Ухвала суду № 86851530, 08.01.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

08 січня 2020 року м. Черкаси справа № 925/805/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси заяву Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України про розстрочення виконання судового рішення у справі за позовом Державного підприємства “Черкаське будівельно-монтажне управління” до Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України про розірвання договору і стягнення 100000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

26.11.2019 року заявник (боржник) - Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулось в господарський суд Черкаської області з заявою, в якій просив суд розстрочити виконання рішення господарського суду Черкаської області від 13.11.2018 року у справі № 925/805/18 на десять місяців зі щомісячною сплатою присудженого боргу рівними частинами у сумі 10000 грн.

В обґрунтування заяви боржник зазначив, що він є бюджетоутворюючим підприємством, має заборгованість з орендної плати, з податку на землю, заборгованість з ПДВ, кошти підприємства на рахунках в банках арештовані та існує реальна загроза банкрутства підприємства при одномоментному стягненні заборгованості у сумі 100000 грн. за рішенням господарського суду Черкаської області від 13.11.2018 року у справі № 925/805/18. Обґрунтовуючи заяву, боржник послався на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 року у справі № 920/199/16, у постановах Вищого господарського суду України від 26.04.2017 року у справі № 917/747/16, від 16.11.2016 року у справі № 921/830/15-г/16, рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі «Чижов проти України», заява N 6962/02, у справі «Корнілов та інші проти України», заява N 36575/02, у справі «Крапивницький та інші проти України», заява N 60858/00.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.11.2019 року заяву Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України про розстрочення виконання судового рішення залишено без руху, заявнику надано строк у десять днів з дня одержання зазначеної ухвали на усунення вказаних в ній недоліків.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.12.2019 року заяву Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України призначено до розгляду на 19.12.2019 року.

Ухвалою суду від 19.12.2019 року, у зв`язку з неявкою представників сторін та відділу ДВС, розгляд заяви відкладено на 08.01.2020 року.

Заявник (боржник) в особі свого представника подав 28.12.2019 року клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх. № 39518/19, а. с. 95).

Ухвалою суду від 02.01.2020 року в задоволенні клопотання Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено у зв`язку з відсутністю технічної можливості на проведення відеоконференції 08.01.2020 року об 11 год. 45 хв. у вказаному суді.

08.01.2020 року стягувач в особі свого представника подав відзив на заяву про розстрочення виконання судового рішення у справі № 925/805/18 (вх. № 270/20, а. с. 105-108), в якому повідомив про отримання заяви про розстрочення виконання судового рішення та ухвал суду лише 02.01.2020 року, у зв`язку з чим просив визнати поважними причини пропуску подання відзиву. Заперечував проти задоволення судом заяви боржника з підстав її необґрунтованості, недоказаності, невідповідності вимогам ст. 331 ГПК України. Зокрема, стягувач зазначив, що боржник, умисно ухиляється від виконання рішення суду, прийнятого 13.11.2018 року, заява про розстрочення судового рішення спрямована виключно на досягнення цієї ж мети. Крім того, повідомив про початок ліквідаційної процедури щодо стягувача, тому, розстрочення рішення суду може порушити права стягувача та кредиторів у справі № 01/2056/333/2011. Також вказав на суперечність заяви боржника вимогам ч. 5 ст. 331 ГПК України щодо можливості розстрочення та відстрочення виконання судового рішення лише в межах одного року з дня ухвалення такого рішення. З цих підстав просив повністю відмовити у задоволені заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи свої заперечення на заяву боржника, стягувач послався на Конвенцію та практику ЄСПЛ у справах Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 року, Іммобільяре Саффі проти Італії, Пономарьов проти України від 03.04.2008 року, заява № 3236/03, пункт 43, за змістом яких вирішуючи питання про розстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути не виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає ocoбi, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими i непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс iнтepeciв сторін у cпopi. Також послався на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.04.2018 року у справі № 905/707/16.

В судове засідання 08.01.2020 року заявник, стягувач, відділ ДВС явку своїх представників не забезпечили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши заяву боржника, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд у задоволенні заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду відмовляє повністю з таких підстав.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.11.2018 року у справі № 925/805/18 позов задоволено повністю, розірвано договір на виконання консультативно-експертних послуг на об`єкті “129-квартирний житловий будинок по вул. Котовського 97/3 в м. Черкаси” від 21.10.2014 року, укладений між Державним підприємством “Черкаське будівельно-монтажне управління” і Центральним територіальним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, стягнено з Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України на користь Державного підприємства “Черкаське будівельно-монтажне управління” 100000 грн. боргу, 3524 грн. судових витрат.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 року рішення господарського суду Черкаської області від 13.11.2018 року залишено без змін.

31.07.2019 року на виконання рішення господарського суду Черкаської області від 13.11.2018 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 року видано наказ.

29.08.2019 року постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва відкрито виконавче провадження № 59908266 щодо примусового виконання наказу від 31.07.2019 року зі справи № 925/805/18.

09.09.2019 року постановами державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва накладено арешт на майно та кошти боржника.

Постановою Верховного Суду від 15.10.2019 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 року та рішення господарського суду Черкаської області від 13.11.2018 року залишено без змін.

Заявник до своєї заяви надав докази сплати боржником, як платником податків за 2019 рік, на користь ГУ ДПС у м. Києві (Солом`янський район м. Києва), а саме 719302 грн. 96 коп. орендної плати з юридичних осіб, 15372 грн. 71 коп. військового збору, 245203 грн. 41 коп. єдиних внесків, нарахованих робітникам на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності. Також подано податкове повідомлення-рішення від 12.09.2019 року № 0000481403 про стягнення з боржника 191766 грн. 75 коп., у тому числі 153413 грн. 40 коп. заборгованості з орендної плати з юридичних осіб, 38353 грн. 35 коп. штрафу. Витяги актуальної інформації про об`єкти нерухомого майна боржника, актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень боржника, ці обставини за твердженням заявника роблять неможливим виконання судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 129 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст.ст. 18, 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (ч. 7 ст. 331 ГПК України).

Згідно з п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 року, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до п. 7.2 вказаної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК (у відповідній редакції), ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Законодавство і судова практика України в цьому питанні узгоджується з правовими позиціями ЄСПЛ, викладеними у його рішеннях, про врахування яких зазначає стягувач.

З огляду на викладені обставини суд вважає, що боржник не довів наявність обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не надав доказів, які свідчили про відсутність коштів на рахунках боржника з моменту прийняття рішення у справі від 13.11.2018 року до теперішнього часу, які можливо було спрямувати на погашення заборгованості за рішенням суду. Жодних проплат боржником на користь стягувача не проведено, що свідчило б про намір виконати рішення суду від 13.11.2018 року у справі № 925/805/18.

Кошти стягувача, про стягнення яких прийнято рішення, перебувають у безоплатному користуванні боржника.

Крім того, постановою господарського суду Черкаської області від 16.10.2018 року у справі № 01/2056/333/2011 стягувача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, наявність непогашеної заборгованості Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України перед банкрутом погіршує його становище і права кредиторів банкрута, затягує ліквідаційну процедуру.

Суд також приймає до уваги, що заявник просить розстрочити виконання рішення господарського суду Черкаської області від 13.11.2018 року на десять місяців зі щомісячною сплатою присудженого боргу рівними частинами у сумі 10000 грн. до 30.09.2020 року. Зазначена вимога суперечить нормі ч. 5 ст. 331 ГПК України, за змістом якої розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Посилання боржника на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 року у справі № 920/199/16, у постановах Вищого господарського суду України від 26.04.2017 року у справі № 917/747/16, від 16.11.2016 року у справі № 921/830/15-г/16, рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі «Чижов проти України», заява N 6962/02, у справі «Корнілов та інші проти України», заява N 36575/02, у справі «Крапивницький та інші проти України», заява N 60858/00 враховані судом.

Проте, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 129 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.ст. 18, 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V) правова позиція Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 року у справі № 905/707/16.

З огляду на викладене суд виключних підстав розстрочення виконання судового рішення, передбачених ч. 4 ст. 331 ГПК України, не вбачає, тому надає перевагу запереченням стягувача, а заяву боржника про розстрочення виконання судового рішення із зазначених у ній підстав залишає без задоволення.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 233-235, 331 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України про розстрочення виконання судового рішення вх. №35831/19 від 26.11.2019 року відмовити повністю.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 11.01.2020 року.

Суддя В.М. Грачов