Ухвала суду № 86858606, 18.11.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10947/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання - Вереш А.В.

з участю прокурора - Ісак В.М.

захисника - Свида О.Г.

обвинуваченої - ОСОБА_1

потерпілої- ОСОБА_2

представника потерпілої- Моняк Р.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження №308/10947/19 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070000000180 від 15.06.2019 року, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2019 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Прокуратури Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070000000180 від 15.06.2019 року, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25 вересня 2019 року призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні, прокурор висловив думку про можливість призначення кримінального провадження на підставі обвинувального акту до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження, для повернення обвинувального акту прокурору немає.

Прокурор також заявив клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю ,яке подав у письмовому вигляді .Клопотання мотивоване тим, що існує наявність таких ризиків як можливість переховування обвинуваченої від суду, вплив на свідків та про неможливість їх уникнення при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів, окрім як цілодобового домашнього арешту.

Захисник у підготовчому судовому засіданні погодився з думкою прокурора в частині призначення кримінального провадження на підставі обвинувального акту до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Проте, проти задоволення клопотання прокурора про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту заперечив, вважає клопотання необгрунтованим, просив відмовити у задоволенні клопотання та обрати відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Вказав що доводи прокурора про наявність ризиків є недоведеними, безпідставними.

Обвинувачена у підготовчому судовому засіданні підтримала доводи захисника.

Представник потерпілої Моняк Р.В. в судовому засіданні не заперечував проти призначення даного кримінального провадження до судового розгляду. Підтримав клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченої запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Потерпіла у судовому засіданні підтримала доводи представника та клопотання прокурора.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченої, захисника, потерпілої, представника потерпілої, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження. Однією з підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості.

При вирішенні клопотання слід враховувати вимоги статей 177, 178 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , суд враховує надані сторонами кримінального провадження докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке їй загрожує, у разі визнання її винною та наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України .

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. Дане кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Суд, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченої не являється предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспіль них прав та інтересів.

При розгляді клопотання суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останній у разі визнання її винуватою, наявність підстав вважати, що остання, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду, що унеможливить повноту, всебічність при розгляді даного кримінального провадження, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадження, які ще не допитані у кримінальному проваджені, що свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченої від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами

Суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, санкція вказаної статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого , відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Суд вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що обвинувачена перебуваючи на волі може впливати на свідків, отже існує ризик незаконного впливу на свідків з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно або через знайомих, шляхом вмовляння, погроз або іншим способом.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність і ризику переховування обвинуваченої від суду.

При цьому судом враховано процессуальну поведінку обвинуваченої під час перебування кримінальної справи на розгляді Ужгородського міськрайонного суду.

Так, обвинувачена ОСОБА_1 не зявилась в призначене судове засідння на 10 год.00 хв. 07.10.2019 року, на 15 год.00 хв. 21.10.2019 року. Неявки обвинуваченої в судові засідання захисник Свида О.Г. мотивував перебуванням обвинуваченої на лікуванні в КНП « Свалявська районна лікарня», про що надав відповідні довідки.

Суд контатує, що з метою перевірки достовірності данних про перебування обвинуваченої ОСОБА_1 на лікуванні в КНП « Свалявська районна лікарня», судом було зроблено відповідні запити на адресу КНП « Свалявська районна лікарня».

Так, на запит суду 23.10.2019 року на адресу суду надійшла відповідь від 18.10.2019 року № 33/04-10 за підписом в.о. директора КНП « Свалявська районна лікарня» ОСОБА_3 , згідно якої « ОСОБА_1 за медичною допомогою до нашого медичного закладу не зверталася та на стаціонарному лікуванні в період з 15.06.2019 року по 18.10.2019 року не перебувала».

Водночас, 28.10.2019 року на адресу суду надійшов лист від 24.10.2019 року № 68/04-10 за підписом в.о. директора КНП « Свалявська районна лікарня» ОСОБА_3 про те, що помилково було надано інформацію від 18.10.2019 року № 33/04-10 стосовно ОСОБА_1 , так як остання знаходиться на стаціонарному лікуванні з 01.10.2019 року по еперешній час.

Неявки обвинуваченої в призначені судові засідання на 10 год.00 хв. 07.10.2019 року, на 15 год.00 хв. 21.10.2019 року свідчать про наміри затягування розгляду справи з метою уникнення кримінаьної відповідальності та підтверджують наявність високого рівня ризику переховування обвинуваченої від суду, а листи в.о. директора КНП « Свалявська районна лікарня» ОСОБА_3 адресовані до суду за своїм змістом викликають сумнів та є предметом перевірки достовірності викладених в них фактів стороною обвинувачення.

Таким чином, на переконання суду, доведено наявність високого рівня ризику переховування обвинуваченої від суду.

До того ж, крім наявності вказаних ризиків, суд також враховує особу обвинуваченої, яка раніше не судима, навчається, не заміжня.

Суд звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого , але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин суд вважає доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого їй злочину та вищевказаних ризиків, станом на день вирішення клопотання ризики не зменшилися, не відпали та продовжують існувати, і неможливість їх запобігання при вжитті більш м`яких запобіжних заходів, передбачених КПК України оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, при чому вчинення злочину стало наслідком усвідомленого ігнорування ОСОБА_1 вимог чинного законодавства в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в результаті якого спричинено тяжкі тілесні ушкодження потерпілому , а у відповідності до ст.3 Конституції України - людина, її життя та здоров`я визнаються найвищою соціальною цінністю.

Отже, враховуючи обставини провадження, характер обвинувачення, суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченої.

Доводи адвоката про те, що ОСОБА_1 раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, навчається не можуть слугувати стримуючим фактором та не спростовують заявлених ризиків.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення клопотання прокурора про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю з покладенням на неї відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, такі висновки ґрунтуються на вимогах закону й наявних у суду матеріалах.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що обрання відносно обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінується, тяжкістю покарання, яке їй загрожує - згідно санкції статті Кримінального кодексу України, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 184, 193, 194, 196 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Ісак В.М., про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобу електронного контролю, заборонивши ОСОБА_1 , покидати місце проживання ( АДРЕСА_1 ) строком по 15.01.2020 року включно.

Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі процессуальні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не залишати місце постійного фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_1 .

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику Свалявського відділення поліції Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню органом Національної поліції.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.5 ст.181КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань відносно неї може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.

Строк дії ухвали - по 15 січня 2020 р. включно.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено і проголошено 21.11.2019 року о 13 год.20 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца