Рішення № 86858695, 10.01.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5817/19

2/310/295/20

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

10 січня 2020 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мариніна О.В.

за участі секретаря судового засідання Мазняк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №310/5817/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 05.07.2013 року б/н у розмірі 36494,25 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 05.07.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8098.01 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з "1" по "25" число кожного місяця Відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ "ПРИВАТБАНК" Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та Банком Кредитний договір, підтверджується підписом у заяві. АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 25.06.2019 року має заборгованість - 36494.25 грн., яка складається з наступного: 8098.01 грн. - заборгованість за кредитом; 8834.92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 18139.33 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 1421.99 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь борг за кредитом та витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи двічі повідомлений. Причини неявки суду не повідомив, відзиву та заперечень проти позову не надав.

Згідно ст. 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 05.07.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8098.01 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно п. 2.2. Генеральної угоди при порушенні строків погашення заборгованості більш ніж на 31 день за зобов`язаннями, строк яких не наступив, Сторони обумовили, що строк повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість до Кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачу Банку штраф у розмірі 1436,57 грн.

Відповідно п. 2.5 Генеральної Угоди позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, процентів, винагороди відповідно Генеральній угоді та Умовам та правилам.

Відповідно п. 2.8 Генеральної Угоди при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах та правилах за кожен день прострочки.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

Згідно наданої виписки по рахунку Відповідач порушував зобов`язання за вказаним договором, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка згідно розрахунків позивача складає 36494.25 грн.: 8098.01 грн. - заборгованість за кредитом; 8834.92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 18139.33 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 1421.99 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зі статті 638 Цивільного кодексу України випливає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Згідно до ч. 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі №161/16891/15-ц.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань».

Велика Палата Верховного Суду зауважила у цій постанові, що «Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII «Про захист споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору».

Отже, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді пені та комісії за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, то у цій частині в позові слід відмовити, а задоволенню підлягають тільки позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, які фактично були відповідачем отримані, але не повернуті та відсотки за користуванням кредитом та штраф, що прямо передбачено п. 2.1 та п.2.2 Генеральної угоди.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 966,07 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 610, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, б.1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.07.2013 року у сумі 18354,92 грн.( вісімнадцять тисяч триста п`ятдесят чотири гривні 92 коп., а також судові витрати 966,07 грн. (дев`ятсот шістдесят шість гривень 07 коп.)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області О. В. Маринін