Вирок № 86862331, 13.01.2020, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1134/19

Провадження № 1-кп/553/21/2020

В И Р О К

Іменем України

13.01.2020м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді: Новака Ю.Д.,

при секретарі: Каленіченко В.О.,

за участю прокурора:Черновської О.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Божківське, Полтавського району, Полтавської області, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 12.02.2008 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 186 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 16.03.2010 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч.1 ст. 70, ст. 71 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

- 17.07.2018 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,-

в с т а н о в и в:

В період із 23:55 год., 04.05.2019 року по 01:46 год. 05.05.2019 року, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи єдиний умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи в магазині «АТБ», що розташований за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 9, шляхом вільного доступу, повторно, умисно, скориставшись тим, що його дій ніхто не помічає, намагався викрасти ремінь жіночий apт.BLT001, вартістю 99 грн., зарядний пристрій на 2 порти USB apт.GU 009, в кількості 1 шт., вартістю 99,80 грн., рюкзак ємністю 45 л. apт.GW0439-l, вартістю 289 грн., майку чоловічу сірого кольору, 54 розміру арт. 71FT ТМ MEGA STIL GRUP, вартістю 39,90 грн., футболку чоловічу з коротким рукавом (100% бавовна) арт. 02FT ТМ MEGASTIL GRUP, синього кольору, 54 розміру, вартістю 54,90 грн., викрутку міні з 5 насадками арт. НD 0850, вартістю 39,90 грн., шкарпетки чоловічі Брестские Classic 14С2124, вартістю 28,9 грн. за 1 шт., в кількості 4 шт. на суму 115,60 грн., виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 був зупинений працівниками охорони магазину.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 міг спричинити ТОВ «АТБ-маркет» матеріальної шкоди на суму 688,20 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинені повторно, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за викладених вище обставин. Щиро розкаявся у вчиненому та просив його суворо не карати.

Представник потерпілого - ТОВ «АТБ Маркет» подав до суду заяву про розгляд кримінального провадження без його участі, щодо призначеного обвинуваченому покарання покладався на розсуд суду,зазначив, що шкода відшкодована шляхом повернення майна.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи, а вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України вважає повністю доведеною сукупністю доказів наданих стороною обвинувачення безпосередньо перевірених судом в ході розгляду даного кримінального провадження.

Надані стороною обвинувачення докази в сукупності з показаннями обвинуваченого, не довіряти яким у суду немає жодних підстав, повністю підтверджують дані про місце, час, спосіб, мотив та обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ст.15 ч.2, ст. 185 ч.2 КК України.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину передбаченого ст.15 ч.2 ст. 185 ч.2 КК України сукупністю доказів, які суд визнає належними, допустимими та достовірними, бере їх до уваги та кладе в основу обвинувального вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , який повинен нести кримінальну відповідальність за вчинений ним злочин.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно ч.2 ст. 8 КПК України та ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України» щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом» та вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину передбаченого ст.15 ч.2 ст. 185 ч.2 КК України належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності - достатніми доказами по справі «поза розумним сумнівом», що також узгоджується із положеннями ст. 94 КПК України та які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.

Відповідно до ч.ч. 1,3 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Проаналізувавши всі докази, досліджені в судовому засіданні, суд, з врахуванням вимог ст. 337 КПК України, вважає доказаною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.15 ч.2 ст. 185 ч.2 КК України.

Відповідно до ч.1 статті 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Оцінюючи всі докази надані стороною обвинувачення за даною кримінальною справою в їх сукупності, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права».

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 185 КК України, як умисні дії, які виразилися в закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправдання засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) європейський суд сказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Суд, при вирішенні питання щодо призначення виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 враховує положення п. 1 ППВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», ст. ст. 50 та 65 КК України, та виходить з того, що особі, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Зважаючи на такі висновки Європейського суду з прав людини, виходячи з положень ст. 65 КК України, приймаючи до уваги викладене вище, враховуючи, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні злочину і щиро розкаявся у цьому, його характеристику, вік, проте, обвинувачений раніше неодноразово судимий, вчинив корисливий злочин в період іспитового строку за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 17 липня 2018 року, не займається суспільно-корисною працею, суд вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді реального позбавлення волі передбаченого в межах санкції ст. ст.15 ч.2,185 ч.2 КК України та без застосування положень ст. ст. 75,76 КК України, яке буде необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, із застосуванням положень ст. 71 КК України, оскільки злочин вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 в період іспитового строку.

По справі цивільні позови не заявлялись.

Відповідно до ст. 124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Долю речових доказів, які долучені до матеріалів кримінального провадження, суд вважає необхідним вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_1 частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 17.07.2018 року у виді одного року і шести місяців позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід по даному кримінальному провадженню у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, взявши його під варту негайно в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 13.01.2020 року тобто з моменту обрання йому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою по даному кримінальному провадженню.

Речові докази - ремінь жіночий, зарядний пристрій на 2 порти USB, рюкзак ємністю 45л., майку чоловічу сірого кольору, 54 розміру арт. 71FT ТМ MEGA STIL GRUP, футболку чоловічу з коротким рукавом (100% бавовна) арт. 02FT ТМ MEGA STIL GRUP, синього кольору, 54 розміру, викрутку міні з 5 насадками, шкарпетки чоловічі Брестские Classic 14С2124 в кількості 4 шт. - повернути за належністю потерпілому ТОВ «АТБ Маркет».

Речові докази - компакт - диск DVD-RMastAK з відеозаписом із камери відеоспостереження магазину АТБ в період із 04.05.2019 року по 05.05.2019 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя Ленінського районного суду м.Полтави Ю. Д. Новак