Ухвала суду № 86868154, 11.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

11 січня 2020 р. Справа № 120/4071/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка Михайла Васильовича, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, в якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.07.2018 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за вищевказаний період.

Ухвалою суду від 11.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

26.12.2019 року на адресу суду від представника Управління Служби безпеки України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 59152/19), у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на його необґрунтованість. Одночасно із поданням відзиву на позовну заяву, представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування поданого клопотання відповідач першочергово звертає увагу на існування преюдиційних обставин із цього питання, встановлених ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року по справі №120/2326/19-а за участю цих же сторін, що набрала законної сили. Тому вважає, що обставини пропуску позивачем строку звернення до суду є такими, що не підлягають доказуванню в розумінні ч. 4 ст. 78 КАС України. Зокрема, відповідач вказує на те, що звертаючись до адміністративного суду повторно, ОСОБА_1 не зазначив додаткових доказів поважності причин пропуску процесуальних строків. Крім того, відповідач переконує суд, що на спірні правовідносини за участю позивачів - військовослужбовців не поширюються норми Кодексу законів про працю, у зв`язку з чим заявлений позивачем адміністративний позов подано з пропуском визначеного ст. 122 КАС України строку, а тому вказує на наявність підстав для залишення його без розгляду.

08.01.2020 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 на спростування доводів поданого відповідачем клопотання вказує на те, що залишення судом його позовної заяви без розгляду у справі №120/2326/19-а згідно вимог ч. 4 ст. 240 КАС України не є перешкодою для повторного звернення до адміністративного суду в загальному порядку. В даному випадку своє право на оскарження бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2018 рік він реалізував після свого звернення до УСБУ у Вінницькій області від 17.10.2019 року та отримання від останнього 27.11.2019 року листа відмови щодо нарахування та виплати відповідної грошової компенсації.

Разом із тим основною підставою за якою позивач вважає, що визначені статтею 122 КАС України строки звернення до суду в даному випадку не підлягають застосуванню є те, що грошова компенсація за невикористані відпустки є складовою частиною заробітної плати - додатковою заробітною платою, а тому в разі порушення відповідачем законодавства про оплату праці, працівник в порядку ст. 233 КЗпП України має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому грошової компенсації без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин позивач вказує на безпідставність поданого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду.

Окрім того, в якості додатку до відповіді на відзив, позивачем подано клопотання щодо уточнення позовних вимог. В даному клопотанні позивач вказує на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує ту обставину, що наказом начальника УСБУ у Вінницькій області від 17.01.2018 року №12-ОС йому надано щорічну основну відпустку за 2018 рік в період з 22 січня по 25 лютого 2018 року, тобто 35 календарних днів. Однак, враховуючи період його служби, який перевищує 15 років, та беручи до уваги положення п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тривалість його щорічної відпустки має становити 40 календарних днів. За таких обставин позивач наголошує, що у 2018 році ним не використано 20 днів основної щорічної відпустки, з яких 5 днів - основна щорічна відпустка на 15 днів - тимчасової втрати працездатності, які до щорічної відпустки не включаються. Відтак, поданим клопотанням позивач доповнює позовні вимоги зазначеними вище обставинами щодо кількості днів невикористаної відпустки, за які бажає отримати грошову компенсацію.

Таким чином у даній справі на розгляд суду поставлено питання щодо залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення, яке ініційоване відповідачем, а також питання щодо прийняття судом уточнених позовних вимог згідно поданого позивачем клопотання.

Розглянувши подані сторонами клопотання та ознайомившись із наявними матеріалами, що містяться у справі, суд доходить наступних висновків.

Щодо клопотання УСБУ у Вінницькій області про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга та третя статті 122 КАС України).

Так, суд враховує, що спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення).

Разом із тим відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 223 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата це винагорода, за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством та премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань та функцій.

Щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, то відповідно до п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 за №5, суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних відпусток, у розмірах, передбачених законодавством, входять до складу фонду додаткової заробітної плати.

Згідно з приписами ст. 83 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України "Про відпустки", якими визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, законодавство не містить будь-яких обмежень в частині строку звернення за такою компенсацією.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що звернення до суду з позовом про визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо непроведення обов`язкового нарахування та сплати належної при звільненні суми компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, не обмежене будь-яким строком.

Відносно посилання представника відповідача у своєму клопотанні на судову практику окружних адміністративних судів, якими вирішувалося питання щодо залишення без розгляду позовних заяв військовослужбовців у зв`язку з пропуском строків звернення до суду в подібних справах, то суд не бере їх до уваги.

Так, питання щодо строків звернення до суду у спорі пов`язаному із нарахуванням та виплатою військовослужбовцю грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі N 620/4218/18 (Пз/9901/4/19). У своїй постанові від 21.08.2019 року по зразковій справі (пункти 41, 42) Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження скаржника щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, вказавши, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. Крім того Великою Палатою зроблено загальний висновок про те, що на час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки, право на отримання яких не обмежується жодним строком.

За таких обставин суд доходить висновку, що строки звернення до суду з вказаною позовною заявою не пропущено. У зв`язку з цим клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Відносно існування ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року про залишення частини позовних вимог без розгляду у справі № 120/2326/19-а за позовом ОСОБА_1 до УСБУ у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, до суд зважає на те, що наявність такого судового рішення не є перешкодою згідно ч. 4 ст. 240 КАС України для повторного звернення позивача до суду в загальному порядку. При цьому є безпідставним посилання відповідача на положення ч. 4 ст. 78 КАС України як на одну із підстав звільнення від доказування факту пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки в розумінні даної норми лише обставини, встановлені рішенням суду (а не ухвалою) не доказуються при розгляді іншої справи і лише у випадку, якщо інше не встановлено законом.

В даному разі, як уже наголошувалося судом, процесуальний закон не забороняє позивачу повторно звертатись до суду у випадку залишення його позову без розгляду. Зі змісту ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року по справі №120/2326/19-а слідує, що залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду судом першої інстанції не надавалась оцінка тим обставинам, про які зазначає позивач у даній справі в частині, що стосуються строків звернення до суду. Зокрема, суд у справі №120/2326/19-а не досліджував питання про те, що грошова компенсація за невикористані відпустки є складовою частиною заробітної плати, а відтак її стягнення не обмежується будь-яким строком.

Наведені обставини вказують на те, що в суду відсутні підстави для залишення даного позову без розгляду.

Щодо клопотання позивача від 08.01.2020 року про прийняття до розгляду уточнених позовних вимог суд звертає увагу на наступне.

У відповідності до частини першої та третьої статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Як слідує зі змісту поданого позивачем клопотання, уточнення позовних вимог полягає у включенні останнім до підстав та предмету первинного позову нових обставин, які пов`язані із невикористанням ним у 2018 році інших 5 днів основної щорічної відпустки, про що раніше позивачем у позовній заяві не зазначалося.

Так, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовувалися тією обставиною, що відповідачем на день звільнення його з військової служби не нараховано та не виплачено грошової компенсації за частину щорічної основної відпустки у 2018 році, яка є невикористаною у зв`язку з перебуванням позивача під час такої відпустки на лікарняному в період часу з 21.01.2018р. по 07.02.2018р. (15 днів).

В той же час в клопотанні про уточнення позовних вимог зазначаються додаткові обставини, пов`язані із невикористання позивачем іншого періоду щорічної основної відпустки - 5 днів.

Тобто, позивач таким клопотанням фактично збільшує як підстави так і предмет заявленого позову.

Зміна предмету або підстав позову відбувається в окремому процесуальному порядку, передбаченому статтею 47 КАС України, у формі подання відповідної письмової заяви про зміну позовних вимогу, а не у формі клопотання про уточнення позовних вимог. При цьому, позивач має право змінити або предмет позову або його підстави. Тобто, одночасна зміна і предмету і підстав позову не допускається.

Як зазначено у частині 2 статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Враховуючи те, що клопотання ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог за своїм змістом фактично є заявою про зміну підстав та предмету позову, що процесуальним законом не допускається, суд приходить до висновку про повернення такого клопотання заявнику без розгляду як безпідставно заявленого.

Керуючись ст.ст. 47, 122, 166, 167, 240, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання відповідача - Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

2. Клопотання позивача ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог повернути заявнику без розгляду.

3. Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на неї можуть бути викладені в апеляційній чи касаційній скарзі на рішення суду прийняте за результатами розгляду адміністративної справи.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович