Рішення № 86868105, 19.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року Справа № 160/7135/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача Григоренко В.О. Гончаревського О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СТОР» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП СТОР" до Київської міської митниці ДФС, в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: №UA100120/2019/000025/2 від 13.06.2019р., №UA100120/2019/000026/2 від 18.06.2019р., №UA100120/2019/000027/2 від 18.06.2019р., №UA100120/2019/000028/2 від 18.06.2019р., №UA100000/2019/300109/2 від 19.06.2019р., №UA100120/2019/000029/2 від 19.06.2019р., №UA100000/2019/300110/2 від 20.06.2019р., №UA100120/2019/000031/2 від 21.06.2019р., №UA100120/2019/000032/2 від 24.06.2019р., №UA100120/2019/000033/2 від 24.06.2019р., №UA100120/2019/000035/2 від 25.06.2019р., №UA100120/2019/000036/2 від 25.06.2019р., з картками відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00144 від 13.06.2019р., №UA100120/2019/00145 від 18.06.2019р., №UA100120/2019/00146 від 18.06.2019р., №UA100120/2019/00147 від 18.06.2019р., №UA100120/2019/00150 від 19.06.2019р., №UA100120/2019/00151 від 19.06.2019р., №UA100120/2019/00152 від 20.06.2019р., №UA100120/2019/00156 від 21.06.2019р., №UA100120/2019/00105 від 24.06.2019р., №UA100120/2019/00158 від 24.06.2019р., №UA100120/2019/00160 від 25.06.2019р., №UA100120/2019/00161 від 25.06.2019р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що заявлена митна вартість товару підтверджується необхідними супроводжуючими документами, а отже підстав для коригування заявленої митної вартості не вбачається. Позивач зазначає, що оскаржувані рішення Київської міської митниці ДФС є протиправними, оскільки, вони прийняті з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

Представник відповідача вимоги адміністративного позову не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, надано письмовий відзив, згідно якого зазначено, що Київська міська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування заявленої позивачем митної вартості діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а отже, у ТОВ "ТОП СТОР" відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. Відповідач звернув увагу суду на те, що відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач зазначає про те, що оскільки товариством не було подано усіх додаткових документів (які було наведено у вимозі), що підтверджують митну вартість товару, через відсутність в поданих документах усієї необхідної інформації щодо заявленої митної вартості товару, тому це призвело до невиконання умов застосування основного методу визначення митної вартості товарів, що імпортуються, - за ціною договору, і митна вартість імпортованого товару була визначена ним за резервним методом відповідно до положень ст.64 МК України.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити його.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи викладені у запереченнях на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 березня 2019 року між Позивачем (далі по тексту – Покупець) та іноземною компанією ZHEJIANG TITAN MACHINERY CO., LTD (Zhejiang, China, далі по тексту – Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №0103/2019.

У червні 2019 року за наведеним Контрактом Позивачу від Постачальника надійшли Товари (шланги гнучкі садові, компресори повітряні поршневі та запчастини до них, вироби сантехнічні з комбінованих матеріалів, апарати для зварювання електричні, ручні інструменти для підрізання живої огорожі з бензиновим двигуном, вироби алюміневі драбини) торговельних марок Foresta, KOER, G-FERRO, CHAMPION, DNIPRO-M (країна виробництва-CN (Китайська Народна Республіка):

Так, для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської міської митниці ДФС електронні митні декларації, в яких митна вартість товару визначена ним за основним методом - за ціною договору (метод №1) у відповідності до ст.ст. 57, 58 МК України.

На підтвердження обгрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з кожною декларацією Позивач надав митному органу документи, що перелічені у графі 44 кожної з ЕМД і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, в тому числі:

по ЕМД №UA100120/2019/201966 від 13.06.2019: декларацію митної вартості за №8819, пакувальний лист PACKING LIST №000-036 від 21.04.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №000-036 від 21.04.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-036 від 21.04.2019, коносамент BILL OF LADING №ZIMUQIN5455693 від 21.04.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№003593 від 11.05.2019, документ про походження товару ІNVOICE №000-036 від 21.04.2019, висновок експерта №ГО-1394 від 13.06.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, пропозицію OFFER б/н від 21.04.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014603198 від 21.04.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи, – зокрема: лист №1306/1 від 13.06.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

по ЕМД №UA100120/2019/202253 від 18.06.2019: декларацію митної вартості за №8836, пакувальний лист PACKING LIST №000-039 від 10.05.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №000-039 від 10.05.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-039 від 10.04.2019, коносамент BILL OF LADING №COSU6206977260 від 10.05.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№003455 від 15.06.2019, документ про походження товару ІNVOICE №000-039 від 10.04.2019, висновок експерта №ГО-1401/1 від 18.06.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, пропозицію OFFER б/н від 10.05.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014622107 від 10.05.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи, – зокрема: лист №1806/1 від 18.06.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

по ЕМД №UA100120/2019/202254 від 18.06.2019: декларацію митної вартості за №8837, пакувальний лист PACKING LIST №000-037 від 10.05.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №000-037 від 10.05.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-037 від 10.05.2019, коносамент BILL OF LADING №COSU6206893720 від 10.05.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№003447 від 14.06.2019, документ про походження товару ІNVOICE №000-037 від 10.05.2019, висновок експерта №ГО-1401/1 від 18.06.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, пропозицію OFFER б/н від 10.05.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014622108 від 10.05.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи, – зокрема: лист №1806/1 від 18.06.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

по ЕМД №UA100120/2019/202255 від 18.06.2019: декларацію митної вартості за №8838, пакувальний лист PACKING LIST №000-038 від 10.05.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №000-038 від 10.05.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-038 від 10.05.2019, коносамент BILL OF LADING №COSU6206977270 від 10.05.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№003446 від 14.06.2019, документ про походження товару ІNVOICE №000-038 від 10.05.2019, висновок експерта №ГО-1401/1 від 18.06.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, пропозицію OFFER б/н від 10.05.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014622105 від 10.05.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи, – зокрема: лист №1806/1 від 18.06.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

по ЕМД №UA100120/2019/202211 від 18.06.2019: декларацію митної вартості за №8834, пакувальний лист PACKING LIST №112/19-01 від 10.05.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №112/19-01 від 10.05.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №112/19-01 від 10.05.2019, коносамент BILL OF LADING №MRFB19050618 від 10.05.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№003601 від 16.06.2019, документ про походження товару ІNVOICE №112/19-01 від 10.05.2019, висновок експерта №ГО-1401/3 від 18.06.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, пропозицію OFFER б/н від 10.05.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №4110745529944 від 10.05.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи, – зокрема: заява №1806/4 від 18.06.2019 на продовження митного оформлення, лист №1906/1 від 19.06.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

по ЕМД №UA100120/2019/202435 від 19.06.2019: декларацію митної вартості за №8848, пакувальний лист PACKING LIST №000-042 від 10.05.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №000-042 від 10.05.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-042 від 10.05.2019, коносамент BILL OF LADING №COSU6206893760 від 10.05.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№003450 від 19.06.2019, документ про походження товару ІNVOICE №000-042 від 10.05.2019, висновок експерта №ГО-1410/1 від 19.06.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, пропозицію OFFER б/н від 10.05.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014622117 від 10.05.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи, – зокрема: лист №1906/1 від 19.06.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

по ЕМД №UA100120/2019/202434 від 19.06.2019: декларацію митної вартості за №8846, пакувальний лист PACKING LIST №000-041 від 10.05.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №000-041 від 10.05.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-041 від 10.05.2019, коносамент BILL OF LADING №NBLG244082 від 10.05.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№003456 від 18.06.2019, документ про походження товару ІNVOICE №000-041 від 10.05.2019, висновок експерта №ГО-1410/2 від 19.06.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, пропозицію OFFER б/н від 10.05.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014622121 від 10.05.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи, – зокрема: заява №1906/3 від 19.06.2019 на продовження митного оформлення, лист №2006/1 від 20.06.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

по ЕМД №UA100120/2019/202595 від 21.06.2019: декларацію митної вартості за №8588, пакувальний лист PACKING LIST №000-040/2 від 10.05.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №000-040 від 10.05.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-040 від 10.05.2019, коносамент BILL OF LADING №COSU6206893730 від 10.05.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№003454 від 18.06.2019, документ про походження товару ІNVOICE №000-040 від 10.05.2019, висновок експерта №ГО-1410/3 від 19.06.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, пропозицію OFFER б/н від 10.05.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014622137 від 10.05.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи, – зокрема: лист №2106/1 від 21.06.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

по ЕМД №UA100120/2019/202772 від 24.06.2019: декларацію митної вартості за №8868, пакувальний лист PACKING LIST №000-046 від 15.05.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №000-046 від 15.05.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-046 від 15.05.2019, коносамент BILL OF LADING №WMS19050383A від 15.05.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№003491 від 21.06.2019, документ про походження товару ІNVOICE №000-046 від 15.05.2019, висновок експерта №ГО-1412/2 від 24.06.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, пропозицію OFFER б/н від 15.05.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014624000 від 15.05.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи, – зокрема: лист №2406/1 від 24.06.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

по ЕМД №UA100120/2019/202773 від 24.06.2019: декларацію митної вартості за №8867, пакувальний лист PACKING LIST №000-047 від 15.05.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-047 від 15.05.2019, коносамент BILL OF LADING №WMS19050383В від 15.05.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№003492 від 21.06.2019, документ про походження товару ІNVOICE №000-047 від 15.05.2019, висновок експерта №ГО-1412/2 від 24.06.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, пропозицію OFFER б/н від 15.05.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014624001 від 15.05.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи, – зокрема: лист №2406/1 від 24.06.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

по ЕМД №UA100120/2019/202776 від 24.06.2019: декларацію митної вартості за №8866, пакувальний лист PACKING LIST №000-043 від 15.05.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-043 від 15.05.2019, коносамент BILL OF LADING №ZIMUNGB1045270 від 15.05.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№003508 від 20.06.2019, документ про походження товару ІNVOICE №000-043 від 15.05.2019, висновок експерта №ГО-1412/1 від 24.06.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, пропозицію OFFER б/н від 15.05.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014624012 від 15.05.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи , – зокрема: заява №2406/3 від 24.06.2019 на продовження митного оформлення, лист №2506/1 від 25.06.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

по ЕМД №UA100120/2019/202777 від 24.06.2019: декларацію митної вартості за №8865, пакувальний лист PACKING LIST №000-044 від 15.05.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-044 від 15.05.2019, коносамент BILL OF LADING №ZIMUNGB1045271 від 15.05.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№003472 від 20.06.2019, документ про походження товару ІNVOICE №000-044 від 15.05.2019, висновок експерта №ГО-1412/1 від 24.06.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, пропозицію OFFER б/н від 15.05.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014624014 від 15.05.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи, – зокрема: заява №2406/3 від 24.06.2019 на продовження митного оформлення, лист №2506/2 від 25.06.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару, при перевірці повноти включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, усіх витрат, передбачених ч.10 ст. 58 МК України, було вивчено Контракт та інші документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення. Відповідно до п.1 Контракту від 01.03.2019 року №0103/2019 назва товару, кількість, асортимент, ціна, загальна вартість і умови поставки повинні зазначатись у інвойсах на кожну партію товару відповідно. Змістом пункту 2. Контракту передбачено, що в ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування, а також інших витрат, оплата яких за умовами поставки в редакції Інкотермс-2010 передбачена Продавцем (в т.ч. транспортування, страхування та ін.). Під час проведення митного контролю відповідачем було звернуто увагу на те, що декларантом не подано страховий поліс та достовірних відомостей щодо включення в ціну товару витрат на транспортування та страхування, а тому було зроблено висновок щодо не включення витрат на страхування та транспортування до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар, та не була заявлена декларантом як складова митної вартості.

У зв`язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Перевіривши подані документи, відповідач встановив наявність наступних розбіжностей: 1) згідно інвойсів від 21.04.2019 №000-036, від 10.05.2019 №000-039, від 10.05.2019 №000-037, від 10.05.2019 №000-038, від 01.05.2019 №112/19-01, від 10.05.2019 №000-042, від 10.05.2019 №000-041, від 10.05.2019 №000-040, від 15.05.2019 №000-046, від 15.05.2019 №000-047, від 15.05.2019 №000-043, від 15.05.2019 №000-044 товари постачаються в Україну морським транспортом на умовах поставки CIF-Одеса. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов`язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передавання товару першому перевізнику. Таким чином, на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі так до митного оформлення відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування – відповідно умови поставки CIF продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття; 2) відповідно до пункту 2 контракту в ціну товару включені вартість тари, упаковки і маркування, а також інших витрат, оплати яких за умовами поставки в редакції Інкотермс-2010 передбачена Продавцем (в т.ч. транспортування, страхування), а відповідно до інвойсів від 21.04.2019 №000-036, від 10.05.2019 №000-039, від 10.05.2019 №000-037, від 10.05.2019 №000-038, від 01.05.2019 №112/19-01, від 10.05.2019 №000-042, від 10.05.2019 №000-041, від 10.05.2019 №000-040, від 15.05.2019 №000-046, від 15.05.2019 №000-047, від 15.05.2019 №000-043, від 15.05.2019 №000-044 товар поставляється на умовах CIF-Oдеса (термін CIF «вартість, страхування та фрахт» означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт); 3) декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості.

За наявності зазначених розбіжностей та відповідно до приписів ч.6 ст.54 МК України відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у їх митному оформленні за митною вартістю, заявленою декларантом.

Так, Рішеннями про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС №UA100120/2019/000025/2 від 13.06.2019р., №UA100120/2019/000026/2 від 18.06.2019р., №UA100120/2019/000027/2 від 18.06.2019р., №UA100120/2019/000028/2 від 18.06.2019р., №UA100000/2019/300109/2 від 19.06.2019р., №UA100120/2019/000029/2 від 19.06.2019р., №UA100000/2019/300110/2 від 20.06.2019р., №UA100120/2019/000031/2 від 21.06.2019р., №UA100120/2019/000032/2 від 24.06.2019р., №UA100120/2019/000033/2 від 24.06.2019р., №UA100120/2019/000035/2 від 25.06.2019р., №UA100120/2019/000036/2 від 25.06.2019р. скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення на 640394,96 грн. збільшення відповідних платежів, що нараховуються за митною вартістю, в т.ч.:

- на збільшення ПДВ на 578 957,73 грн.,

- на збільшення ввізного мита на 61 437,23 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

За загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року».

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вже було зазначено судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов`язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передавання товару першому перевізнику. Таким чином, на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі. За умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару.

Зауваження, що викладені відповідачем у Рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF («вартість, страхування та фрахт») означає, що зобов`язання продавця вважаються виконаними, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, проте ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати й пошкодження товару під час перевезення.

Таким чином, поставка товару на умовах CIF зобов`язує продавця оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, забезпечити страхування на користь покупця та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

З урахуванням вказаного поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення та страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак, додаткові витрати на транспортування та страхування товару позивачем понесено не було.

Також, судом встановлено, що наведеними умовами поставки CIF (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару вартості тари, упаковки та маркування. Тому позивач додатково виніс ці відомості окремо у п.2. Контракту як такі, які були погоджені ним з постачальником при укладенні цього Контракту. При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати витрати на страхування та транспортні витрати за наведеними умовами поставки.

Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

Таким чином, відповідно до умов поставки за Контрактом №0103/2019 від 01.03.2019 року та наявними у справі товаросупровідними документами, всі витрати (транспортування, страхування товару тощо) вже були включені продавцем в ціну товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в них вартості витрат зі страхування, митним законодавством не передбачається.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Згідно з положеннями ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у справах №804/16980/14, № 815/2013/15, №160/1329/19.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100120/2019/000025/2 від 13.06.2019р., №UA100120/2019/000026/2 від 18.06.2019р., №UA100120/2019/000027/2 від 18.06.2019р., №UA100120/2019/000028/2 від 18.06.2019р., №UA100000/2019/300109/2 від 19.06.2019р., №UA100120/2019/000029/2 від 19.06.2019р., №UA100000/2019/300110/2 від 20.06.2019р., №UA100120/2019/000031/2 від 21.06.2019р., №UA100120/2019/000032/2 від 24.06.2019р., №UA100120/2019/000033/2 від 24.06.2019р., №UA100120/2019/000035/2 від 25.06.2019р., №UA100120/2019/000036/2 від 25.06.2019р., з картками відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00144 від 13.06.2019р., №UA100120/2019/00145 від 18.06.2019р., №UA100120/2019/00146 від 18.06.2019р., №UA100120/2019/00147 від 18.06.2019р., №UA100120/2019/00150 від 19.06.2019р., №UA100120/2019/00151 від 19.06.2019р., №UA100120/2019/00152 від 20.06.2019р., №UA100120/2019/00156 від 21.06.2019р., №UA100120/2019/00105 від 24.06.2019р., №UA100120/2019/00158 від 24.06.2019р., №UA100120/2019/00160 від 25.06.2019р., №UA100120/2019/00161 від 25.06.2019р. - є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див. наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 9 605,92 грн. підлягає стягненню з Київської міської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.243-250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів:

№ UA100120/2019/000025/2 від 13.06.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA 100120/2019/00144 від 13.06.2019р.,

№ UA100120/2019/000026/2 від 18.06.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00145 від 18.06.2019р.,

№ UA100120/2019/000027/2 від 18.06.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00146 від 18.06.2019р.,

№ UА100120/2019/000028/2 від 18.06.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA 100120/2019/00147 від 18.06.2019р.,

№ UA100000/2019/300109/2 від 19.06.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00150 від 19.06.2019р.,

№ UA100120/2019/000029/2 від 19.06.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA 100120/2019/00151 від 19.06.2019р.,

№ UA100000/2019/300110/2 від 20.06.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA 100120/2019/00152 від 20.06.2019р.,

№ UA100120/2019/000031/2 від 21.06.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00156 від 21.06.2019р.,

№ UA100120/2019/000032/2 від 24.06.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA 100120/2019/00105 від 24.06.2019р.,

№ UA100120/2019/000033/2 від 24.06.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00158 від 24.06.2019р.,

№ UA100120/2019/000036/2 від 25.06.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100120/2019/00161 від 25.06.2019р.

№ UA100120/2019/000035/2 від 25.06.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA 100120/2019/00160 від 25.06.2019р.,

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СТОР» судовий збір у розмірі 9605,92 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 листопада 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова