Рішення № 86862955, 14.11.2019, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 357/5940/19

Провадження № 2/376/937/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2019 р.

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Віговського С.І.

при секретарі Кропивлянській С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Білоцерківський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про відшкодування шкоди заподіяної злочином, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з названою позовною заявою до відповідача та з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову, на підставі, зокрема, ст.ст. 22, 1166, 1177, 1192 ЦК України просив суд стягнути з держави Україна, в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 117 637,60 (сто сімнадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 60 коп.; звільнити позивача від сплати судового збору за шкоду завдану злочином; стягнути з відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Представник позивача мотивує позовні вимог тим, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2014 року по кримінальній справі №357/14433/14-к ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 191 КК України, йому призначено покарання у виді двох років обмеження волі. Потерпілим у цій кримінальній справі визнано позивача ФОП ОСОБА_1 , якому нанесена майнова шкода шляхом привласнення майна (грошових коштів) у розмірі 71 485,62 (сімдесят одну тисячу чотириста вісімдесят п`ять) грн. 62 коп. На підставі підпунктів "в", "д" та "е" статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання. У ході розгляду судом відповідної справи встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 працюючи менеджером з продажу у ФОП ОСОБА_1 відповідно до трудового договору між працівником та фізичною особою від 01.09.2008 року, будучи матеріально-відповідальною особою згідно з договором про повну матеріальну відповідальність від 01.09.2008 року в період з 15.12.2011 року до 10.03.2012 року привласнив грошові кошти ФОП ОСОБА_1 в сумі 71 485,62 (сімдесят одну тисячу чотириста вісімдесят п`ять) грн. 62 коп., чим завдав останньому збитків на вказану суму. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 частково відшкодував завдані збитки на суму 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., судом стягнуто з нього 56 485,62 (п`ятдесят шість тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 62 коп. на користь ФОП ОСОБА_1 , в якості відшкодування завданої шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18.03.2015 року по справі №357/14433/14-к вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2014 року відносно ОСОБА_2 залишено без змін.

Білоцерківським міськрайонним судом Київської області позивачу видано виконавчий лист по справі № 357/14433/14-к від 27.03.2015 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ФОП ОСОБА_1 56 485,62 (п`ятдесят шість тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 62 коп., який подано до Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області для примусового виконання.

11 червня 2015 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві Москаленко О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47791370.

За період 2015-2019 років органом державної виконавчої служби вжито всіх заходів, направлених на розшук майна боржника та його стягнення на користь ФОП ОСОБА_1 , однак за наслідками здійснення заходів, неодноразово встановлювалось, що боржник ОСОБА_2 є неплатоспроможним та в нього відсутнє жодне майно, на яке може бути звернено стягнення.

Відтак, 17.05.2019 року головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Л.Ю. Лебедєвою винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника на яке може бути звернено стягнення, а здійсненні виконавцем заходи стосовно розшуку майна виявились безрезультатними.

Таким чином, неможливість виконання вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі № 357/14433/14-к від 30 грудня 2014 року в частині відшкодування спричиненої злочином шкоди, пов`язана з неплатоспроможністю винної особи ОСОБА_2 , а також відсутністю в нього жодного майна, на яке може бути звернено стягнення.

Станом на 29 травня 2019 року відповідно до автоматизованої системи виконавчого провадження ВП № 47791370 визначено як завершене.

Представник позивача вважає, що сума реальних збитків завданих ОСОБА_2 позивачу до моменту розгляду цієї справи судом, за період з 01.09.2015 року до 07.08.2019 року з урахуванням установленого індексу інфляції повинна становити 117 637,60 (сто сімнадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 60 коп., з яких сума 61 151,98 (шістдесят одна тисяча сто п`ятдесят одна) грн. 98 коп. є інфляційні витрати.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, однак до суду подали заяви про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечували.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився без поважних причин, про причини неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання був повідомлеийі належним чином завчасно у строки передбачені ч. 5 ст. 128 ЦПК України. заяв про розгляд справи у свою відсутність до суду не подавав, а тому суд, за відсутності заперечень позивача проти такого вирішення справи, на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи по справівсудове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлено належним чином, заяви про розгляд справи у відсутності представника третьої особи; пояснення третьої особи щодо позову до суду не подано.

Судом встановлено, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2014 року по кримінальній справі № 357/14433/14-к ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 191 КК України, йому призначено покарання у виді двох років обмеження волі. Потерпілим у цій кримінальній справі визнано позивача ФОП ОСОБА_1 , якому нанесена майнова шкода шляхом привласнення майна (грошових коштів) у розмірі 71 485,62 (сімдесят одну тисячу чотириста вісімдесят п`ять) грн. 62 коп. На підставі підпунктів "в", "д" та "е" статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання.

В ході розгляду судом відповідної кримінальної справи встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 працюючи менеджером з продажу у ФОП ОСОБА_1 відповідно до трудового договору між працівником та фізичною особою від 01.09.2008 року, будучи матеріально-відповідальною особою згідно з договором про повну матеріальну відповідальність від 01.09.2008 року в період з 15.12.2011 року до 10.03.2012 року привласнив грошові кошти ФОП ОСОБА_1 в сумі 71 485,62 (сімдесят одну тисячу чотириста вісімдесят п`ять) грн. 62 коп., чим завдав останньому збитків на вказану суму. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 частково відшкодував завдані збитки на суму 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., судом стягнуто з нього 56 485,62 (п`ятдесят шість тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 62 коп. на користь ФОП ОСОБА_1 , в якості відшкодування завданої шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18.03.2015 року по справі №357/14433/14-к вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2014 року відносно ОСОБА_2 залишено без змін.

Білоцерківським міськрайонним судом Київської області позивачу видано виконавчий лист по справі № 357/14433/14-к від 27.03.2015 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ФОП ОСОБА_1 56 485,62 (п`ятдесят шість тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 62 коп.

11 червня 2015 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві Москаленко О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47791370.

17 травня 2019 року головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Л.Ю. Лебедєвою винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника на яке може бути звернено стягнення, а здійсненні виконавцем заходи стосовно розшуку майна виявились безрезультатними. У пункті 2 резолютивної частини постанови зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 17 травня 2022 року.

Станом на 29 травня 2019 року відповідно до автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження № 47791370 визначено як завершене.

Вказані обставини встановлені дослідженими матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, зважаючи на наступне.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до статті 1177 ЦК України (у редакції закону від 16 травня 2013 року) шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Положення цієї статті передбачають можливість компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України виключно у випадках та порядку, передбачених законом.

Проте, на теперішній час у національному законодавстві відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який визначає такий порядок відшкодування шкоди.

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 30 вересня 2014 року у справі "Петро Якович Петльований проти України", заява № 54904/08, суд зауважив, що відповідно до ЦК України питання державної компенсації жертвам злочину врегульовано таким чином, що будь-яка вимога про таку компенсацію є умовною. Зокрема, умови, передбачені у статті 1177 ЦК України, полягають у тому, що вони мають бути встановлені окремим законом, який не було прийнято до цього часу. Такий закон має також містити процедуру присудження та сплати компенсації. Ясно видно з цих застережень, що право на компенсацію з боку держави жертвам злочину, передбачене вищевказаною статтею ЦК України, ніколи не було призначене, щоб бути безумовним. Практика національних судів підтверджує, що за відсутності закону, який формулює такі положення, право на компенсацію не може виникнути згідно статті 1177 ЦК України, як окремо взятої. За відсутності закону, який формулює такі положення, ніяке право на компенсацію не може виникнути, оскільки заявник не може стверджувати, що він мав «законне сподівання» одержання будь-яких конкретних сум.

Механізм відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України на сьогодні законодавчо визначений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Водночас цей Закон передбачає можливість відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України лише у випадку, коли правопорушення вчинено спеціальним суб`єктом (правоохоронним органом, органом прокуратури, судом) і набуло вигляду незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою тощо.

Порядок відшкодування шкоди потерпілим від злочину за рахунок коштів Державного бюджету України законом не визначений.

Та обставина, що державний виконавець не забезпечив виконання судового рішення через відсутність у боржника майна, не може бути безумовною підставою для покладення на державу відповідальності за шкоду, завдану конкретними особами, на підставі статті 1177 ЦК України. Зазначене є передчасним, оскільки ФОП ОСОБА_1 не скористався правом повторного звернення до державного виконавця для перевірки майна боржника, не оскаржив дії/бездіяльність державного виконавця, якщо вважає, що він неналежним чином виконував судове рішення.

В разі зміни майнового стану боржника стягувач відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" має право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, установлених статтею 12 цього Закону. Зазначених положень закону позивач не дотримався і у справі відсутні відомості про те, що ФОП ОСОБА_1 звертався до державної виконавчої служби для повторної перевірки майнового стану боржника.

При цьому відсутні відомості про оскарження бездіяльності державного виконавця у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №720/1607/16-ц від 07 листопада 2018 року та у справі № 720/412/16-ц від 24 червня 2019 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, суд керуючись положеннями статті 1177 ЦК України доходить висновку про безпідставність позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, оскільки держава Україна не гарантує безумовного права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої злочином, а умови і порядок відшкодування такої шкоди державою не визначені, отже ФОП ОСОБА_1 не мав законних сподівань на отримання вказаного відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. 1177 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 11-13, 19, 23, 31, 32, 58, 60, 62, 76-81, 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Білоцерківський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про відшкодування шкоди заподіяної злочином, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: С. І. Віговський