Ухвала суду № 86858762, 06.12.2019, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/4329/19

Провадження №1-кс/311/1874/2019

06.12.2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року м. Василівка

Слідчий суддя Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В., при секретарі Осінцевій Л.А., за участю слідчого Толокньова Є.В., особи щодо майна якого вирішується питання про арешт - ОСОБА_1 , особи щодо майна якого вирішується питання про арешт - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка клопотання слідчого СВ Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області Толокньова Є.В., погоджене з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області Петренко В.О., про арешт майна,

за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019081190000629 від 22 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

27 листопада 2019 року слідчий СВ Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області Толокньов Є.В. звернувся до слідчого судді з клопотанням, яке погоджено з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Петренко В.О., про арешт майна та у поданому клопотанні просить накласти арешт на: автомобіль марки DEWOO модель NEXIA державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 у корпусі сірого кольору на ім`я ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_3 та іншим довіреним ним особам відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним майном до прийняття рішення про зняття арешту.

На обґрунтування поданого клопотання слідчий Толокньов Є.В. зазначає, що в провадженні СВ Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій, області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019081190000629 від 22 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та в ході досудового розслідування у даному провадженні встановлено, що 22.11.2019 року в м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області впродовж часу з 03:00 години по 03:20 годину невстановлені особи таємно, з кабельних каналізаційних споруд, розташованих на асфальтованій пішохідній доріжці напроти будинків № 4, № 6 по вулиці Центральна скоїли крадіжку 400 метрів мідного кабелю телефонного зв`язку ТПП 100X2X0,4 мм в поліетиленовій оболонці, вартістю 122 гривні за 1 метр, чим спричинило ПАТ "Укртелеком" майновий збиток 48800 гривень (ЄО № 3849 від 22.11.2019 року).

26 листопада 2019 року в період часу з 15 години 06 хвилин до 15 години 45 хвилин під час огляду місця події, в ході добровільної видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було тимчасово вилучено: 1) Автомобіль марки DEWOO модель NEXIA державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 в корпусі сірого кольору; 2) Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , яке упаковано до полімерного зіп-пакету під №7034071 з пояснювальним написом та підписами учасників, понятих та слідчого та визнано речовим доказом, а вказаний автомобіль визнано також речовим доказом та поміщений на охоронювану стоянку транспортних засобів Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область Василівський район м.Дніпрорудне вул.Героїв праці, 1.

Слідчий зазначає, що тимчасово вилучене майно - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_4 . АДРЕСА_1 та автомобіль DEWOO модель NEXIA державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є засобом вчинення кримінального правопорушення, оскільки за допомогою вищевказаного автомобіля, здійснювалась крадіжка кабельної продукції, що належить ПАТ «Укртелеком». Таким чином, як зазначає слідчий у клопотанні, повернення цього майна власнику / користувачу може призвести до зникнення, втрати та іншого видозмінення речового доказу, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Та у поданому клопотанні слідчий просить: накласти арешт на: автомобіль марки DEWOO модель NEXIA державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 у корпусі сірого кольору на ім`я ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 . та заборонити ОСОБА_3 та іншим довіреним ним особам відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним майном до прийняття рішення про зняття арешту.

В судовому засіданні слідчий СВ Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області Толокньов Є.В. підтримав подане ним клопотання про арешт майна та просить задовольнити клопотання у повному обсязі за наведеними у ньому підставами.

В судовому засіданні особа щодо майна якого вирішується питання про арешт - користувач автомобілем ОСОБА_1 вважає клопотання слідчого про арешт майна необґрунтованим та недоведеним, вилучення автомобіля незаконним та просить в задоволенні клопотання відмовити у повному обсязі та тимчасово вилучений автомобіль DEWOO державний реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути йому у користування.

В судовому засіданні особа щодо майна якого вирішується питання про арешт - користувач автомобілем ОСОБА_2 просить в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити за безпідставністю.

Вислухавши доводи учасників судового розгляду, дослідивши додані до клопотання матеріали та проаналізувавши докази, надані слідчим на обґрунтування заявленого ним клопотання у їх сукупності, приходжу до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1,2 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до вимог ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати (частина 1). До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання (частина 2).

У клопотанні цивільного позивача, слідчого, прокурора про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншої особи для забезпечення цивільного позову повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди (частина 3). Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (частина 4).

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об?єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Та, відповідно, на обґрунтування клопотання, у разі необхідності накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову (при його наявності), відповідні підстави у поданому до суду клопотання слідчим не відображені, про наявність у кримінальному провадженні потерпілих осіб (фізичних та/або юридичних) у клопотанні слідчим не зазначено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Крім того, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя за приписами ст.ст.94,132,173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки за ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно норм глав 10 та 17 КПК України правові підстави, з яких вноситься клопотання про накладення арешту, та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Коем проти Бельгії" від 22.06.2000 року зазначив, що основне призначення процесуальних норм - захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див.Рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до норм глав 10 та 17 КПК України правові підстави, з яких вноситься клопотання про накладення арешту, та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1 ст.173 КПК України).

Обов`язок доведення необхідності застосування цього засобу забезпечення та цілі накладення арешту на майно перед слідчим суддею покладено на прокурора, слідчого.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Однак, з клопотання слідчого вбачається, що слідчий не дотримався вищезазначених вимог Закону.

Під час розгляду клопотання, слідчим суддею були дослідженні наступні документи, які долучені до клопотання слідчого, зокрема: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019081190000629 від 22 листопада 2019 року (а.с.3-4), копія заяви ОСОБА_1 на огляд та добровільної видачі транспортного засобу від 25.11.2019 року (а.с.5), копія протоколу огляду місця події від 25.11.2019 року (а.с.6), постанова слідчого СВ Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області Толокньова Є.В. про визнання та долучення речових доказів (а.с.7-8), копія письмових пояснень ОСОБА_2 (а.с.9-10), копія технічного паспорту на ім`я ОСОБА_3 (а.с.11-12), копія повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 22.11.2019 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України (а.с.24-25), копія протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 25.11.2019 року (а.с.26-27), копія проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_2 від 25.11.2019 року (а.с.28-29).

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019081190000629 від 22 листопада 2019 року, внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією ч.2 ст.185 КК України.

Згідно постанови слідчого СВ Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУ НП в Запорізькій області Толокньова Є.В. від 25.12.2019 року по кримінальному провадженню № 12019081190000629 визнано речовими доказами наступні речі та предмети, а саме: 1) Автомобіль марки DEWOO модель NEXIA реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 у корпусі сірого кольору; 2) Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 яке упаковано до полімерного зіп пакету під №7034071 з пояснювальним написом та підписами учасників, понятих та слідчого та визнано речовим доказом, а вказаний автомобіль визнано також речовим доказом та поміщений на територію огородженого майданчику для транспортних засобів Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій, області (а.с.7-8).

Як передбачено абзацом другим частини 1 статті 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Необхідність накладення арешту на вилучений в ході огляду транспортний засіб мотивована слідчим тим, що вказане майно може призвести до зникнення, втрати та іншого відозмінення речового доказу, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України, а саме: зберегли на собі сліди кримінального правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.2 та ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2, ч.3, ч.4 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Загальними підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і арешт майна, КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту, слідчий зазначає, що вилучений транспортний засіб є предметом та об`єктом вчинення кримінального правопорушення та арешт необхідно накласти з метою збереження речових доказів.

Вилучений транспортний засіб, на думку слідчого, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення. Обмеження у розпорядженні та відчуженні цим майном є необхідними для збереження цих речей у первісному стані, оскільки усе вилучене майно стане безпосереднім об`єктом експертних досліджень. Ненакладення арешту на це майно, є ризик зникнення, пошкодження цих слідів та унеможливить у подальшому проведення зазначених слідчих дій.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що тимчасово вилучене майно, має істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення і необхідне для проведення ряду судових експертиз у кримінальному провадженні № 12019081190000629, та з метою досягнення дієвості кримінального провадження, слідчий просить задовольнити клопотання та застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження як - арешт майна.

В клопотанні, в порушення ч.ч.1,2 ст.170 КПК України, слідчим не зазначені підстави та мета накладення арешту на майно, не доведенні наявність ризиків, що зазначене майно може бути не збережене як речовий доказ, що в межах кримінального провадження має місце спеціальна конфіскація, конфіскація майна як вид додаткового покарання чи відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.

