Ухвала суду № 86851339, 09.01.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

09 січня 2020 року Справа № 915/2025/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченко О.В.,

секретар судового засідання Матвєєва В.В.

за участю:

від заявника: Потапов В.М., за довіреністю,

представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з`явились,

розглянувши матеріали

заяви МКП «Миколаївводоканал» про розстрочення виконання рішення суду у справі №915/2025/19

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

(04080, м.Київ. вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600)

третя особа – 1 без самостійних

позовних вимог на предмет

спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Миколаївобленерго»

(54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393)

третя особа – 2 без самостійних

позовних вимог на предмет

спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Херсонобленерго»

(73003, м.Херсон, вул. Пестеля, 5, код ЄДРПОУ 05396638)

до відповідача: Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал»,

(54055, м.Миколаїв, вул. Погранична, 161, код ЄДРПОУ 31448144),

встановив:

20.09.2019р. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» коштів в сумі 6906352,1 грн. за поставлену електричну енергію.

Рішенням суду від 12.12.2019р. позовні вимоги були задоволені в частково, стягнуто з МКП «Миколаївводоканал» 6606352,1 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію та 103595,28 грн. судового збору, в іншій частині провадження у справі закрито у зв`язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу.

09.01.2020р. на виконання вказаного рішення суду був виданий відповідний наказ.

23.12.2019р. за вх. №19448/19 від Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до суду надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду, в якій заявник просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2019р. у справі №915/2025/19 на 12 місяців зі сплатою боргу рівними частинами щомісяця в сумі 559162,28 грн.

Ухвалою суду від 24.12.2019р. розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду був призначений на 09.01.2019р.

Позивач заперечень проти заяви відповідача не надав. Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засідання наполягає на задоволенні його заяви, зазначаючи про перебування підприємства на межі банкрутства з огляду на наявність значних боргів, спричинених різницею у тарифах на водопостачання та водовідведення, які сплачують мешканці підприємству-відповідачу та у тарифах на електроенергію, яку відповідач використовує саме для надання послуг з водопостачання та водовідведення та заборгованість за якою перед електропостачальними організаціями має сплачувати самостійно, в т.ч. і даний борг. Також представник відповідача зазначив про наявність у підприємства фінансових можливостей для оплати боргу частинами згідно з графіком розстрочки та клопоче про задоволення поданої заяви.

В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначає, що виникнення боргу окрім вказаного, було зумовлено несвоєчасним та не у повному обсязі виділенням з боку держави субвенцій. Так, в 2017 році державою, на виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2017р." не виділялись субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам па погашення заборгованості з різниці в тарифах в т.ч. па послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню (у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування). Починаючи з 2011 року державою не в повній мірі виділялись субвенції для погашения заборгованості з різниці в тарифах, зокрема на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що призвело до утворення такої заборгованості станом па перший квартал 2017 року в сумі 55803658,00 грн. по категорії «населення» та за 2015-2017рр. по категорії «бюджетні установи та організації» в сумі 2306386,00грн. З огляду на викладене, МКП "Миколаївводоканал" з об`єктивних причин не мало змоги своєчасно розрахуватися за спожиту активну електричну енергію, що є винятковими обставинами. До того ж. єдиним джерелом додаткового наповнення коштів МКП "Миколаївводоканал" є збільшення статутного капіталу за рішенням засновника Миколаївської міської ради, так, зокрема, для забезпечення діяльності підприємства рішенням ради №13/7 від 22.12.2016р. було збільшено на 30800000,00грн. статутний капітал шляхом закріплення за ним майна (коштів). Також заявник зазначає, що 22.08.2019р. виконкомом Миколаївської міської ради погодив для МКП "Миколаївводоканал" цільову програму "Оновлення інфраструктури водопостачання та водовідведення в місті Миколаєві на 2019-2033рр.", що з огляду на фактично вкрай застарілі системи мереж водопостачання та водовідведення дозволить здійснити необхідний ремонт систем, що в свою чергу надасть відповідачу можливість стабільно здійснювати господарську діяльність та виконувати взяті на себе зобов`язання перед контрагентами. Також заявник зазначає, що відповідно до постанови НКРЕКП від 30.06.2017р. № 866 «Про затвердження Порядку відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» до розрахунку тарифів додано протокол відкритого обговорення питання щодо необхідності встановлення тарифів па централізоване водопостачання та водовідведення. З метою сталої роботи підприємства, приведення якісних та кількісних показників до нормативних, модернізації об`єктів водопостачання, реконструкції очисних споруд каналізації, установки контролю за роботою насосних станцій каналізації, що надасть можливість зменшити кількість аварій па водопровідних та каналізаційних мережах, поліпшити екологічну обстановку в регіоні за рахунок зменшення скидів забруднюючих речовин у р. Південний Буг, зменшити втрати питної води, поліпшити контроль за якістю питної води та очищених стоків, значно знизити втрати з енергетичних, матеріальних і трудових ресурсів, МКП «Миколаївводоканал» просив НКРЕКП розглянути надані розрахунки тарифів та встановити економічно обґрунтовані тарифи па централізоване водопостачання та водовідведення. Правове регулювання діяльності НКРЕКП в частині строків розгляду і прийняття рішення щодо встановлення тарифів сформовано таким чипом, що унеможливлює, та навпаки надає право НКРЕКП безкінечно розглядати такі заяви, що врешті не дає можливості особам, що звертаються з подібними зверненнями, в т.ч. відповідачу оперативно поліпшити своє фінансове становище. Відповідач зазначає, що одночасне виконання рішення суду у даній справі в повному обсязі в значній мірі ускладнить фінансовий стан відповідача та фактично призведе до нездатності здійснювати фінансове забезпечення виробничої діяльності останнього, може спричинити проведення процедури банкрутства, що в свою чергу, враховуючи важливе соціальне значення підприємства-відповідача, є недопустимими заходами. Також, відповідач зауважує, що у випадку виконання даного рішення в повному обсязі зачіпаються не лише його майнові інтереси, а й інші інтереси, зокрема, можливість надавати послуги з водопостачання та водовідведення у м, Миколаєві, а також здійснювати ремонтні компанії відповідних мереж (обладнання), необхідних для належного надання послуг споживачам. МКП «Миколаївводоканал» відноситься до категорій найстаріших водопостачальних підприємств країни (більш 113 років існування) виняткове значення має технічний стан основних фондів товариства, технологічна застарілість основного обладнання та інших інженерних комунікацій носить затяжний характер, для підвищення енергоефективності та безаварійної роботи виробничого устаткування існує нагальна потреба в виконанні планових ремонтних робіт, системної реконструкції та модернізації енергетичного обладнання, що потребує залучення необхідних коштів. До того ж у зв`язку з необхідністю дотримання безперервності виробничого циклу підприємства-відповідача та для підвищення забезпечення безаварійних умов роботи. Відповідачем здійснюються додаткові незаплановані витрати на усунення аварійних ситуацій, які виникають на мережах та які потребують залучення значних коштів для їх відновлення, оскільки фактично зазначене технологічне обладнання має завершальний нормативний строк експлуатації. Ці аварійні ситуації, які відбуваються, фактично є форс-мажорними обставинами, оскільки обсяги аварій, є непередбаченими, на ліквідацію яких пріоритетно витрачаються значні фінансові ресурси підприємства-відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні подану заяву про розстрочення виконання рішення суду та письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як свідчать надані заявником докази боржник знаходиться у скрутному матеріальному становищі, у нього існує непокритий збиток минулих років в розмірі 99 867 000,0 грн. при тому, що статутний капітал становить 366087000,0 грн. Однак відповідно до цільової програми оновлення інфраструктури водопостачання та водовідведення на 2019-2033 роки, погодженої Миколаївської міською радою, відповідач отримуватиме кошти для підвищення ефективності своєї роботи, що, в свою чергу, надасть можливість розрахуватись з боргами. Розстрочення виконання рішення сприятиме оптимізації умов, за яких відповідач зможе функціонувати та забезпечувати якісне водопостачання та водовідведення.

Господарський суд дослідивши усі обставини та надавши їм оцінку, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, зважаючи на те, що боржник не уникає від виконання рішення суду, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про можливість надання розстрочення виконання рішення суду.

В той же час суд не може погодитись з строком, на який заявник просить розстрочити виконання рішення суду від 12.12.2019р., оскільки в даному випадку він є великим, що з урахуванням наявності кризових явищ в економіці держави може завдати шкоди майновим інтересам позивача. Тому, суд вважає встановити більш стислий графік погашення заборгованості перед стягувачем.

За таких обставин, заява МКП «Миколаївводоканал» про розстрочку виконання рішення суду від 12.12.2019р. підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» про розстрочення виконання рішення суду у справі №915/2025/19 – задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2019р. у справі №915/2025/19 в частині сплати заборгованості в розмірі 6709947,38 грн. на 6 місяців за наступним графіком:

- до 31 січня 2020 року – 559162,28 грн.;

- до 29 лютого 2020 року – 559162,28 грн.;

- до 31 березня 2020 року – 559162,28 грн.;

- до 30 квітня 2020 року – 559162,28 грн.;

- до 31 травня 2020 року – 559162,28 грн.

- до 30 червня 2020 року – 3914135,96 грн.

3. В іншій частині заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі №915/2025/19 відмовити.

4. Ухвала є виконавчим документом, який може бути пред`явлено до виконання протягом 3- х років.

Стягувачем за даною ухвалою є позивач - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м.Київ. вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600

Боржником за даною ухвалою є відповідач - Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал», (54055, м.Миколаїв, вул. Погранична, 161, код ЄДРПОУ 31448144

Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена у відповідності до п.24 ч.1 ст.255 ГПК України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.01.2020р.

Суддя О.В. Ткаченко