
У Х В А Л А
м. Вінниця
13 січня 2020 р. Справа № 120/4273/19-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії
в с т а н о в и в :
18.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 23.12.2019 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом:
- надання суду власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
08.01.2020 року на адресу суду надійшла заява позивача, якою він підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В той же час, 08.01.2020 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої вказав, що з метою повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, він звернувся до відповідача у лютому 2019 року про внесення подання до Управління Державної казначейської служби України у м.Вінниці про відшкодування коштів. Листом від 13.02.2019 року відповідач повідомив, що таке подання до Управління Державної казначейської служби України у м.Вінниці направлятись не буде. Також вказав, що бездіяльність пенсійного фонду після отримання даного листа ним не оскаржувалась.
На переконання позивача, він не пропустив строк звернення до суду, оскільки оскаржує бездіяльність пенсійного фонду після отримання відмови на його повторне звернення, викладеної відповідачем у листі від 29.10.2019 року. Також зазначив, що така бездіяльність відповідача є триваючою і не може обмежуватися шестимісячним строком звернення до суду.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, строк звернення до адміністративного суду з даним позовом слід вирішувати з урахуванням положень ч.2 ст.122 КАС України.
Також суд звертає у вагу позивача на те, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Суд зауважує, що у даній справі звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду в м.Вінниці щодо не направлення до Управління Державної казначейської служби України в м.Вінниці Вінницької області подання про повернення йому суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, зокрема листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.10.2019 року №6150/10-1-50/05, позивач дізнався про порушення своїх прав з аналогічної відповіді управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на його звернення від 29.12.2018 року, викладену у листі №582/11-32-1/07 від 13.02.2019 року.
Разом з тим, в поданій заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач не наводить поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та, як наслідок повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять. Підстави для визнання причин пропуску звернення до суду поважними відсутні.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії слід повернути позивачу.
Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169, 256 КАС України -
у х в а л и в :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович
Судове рішення № 86868198, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 13.01.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 120/4273/19-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: