Рішення № 86855861, 08.01.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3459/19

Провадження № 2/209/146/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі секретаря Кулік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 15 грудня 2008 року в розмірі 21724,06 грн., яка складається з наступного: 247,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16615,28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3588,81 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1022,57 грн. - штраф (процентна складова), а також сплачений судовий збір.

На обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного договору б/н від 15 грудня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 250,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі спалою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач при укладенні договору надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Банк нараховує відсотки за користування кредитними коштами в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується пунктом 5.5. «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 5.3 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів на інших невід`ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9 Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан карткового рахунку та про здійснені операції по картрахункам. У заяві у відповідь на ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 27), позивач зазначив, що згідно договору відповідачу було оформлено кредитну картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», відповідно до тарифів обслуговування якої базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості, становить 3,0 (36% на рік). Відповідно договору відповідачу було переоформлено кредитну картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» на «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», згідно до тарифів обслуговування якої базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості, становить 2,5 (30% на рік); за тратами, здійсненими в період з 01 вересня 2014 року - 2,9% (34,80% на рік); за тратами, здійсненими з 01 квітня 2015 року - 3,6% (43,20% на рік). АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання виконав повністю, надавши відповідачу кредитні кошти. В порушення умов кредитного договору та законодавства України, відповідач свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань відповідач станом на 31 серпня 2019 року має заборгованість в розмірі 21724,06 грн., яка складається з наступного: 247,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16615,28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3588,81 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1022,57 грн. - штраф (процентна складова).

Представник позивача - Гребенюк О.С. в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 42). Також, до позовної заяви представником позивача Гребенюком О.С. додано заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 41).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив на позовну заяву.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 2 ст. 211, п.1 ч.3 ст. 223, ч.1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу у судовому засіданні за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши письмові докази у справі, встановивши фактичні обставини і зміст спірних правовідносин та, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 15 грудня 2008 року, ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви б/н про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку», згідно з умовами якого відповідачу було надано платіжну кредитну картку із встановленим кредитним лімітом в сумі 250,00 грн.

У підписаній відповідачем анкеті-заяві було зазначено, що він погоджується з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погоджується з Умовами та правила надання банківських послуг та Тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді. Своїм підписом він підтверджує факт отримання ним інформації про умови кредитування (а.с.48).

В позовній заяві позивач стверджує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, і це підтверджується його підписом у заяві.

У період користування кредитною карткою № НОМЕР_1 банком не збільшувався і не зменшувався кредитний ліміт і кредитна картка, строк дії якої закінчився у вересні 2009 року, не перевипускалася, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта та довідкою про надані кредитні картки (а.с. 29).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи, що відповідач за своєю ініціативою звернувся до позивача із заявою для отримання кредиту/кредитної карти, підписав цю заяву, отримав на картковий рахунок кредитні кошти та платіжну кредитну карту, яка в подальшому не перевипускалася, використав кредитні кошти, а 11 серпня 2015 року відбулося автоматичне погашення простроченої заборгованості на суму 896,70 грн. (а.с. 31), суд вважає, що між сторонами у справі було укладено двосторонній кредитний договір у письмовій формі.

Як вбачається із наданих позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 46-47), випискою по картковому рахунку (а.с. 30-32), станом на 31 серпня 2019 року банк нарахував відповідачу заборгованість за кредитним договором в розмірі 21724,06 грн., яка складається з наступного: 247,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16615,28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3588,81 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1022,57 грн. - штраф (процентна складова).

Перевіривши розрахунок заборгованості, суд вважає, що за умовами укладеного сторонами кредитного договору б/н від 15 грудня 2008 року з відповідача на користь банку підлягає стягненню тільки заборгованість за тілом кредиту в розмірі 247,40 грн.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача таких складових заборгованості по кредиту як: 16615,28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3588,81 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1022,57 грн. - штраф (процентна складова), то в цій частині позову необхідно відмовити.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого рівня інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Із наданої позивачем довідки про надані кредитні картки (а.с. 29) вбачається, що строк дії виданої відповідачу кредитної картки, яка в подальшому не перевипускалася, термін дії кредитної картки закінчився у вересні 2009 року. Отже, після закінчення терміну дії кредитної картки закінчився і строк дії кредитного договору.

Після закінчення строку дії кредитного договору банк взагалі втратив право нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами у справі було укладено, як договір приєднання, умови якого були встановлені банком в розроблених ним Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах (формулярах). Відповідач за цим договором приєднався до запропонованого банком договору і не міг запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У анкеті-заяві відповідача, як позичальника, від 15 грудня 2008 року, яка підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення пені та штрафів, їх розмір та порядок нарахування, банк посилається на розрахунок заборгованості, виписки по рахункам, а також на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які надані суду на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення процентів, пені та штрафів.

У Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» дійсно визначені пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а у Витягу з Умов та правил надання банківських послуг містяться положення про дію договору, позовну давність та інші умов.

Проте, з урахуванням того, що додані до позову Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів не містять підпису відповідача, суд вважає, що позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що відповідач під час підписання заяви-анкети про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку був ознайомлений саме з цими Витягом з Тарифів і Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що він їх розумів і погодився з ними. Також не надано доказів, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати неустойки (пені, штрафів), і що в них були зазначені саме ті розмір і порядок нарахування, який вказаний у Тарифах та Умовах, що надані банком суду, і на підставі яких виконаний розрахунок пені та штрафів.

Надані роздруківки із сайту позивача Витяг з Умов і правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів не можуть бути належними доказами, бо цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Враховуючи, що в анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, вказані вище Витяг з Умов і правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг.

Таким чином, суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не містять підпису відповідача, не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 15 грудня 2008 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню судом при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позивач, всупереч вимогам ч.3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України, не довів за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, з урахуванням положень статей 76-80 ЦПК України, зазначені ним обставини щодо правомірності нарахування та стягнення з відповідача нарахованих банком пені та штрафів, тому в цій частині позову необхідно відмовити.

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у вигляді тіла кредиту.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто заборгованість за тілом кредиту в розмірі 247,40 грн.

Відповідно до 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитом за кредитним договором б/н від 15 грудня 2008 року в розмірі 247,40 грн., а також 21,88 грн. сплаченого судового збору, а всього 269,28 грн. (двісті шістдесят дев`ять грн. 28 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Повне судове рішення складено 13 січня 2020 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення або позивачем та іншими учасниками справи апеляційної скарги, якщо заяву та апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.