Отже, слідчим не дотриманні вимоги ч.ч.3,5 ст.132 КПК України щодо доведеності обставин застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Необхідність розгляду клопотання в заявлених у ньому межах виходить також із загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених ст. 132 КПК України, положень ст.ст.172,173 КПК України.

Таким чином, суд обмежений доводами клопотання та його вимогами.

Як вбачається з доданого до матеріалів клопотання протоколу огляду місця події, 25.11.2019 року, в період часу з 15 години 06 хвилин до 15 години 45 хвилин під час огляду місця події, в ході добровільної видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було тимчасово вилучено: 1) Автомобіль марки DEWOO модель NEXIA реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 у корпусі сірого кольору; 2) Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 яке упаковано до полімерного зіп пакету під №7034071 з пояснювальним написом та підписами учасників, понятих та слідчого та визнано речовим доказом, та вказаний автомобіль визнано речовим доказом та поміщено на охоронювану стоянку транспортних засобів Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область Василівський район м.Дніпрорудне вул.Героїв праці,1.

Слідчим в судовому засіданні не доведено, що накладення арешту на зазначений у клопотанні автомобіль дійсно доведеним задля необхідності для його збереження, а також, що накладення арешту є найбільш доцільною процесуальною дією у даному випадку.

Крім того, ні слідчим, ні прокурором не доведено, що у кримінальному провадженні заявлений цивільний позов, є ризики знищення чи пошкодження майна.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своє інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Вимоги ч.1 ст.173 КПК України зобов`язують слідчого суддю, суд відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Під час розгляду клопотання про арешт майна, слідчим не наведено достатніх і переконливих доказів необхідності такого арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Також слід звернути увагу і на те, що слідчим не доведено обставин, передбачених п.2 та п.3 ч.3 ст.132 КПК України стосовно того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора і що таким накладенням арешту на майно може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні слідчим не доведена необхідність арешту на перелічене у клопотанні майно, оскільки не доведена наявність хоча б одного з ризиків, передбачених ч.1 ст.170 цього Кодексу, та, крім того, слідчий у поданому ним клопотанні просить накласти арешт на майно, яке вилучено 26 листопада 2019 року під час огляду місця події, проте до матеріалів клопотання долучено протокол огляду місця події на вказаній відкритій ділянці місцевості за іншою датою його проведення, а саме - 25 листопада 2019 року.

Крім того, клопотання про накладення арешту на майно, з яким звертається слідчий Дніпрорудненського ВП ГУНП в Запорізькій області Толокньов Є.В. до суду надійшло - 27 листопада 2019 року, що є порушенням вимог ч.5 ст.171 КПК України, відповідно до яких клопотання про арешт тимчасового вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено. Проте, будь-яких клопотань про поновлення строку, передбаченого Законом, слідчим не надано та в судовому засіданні жодними належними та допустимими доказами не доведено.

На підставі вищевикладеного, слідчим суддею передбачених Законом підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна не встановлено та в судовому засіданні слідчим не доведено. Тому, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог ст.171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими Законом, і завданням даного кримінального провадження.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.169, ч.3 ст.173 КПК України, у зв"язку з відмовою в задоволенні клопотання про арешт майна, тимчасово вилучене майно підлягає поверненню особі, у якої воно було вилучено.

Керуючись ст.ст.170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області Толокньова Є.В. про накладення арешту на: автомобіль марки «DАEWOO» модель NEXIA, 2006 року випуску, сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та який знаходився у фактичному користуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «DАEWOO» модель NEXIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_3 , та яке було тимчасово вилучено 25 листопада 2019 року під час огляду відкритої ділянки місцевості, яка розташована на відстані 20 метрів від вхідних дверей до Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область Василівський район м.Дніпрорудне вул.Героїв Праці буд.1 - відмовити.

Вилучене під час огляду місця події від 25.11.2019 року майно, а саме: автомобіль марки ««DАEWOO» модель NEXIA, 2006 року випуску, сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «DАEWOO» модель NEXIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути особі, у якої вказане майно було тимчасово вилучено, а саме: володільцю (користувачу) вищевказаного транспортного засобу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення, відповідно до п.9 ч.1 ст.309, ст.395 КПК України.

Слідчий суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО