна автомобіля 3456 куб. см. з урахуванням заокруглення до найближчого основного розряду дорівнює 3,5 літра.

Відповідно до інформації середньоринкова вартість легкового автомобіля LEXUS RX 350 з об`ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, з автоматичною коробкою переключення передач до 3 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2016 року. Через відсутність даних про фактичний пробіг автомобіля у 2016 році надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості немає можливості.

Крім того у даному листі зазначено, що розрахована за допомогою калькулятора середньоринкова вартість легкового автомобіля LEXUS RX 350 з об`ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, з автоматичною коробкою переключення передач, 2013 року випуску з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. кілометрів становила 934923,00 грн. (з ПДВ).

Також, довідково вказано, що пунктом 12 Методики визначено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі, коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Згідно з статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 378,00 грн., а тому у 2016 році об`єктом оподаткування транспортним податком були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. 00 коп.

Виходячи з вищевказаного, належний позивачу автомобіль не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, а відтак сума транспортного податку оскаржуваним податковим повідомленням рішенням визначена позивачу неправомірно.

Крім того, як вбачається із наданого висновку про вартість майна, складеного ТОВ «ВКФ Спарта» ринкова вартість транспортного засобу станом на 1 січня 2016 року становить 960 000 грн., що є менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Щодо тверджень представника відповідача, що ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на проведення звірки даних щодо об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку, суд зазначає, що звернення з заявою про проведення звірки щодо суми нарахованого транспортного податку є правом, а не обов`язком позивача. Крім того, позивач зверталась зі скаргами до ГУ ДФС у Волинській області та ДФС України на оскаржуване податкове повідомлення-рішення, які рішеннями 27.10.2016 року та 25.11.2016 року були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №131771-13 без змін (а.с.8-13), таким чином це не позбавляло можливості контролюючий орган провести звірку відповідних даних.

При цьому, згідно із частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Як передбачено статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Судом при вирішенні справи також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати прибуткового податку.

Так, у пункті 110 рішення Європейського Суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №131771-13 підлягають до задоволення.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 551,20 грн., сплачений відповідно до квитанції 0.0.669417929.1 від 01.10.201914.12.2016 року (а.с.2).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 29 червня 2016 року за №131771-13.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 43143484) судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п`ятсот п`ятдесят одна грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко