Рішення № 86853430, 13.01.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2713/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Еліт Строй" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Дзержинського, буд.3, кв.45, код 40086333)

до комунального підприємства Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства (08402, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Солонці, буд. 1, код 05473594)

про стягнення 27198,92 грн.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Еліт Строй" (позивач) до комунального підприємства Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства (відповідач) про стягнення 27198,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за Договором про закупівлю послуг за бюджетні кошти №23/138 від 29.08.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2019 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

25.11.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив.

02.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

16.12.2019 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

24.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив суд:

- не приймати в якості доказів по справі довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 та Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень-грудень 2018, надані відповідачем разом з запереченнями щодо відповіді на відзив;

- долучити до справи в якості доказу лист товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Еліт Строй" № 156 від 11.09.2018.

Розглянувши дане клопотання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідачем до заперечень на відповідь на відзив були надані довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 та Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень-грудень 2018.

Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

З огляду на те, що вказані докази не були подані відповідачем з відзивом, а також враховуючи відсутність обґрунтування неможливості подання таких доказів вчасно, суд не приймає їх до уваги.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

29.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Еліт Строй» (Підрядник) та Комунальним підприємством Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства (Замовник) було укладено договір №23/138 про закупівлю послуг за бюджетні кошти (далі - Договір), за яким Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов`язання, своїми або залученими силами і засобами за рахунок Замовника, в межах договірної ціни та відповідно до умов Договору, на свій ризик надати послуги - Поточний ремонт просп. Червоноармійців (в межах вул. Магдебурзького права та вул. Новокиївське шосе) в м. Переяслав-Хмельницький Київської області (ДК 021:2015 - 45233142-6 - Ремонт доріг).

Відповідно до п. 1.2. Договору, Замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані Підрядником послуги у відповідності до умов Договору.

Згідно з Протоколом погодження про договірну ціну за послуги (додаток 2 до Договору) та п. 2.1. Договору, вартість послуг склала 376 461,00 з ПДВ.

Відповідно п.п. 3.1. - 3.2. Договору, датою початку надання послуг визначено 29.08.2018 р., датою завершення визначено 30.09.2018 року. Датою закінчення надання послуг є дата прийняття їх Замовником.

Згідно з п. 3.7. Договору Підрядник може достроково завершити надання послуг і здати їх Замовнику.

16.09.2018 року, сторонами були підписані Акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року за формою КБ-2в та довідку за формою КБ-3, чим без заперечень підтвердили факт повного надання Підрядником послуг за договором на суму 376 461,00 грн. та їх прийняття Замовником у відповідності до вимог п.п. 11.1.-11.3. Договору.

Пунктом 10.3. Договору передбачено, що Замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі актів за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 протягом 5 робочих днів після надходження коштів з бюджету на реєстраційний рахунок Замовника. Замовник може відстрочити платежі на 30 календарних днів.

Оплату за виконані роботи відповідач здійснював частинами, та остаточний розрахунок було проведено 17.12.2018 року.

Позивач стверджує, що при здійсненні розрахунку за Договором відповідачем було допущено прострочення оплати вартості наданих послуг, оскільки, на думку позивача, момент настання обов`язку щодо оплати визначається фактом підписання акту приймання наданих послуг, починаючи з якого має обраховуватись 30-денний строк оплати прийнятих послуг.

З огляду на вказані обставини позивачем було нараховано відповідачу 21 391,23 грн. пені, 497,65 грн. 3 % річних та 5 310,04 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що наявність підписаних актів за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 не є підставою для здійснення розрахунків. На думку відповідача, необхідною умовою, крім вищезазначеного, є надходження коштів з бюджету на реєстраційний рахунок замовника. Таким чином, за твердження відповідача він не є боржником у розумінні ч. 1 ст. 612 ЦК України, оскільки зобов`язання було виконано у строк, встановлений договором.

Із зібраних у справі доказів вбачається, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору підряду, за яким у відповідності ст. 837 Цивільного кодексу України одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками.

Відповідно до статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть

Як зазначалось раніше, позивач виконав, а відповідач прийняв без зауважень виконані роботи згідно договору про закупівлю послуг за бюджетні кошти №23/138 від 29.08.2018 на загальну суму 376 461,00 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Таким чином, враховуючи умови договору про закупівлю послуг за бюджетні кошти №23/138 від 29.08.2018, кінцевим строком погашення боргу відповідачем є 16.10.2019 включно. Даний строк відповідачем порушено, а розрахунки не проведено.

Доводи відповідача, якими останній посилається на відсутність обов`язку щодо оплати через відсутність відповідних бюджетних призначень (асигнувань) суд не приймає до уваги з огляду на таке.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

Статтею 218 ГК України та статтею 617 ЦК України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов`язань, взятих на себе за договором.

Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, про що, зокрема, зазначено у Постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. по справі № 11/446.

Також в п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена також і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.19 справа № 916/1345/18.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, позивачем нараховано 21 391,23 грн. пені за загальний період з 17.10.2018 по 16.12.2018.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що у разі затримання оплати Замовником виконаних Підрядником робіт, згідно з термінами встановленими в цьому договорі, Замовник сплачує Підряднику неустойку в розмірі 0,1% від загальної вартості договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та/або договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»№543/96-ВР від 22.11.96. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та врахувавши встановлені обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені у розмірі 21 391,23 грн.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 5310,04 грн. інфляційних втрат та 497,65 грн. 3% річних за загальний період 17.10.2018 по 16.12.2018 року.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 5310,04 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги про стягнення 497,65 грн. 3% річних, суд зазначає, що розрахунок здійснений арифметично невірно, а тому до стягнення підлягає 479, 65 грн. 3% річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5310 грн. 04 коп. інфляційних втрат, 479 грн. 65 коп. 3% річних та 21 391,23 грн. 23 коп. пені. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства (08402, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Солонці, буд. 1, код 05473594) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Еліт Строй" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Дзержинського, буд.3, кв.45, код 40086333) 21 391 (двадцять одну тисячу триста дев`яносто одну) грн. 23 коп. пені, 479 (чотириста сімдесят дев`ять) грн. 65 коп. 3% річних, 5310 (п`ять тисяч триста десять) грн. 04 коп. інфляційних втрат та 1919 (одну тисячу дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 73 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.01.2020

Суддя Т.Д. Лилак