Рішення № 8686269, 25.02.2010, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-1642/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 лютого 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Нежура В.А.

при секретарі - Тарковській Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» про стягнення суми та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В

В грудні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до АКБ «Трансбанк» про стягнення суму депозитного вкладу в розмірі 91 500 грн. 00 коп. з нарахованими відсотками в розмірі 2 945 грн. 55 коп., відповідно до договору банківського вкладу № 1005-2 від 18.12.2008, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 14 530 грн. 38 коп., інфляційні збитки за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 2 738 грн. 92 коп., а також штрафні санкції три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 1 979 грн. 48 коп., та завданої моральної шкоди в розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на ті ж обставини, що і в позовній заяві та пояснив, що 18.12.2008 року між ним та АКБ «Трансбанк» був укладений договір № 1005-2 строкового банківського вкладу. Відповідно до данного договору він передав відповідачу грошову суму в розмірі 91 500 грн. 00 коп. на термін з 18.12.09 р. по 20.03.09 р. Відповідно до п. 2.3 процентна ставка по вкладу становила 25 відсотків річних.

З моменту заключення договору і по даний час відповідач сплатив відсотки по вкладу тільки за січень 2009 року.

Згідно п.2.8 Договору відповідач зобов'язаний був повернути йому вклад 20.08.2009 року в розмірі 91 500 грн. 00 коп., з нарахованими відсотками за користування грошима, але до цього часу своїх зобов'язань відповідач не виконав.

04.03.2009 року він звернулася до відповідача з письмовою заявою з вимогою повернути розміщений ним вклад та нараховані за договором відсотки, але до цього часу кошти не отримав.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що 18.12.2008 року між позивачем та АКБ «Трансбанк» був укладений договір № 1005-2 строкового банківського вкладу (а.с. 4).

Відповідно до даного договору позивач передав відповідачу грошову суму в розмірі 91 500 грн. 00 коп. на термін з 18.12.09 р. по 20.03.09 р (а.с. 5).

Відповідно до п. 2.3 процентна ставка по вкладу становила 25 відсотків річних.

З моменту заключення договору і по даний час відповідач сплатив відсотки по вкладу тільки за січень 2009 року.

Згідно п.2.8 Договору відповідач зобов'язаний був повернути позивачу вклад 20.03.2009 року в розмірі 91 500 грн. 00 коп., з нарахованими відсотками за користування грошима, але до цього часу своїх зобов'язань відповідач не виконав

23.03.2009 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою з вимогою повернути розміщений ним вклад та нараховані за договором відсотки, оскільки, згідно п.2.8 Договору відповідач зобов'язаний був повернути позивачу вклад 20.03.2009 року в розмірі 91 500 грн. 00 коп., з нарахованими відсотками за користування грошима, але до цього часу своїх зобов'язань відповідач не виконав.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив із того, що строк дії договору строкового банківського вкладу закінчився 20.03.2009 року, і відповідно до умов договору відповідач станом на 20.03.2009 року повинен був нарахувати проценти та видати суму вкладу в готівковій формі.

Відмова відповідача також є порушенням пункту 3.3 Постанови НБУ від 03.12.2003 року № 516 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами", згідно з положеннями якої банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Щодо посилань представника відповідача на введення у банку тимчасової адміністрації та запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, згідно Постанови Національного банку України № 97 від 28.02.2009 року, то суд не приймає їх до уваги з огляду на те, що відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", протягом дії мораторію:

1) Забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) Не враховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи не належне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд вважає, що правила вказаної статті Закону регулюють зокрема питання щодо примусового стягнення грошових коштів на вимогу вкладників на підставі виконавчих та інших аналогічних документів і не перешкоджають добровільному виконанню відповідачем грошових зобов"язань перед позивачами, оскільки рішення суду не є виконавчим документам, а є процесуальним документом, яким вирішено цивільно -правовий спір між сторонами по справі.

Позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 14 530 грн. 38 коп., інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 2 738 грн. 92 коп., а також штрафні санкції три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 1 979 грн. 48 коп. не підлягають задоволенню, оскільки на період дії мораторію штрафні санкції не нараховуються.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача завданої моральної шкоди в розмірі 15000 грн. 00 коп. не підлягають задоволенню з тих підстав, що між сторонами по справі виникли та існують правовідносини, які ґрунтуються на договірній основі, і відшкодування моральної шкоди можливо у разі, якщо стягнення такої шкоди прямо передбачено, законодавчими актами, що регулюють спірні правовідносини.

Закон України "Про банки і банківську діяльність" не передбачає можливості стягнення моральної шкоди у разі невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтом, а в ЦК України це можливо лише у випадку безпідставного розголошення банківської таємниці (ст 1073 ЦК). В п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України " Про захист прав споживаців", який можливо застосувати до правовідносин , що виникли між сторонами, передбачено право споживача відшкодувати моральну шкоду лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, тобто виходячи із аналізу вказаних норм законів суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення, несе сторона, на яку судом, виходячи з обсягу задоволення позовних вимог, покладається такий обов'язок.

Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 120 грн. 00 коп., оскільки ці витрати документально підтверджені.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 1060 ЦК України, ст. ст. 2, 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пунктом 3.3. Постанови НБУ від 03.12.2003 року № 516 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами", суд -

В И Р І Ш И В

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, код ЄДРПОУ 16293211) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 94 445 (дев’яносто чотири тисячі чотириста сорок п’ять) грн. 55 коп. банківського вкладу та нараховані відсотки станом на 20.03.2009 року на підставі договору № 1005-2 від 18.12.2008 р.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з АКБ «Трансбанк» в доход держави не сплачене державне мито в розмірі 944 (дев’ятсот сорок чотири) грн. 45 коп.

Стягнути з АКБ «Трансбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно - технічне забезпечення в розмірі 120 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10 – денного строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження подано, але апеляційна скарга не була подана у 20 – денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: