Ухвала суду № 86861833, 13.01.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

415/9824/18

№ 1-кп/415/470/20

У Х В А Л А

Іменем України

13 січня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

за участю секретаря Зіньковської Ю.О.

прокурора Нескородової Г.А.

захисника Оверченко О.А.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019130240001629 від 04.09.2019 стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, інвалідом не являється, судимого 28.01.1997 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 140 КК України (1960) до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України, звільненого від відбування покарання з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 12.11.1999 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 229-6, ст.42, ст. 43 КК України (1960) до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 12.06.2013 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 296, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі; 04.06.2019 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

У С Т А Н О В И В

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив усне клопотання про зміну йому запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Представник публічного обвинувачення – прокурор Нескородова Г.А., заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого як необґрунтованого та звернулася до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .. Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що оскільки ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачується у вчинені злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, судовий розгляд триває, крім того існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були врахований під час обрання зазначеного запобіжного заходу та на наявність яких вказують данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше судимий за скоєння корисливих злочинів, що характеризує особу обвинуваченого як схильну до скоєння злочинів; не працює, що вказує на відсутність у останнього постійного джерела доходів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Оверченко О.А., заперечувала проти задоволення клопотання прокурора як необґрунтованого та просила задовольнити клопотання її підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та задовольнити його клопотання про зміну запобіжного заходу.

Вислухавши доводи сторін, суд вважає клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно зі статтею 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступень суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку.

Під час розгляду клопотань судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 , більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених прокурором ризиків. Однак, враховуючи існування ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: дані про особу ОСОБА_1 , який раніше судимий і обвинувачується у вчинені злочину в період іспитового строку, не працює, що вказує на відсутність у останнього постійного джерела доходів; ступінь тяжкості кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 , яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості; те що судовий розгляд триває, допит свідків, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування не проведено, суд вважає, що за час тримання обвинуваченого під вартою, зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності. На переконання суду, інший запобіжний захід не в змозі у повному обсязі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

За сукупності таких обставин, суд вважає доведеним стороною обвинувачення ризиків можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватись від суду з огляду на характеризуючи данні обвинуваченого та тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, а тому клопотання про зміну запобіжного заходу, не підлягає задоволенню.

Разом з тим, керуючись вимогами ч. 5 ст. 182, ст. 183 КПК України, суд вважає можливим щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 31, 177, 178, 182, 183, 197, 331, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання представника публічного обвинувачення - прокурора Нескородової Г.А., про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України на 60 днів, який рахувати з 13 січня 2020 року до 12 березня 2020 року включно, і утримувати останнього у Старобільському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області.

Відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків – 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті становить 42 040 (сорок дві тисячі сорок) гривень (отримувач – ТУ ДСА України в Луганській області, код отримувача за ЄДРПОУ – 26297948, банк отримувача – Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача – UA208201720355209001000002672).

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися з міста Лисичанська без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) докладати зусиль до пошуку роботи.

Копію ухвали надіслати до Старобільського слідчого ізолятору управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, для відома.

Ухвалу може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Лисичанський міський суд Луганської області.

Суддя О.В. Шевченко