Рішення № 86849269, 08.01.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 січня 2020 року м. Рівне №460/3100/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Терещук- Марчук В.Т., представник Ромашко Л.Г.,

відповідача: представник Голос С.М.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від виконання посадових обов`язків,

В С Т А Н О В И В:

Терещук- ОСОБА_2 (далі – позивач), звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а. с. 27-29)), до Управління Держпраці у Рівненській області (далі – відповідач), про: 1. визнання протиправним та скасування пунктів 2, 3. 4 наказу Управління Держпраці у Рівненській області від 02.10.2019 року № 111-к/тм «Про відкриття дисциплінарного провадження та відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків»; 2. зобов`язання Управління Держпраці в Рівненській області оформити ОСОБА_1 листи непрацездатності: серії НОМЕР_1 від 03 жовтня 2019 року, серії АДН № 863856 від 28 жовтня 2019 року, серії АДН № 863338 від 12.11.2019 року для призначення матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності; 3. стягнення з Управління Держпраці в Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від виконання посадових обов`язків за період з 02 жовтня 2019 року по день ухвалення рішення суду, з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України; 4. визнання протиправним та скасування наказу Управління Держпраці в Рівненській області від 16 жовтня 2019 року № 116-к/тм «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні пункти наказу «Про відкриття дисциплінарного провадження та відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків» не відповідають вимогам Закону України «Про державну службу». А у зв`язку з відсутністю Порядку здійснення дисциплінарного провадження, який має бути затверджений Кабінетом Міністрів України, строк дисциплінарного провадження законодавчо не встановлений, тому відсторонення від роботи на період, який нормативно не визначений, нівелює право на працю та її оплату. Наказ відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності, на думку позивача, є безпідставним, оскільки підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Будь-якого дисциплінарного проступку позивач не вчиняв. Також позивач зазначає, що відповідач всупереч чинному законодавству не оформляв листки тимчасової непрацездатності позивача, що позбавило його права на матеріальну допомогу. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач подав відзиви на позовну заяву та заяву про зміну предмету позову, в яких заперечив проти позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що оскаржені накази прийняті відповідачем з дотриманням вимог Закону України «Про державну службу», тому є правомірними. В той же час, подавши заяву про зміну предмету позову, позивач пропустив строки звернення до суду в частині оскарження наказу від 16 жовтня 2019 року № 116-к/ТМ «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ». Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав відповіді на відзиви в яких наводить аргументи, тотожні змісту позову.

Відповідач заперечень на відповіді на відзиви не подав.

06.11.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25.11.2019 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

27.11.2019 ухвалою суду заява про зміну предмету позову прийнята до розгляду.

04.12.2019 в судовому засіданні, ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з метою подання відзиву на заяву про зміну предмету позову.

17.12.2019 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

18.12.2019 в судовому засіданні ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання відповідача, розгляд справи відкладений.

03.01.2019 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

08.01.2019 в судовому засіданні постановлено ухвалу про відмову у прийнятті до розгляду та повернення заяви позивача про зміну предмету позову від 03.01.2019.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Також представник позивача просив здійснити повний захист порушених прав позивача у відповідності до ст. 9 КАС України та стягнути витрати пов`язані із наданням правничої допомоги.

Представник відповідача підтримав позицію викладену у відзивах на позовну заяву та заяву про зміну предмету позову, а також заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, суд враховує наступне.

Обставини справи:

ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції в Управлінні Держпраці у Рівненській області.

Вказана обставина визнається сторонами.

02.10.2019 Управлінням Держпраці у Рівненській області видано наказ №111-к/тм «Про відкриття дисциплінарного провадження та відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків».

За змістом наведеного наказу слідує, що 11 червня 2019 року до Управління Держпраці у Рівненській області (далі – Управління) надійшла заява представника обласного осередку «ІА Стоп Корупції» Микитюка Сергія Васильовича щодо правомірності винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління на ФОП ОСОБА_3 та вбачання можливих корупційних дій посадових осіб Управління при здійсненні інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_3 . Також, у даній заяві була вимога щодо надання інформації про посадову особу з питань запобігання та виявлення корупції та наявності антикорупційної програми та можливістю ознайомитися з нею. Разом з тим, головним спеціалістом з питань запобігання та виявлення корупції Терещук-Марчук В.Т., в порушення п. 1.2. Плану роботи Управління Держпраці у Рівненській області щодо запобігання та виявлення корупції на 2019 рік, погодженого головним спеціалістом з питань запобігання та виявлення корупції Державної служби України з питань праці Гарбаром О.В. 18 грудня 2018 року, не надано щоквартально (до 25 числа (грудень, березень, червень, вересень)) інформації про хід виконання Антикорупційної програми. Відповідно, першим заступником начальника Управління Носом М.В. прийнято рішення (наказ від 19.06.2019 № 934) щодо проведення службового розслідування з метою виявлення можливих корупційних дій під час проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , головними державними інспекторами відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів. Незважаючи на отриману у заяві інформацію, де був присутній факт повідомлення щодо можливих корупційних дій посадових осіб Управління, головним спеціалістом з питань запобігання та виявлення корупції Терещук- ОСОБА_2 був поданий звіт про заходи за результатом звернень про корупційні дії головному спеціалісту з питань запобігання та виявлення корупції Державної служби України з питань праці (лист від 03.07.2019 № 1806/3224), у якому подано неправдиву інформацію про те, що у червні місяці 2019 року звернення підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців, органів місцевого самоврядування і громадян щодо фактів корупції зі сторони працівників Управління не надходило. Перебуваючи на вказаній посаді, особа може знищити чи підробити документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження, має можливості впливу на працівників державного органу та інших осіб, здійснення протиправного тиску.

Наведеним наказом вирішено:

1. Відкрити дисциплінарне провадження щодо

ОСОБА_1 , головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції.

Підстава: Закон України «Про державну службу» ст. 68.

2. Дисциплінарній комісії Управління керуватися Порядком здійснення дисциплінарного

провадження, який затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Підстава: Закон України «Про державну службу» ст. 71.

3. Дисциплінарній комісії надати начальнику Управління відповідні пропозиції за

результатами розгляду дисциплінарної справи.

Підстава: Закон України «Про державну службу» ст. 70.

4. Відсторонити ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків з метою

запобігання перешкоджанню в інший спосіб об`єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку на час дисциплінарного провадження.

Підстава: Закон України «Про державну службу» ст. 72.

16.10.2019 Управлінням Держпраці у Рівненській області виданий наказ №116-к/тм «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Із наведеного наказу вбачається, що 01 жовтня 2019 року було проведено нараду у начальника Управління Держпраці у Рівненській області за участі: ОСОБА_1 головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції, ОСОБА_6 завідувача сектору юридичного забезпечення, ОСОБА_7 начальника відділу документального забезпечення та контролю. За результатами проведеної наради було видано Протокольне доручення начальника Управління, у якому вказано наступне: головному спеціалісту з питань запобігання та виявлення корупції Терещук-Марчук В.Т.: - надати начальнику Управління до 12:30 години 01.10.2019 письмові пояснення з якого приводу було викликано патрульних поліцейських за адресою Управління Держпраці у Рівненській області 01.10.2019 року; - повідомити в письмовій формі які особисті речі та закріплене майно були в кабінеті, з якою метою вони були залишені в кабінеті, та які із перелічених речей зникли за час її відсутності; - надати обґрунтовані пояснення з приводу неповідомлення керівника 30.09.2019 про факт зникнення речей з кабінету № 203. У зв`язку із несвоєчасним виконанням протокольного доручення начальника Управління від 01.10.2019 № 22, начальником відділу документального забезпечення та контролю Шевченко Н.І., у присутності завідувача сектору юридичного забезпечення ОСОБА_6 , був складений Акт про те, що головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції Терещук- ОСОБА_8 В.Т. не виконала у встановлені терміни даного протокольного доручення.

Враховуючи вищезазначене та керуючись п. 6 ст. 65 та п. 1 ч. 1 ст. 66 за недотримання п. 2 розділу II Правил внутрішнього службового розпорядку, головному спеціалісту з питань запобігання та виявлення корупції Терещук- ОСОБА_2 оголошено зауваження.

Підстава: 1. Закон України «Про державну службу» ст. 68; 2. Протокол від 01.10.2019 № 22; 3. Акт про невиконання протокольного доручення від 01.10.2019; 4. Пояснення ОСОБА_1 від 16.10.2019.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зважає на наступне.

Принципи, правові та організаційні засади державної служби, умови та порядок реалізації громадянами України права на державну службу визначені Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII).

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону № 889-VIII, державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

У частині 1 статті 64 Закону № 889-VIII визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Вимогами частини 1 статті 65 Закону № 889-VIII, передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частиною 2 вказаної статті Закону № 889-VIII встановлені види дисциплінарних проступків, зокрема, пункти 1, 6 встановлює такі види дисциплінарного проступку як порушення Присяги державного службовця; недотримання правил внутрішнього службового розпорядку.

До державних службовців, згідно із пунктом 1 частини 1 статті 66 Закону № 889-VIII, застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення, як зауваження.

За змістом ч. 2 ст. 66 Закону № 889-VIII, у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

У відповідності до положень ст. 68 Закону № 889-VIII, дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження), зокрема, суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.

Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):

1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;

2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Згідно із статтею 69 Закону № 889-VIII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», є Комісія.

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб`єкт призначення.

Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема:

1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії;

2) порядок формування дисциплінарної комісії;

3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі (ст. 71 Закону № 889-VIII).

За приписами частин 1-3 ст. 72 Закону № 889-VIII, державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:

наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;

впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;

перешкоджання в інший спосіб об`єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.

Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.

Із викладених правових норм слідує, що у разі вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, такий службовець притягується до дисциплінарної відповідальності у випадках та порядку, визначених Законом № 889-VIII.

Вирішуючи питання правомірності прийнятих відповідачем наказів № 111-к/тм від 02.10.2019 «Про відкриття дисциплінарного провадження та відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків», № 116-к/тм від 16.10.2019 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », суд враховує положення вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, за змістом якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом встановлено, що 25.09.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 № 117-ІХ.

Наведеним Законом внесені зміни і до Закону України «Про державну службу», зокрема, в Главу 2 розділу VIII, яка регулює питання дисциплінарної та матеріальної відповідальності державних службовців.

Цим Законом також виключено статтю 70 Закону України «Про державну службу» та викладено статтю 71, частини 1, 2 ст. 72 Закону № 889-VIII в новій редакції.

При чому, стаття 71 Закону № 889-VIII в новій редакції встановлює, що Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. А повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; порядок її формування; порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі визначається Порядком здійснення дисциплінарного провадження.

Абзацом 2 пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 117-ІХ визначено Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Отже, станом на день набрання чинності внесених Законом № 117-ІХ змін - 25.09.2019 року, Порядок здійснення дисциплінарного провадження, який водночас має визначити повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; порядок її формування; порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі, був відсутній.

Такий Порядок здійснення дисциплінарного провадження був затверджений постановою Кабінету Міністрів України лише 04.12.2019 за № 1039.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний наказ був прийнятий відповідачем 02.10.2019, тобто прийнятий у періоді, коли Порядок здійснення дисциплінарного провадження ще не був затверджений.

Суд зауважує, що право відповідача на прийняття такого наказу у відповідності до ст. 68 Закону № 889-VIII не заперечується, оскільки таке право передбачене Законом. Однак, суд уважає, що положення ст. 68 Закону № 889-VIII, мають застосовуватися системно та нерозривно із вимогами ст.ст. 69, 71, 72 цього ж Закону, оскільки вони є взаємопов`язаними між собою та не можуть застосовуватися окремо одна від одної. Позаяк, Порядок здійснення дисциплінарного провадження станом на час видання спірного наказу затверджений не був, то такий наказ є без наслідковим.

Також суд звертає увагу на те, що підставою для прийняття п. 3 спірного наказу щодо встановлення обов`язку Дисциплінарній комісії надати начальнику Управління відповідні пропозиції за результатами розгляду дисциплінарної справи, визначено ст. 70 Закону № 889-VIII, яка станом на час видання наказу 02.10.2019 була виключена Законом № 117-ІХ.

Отже, відповідач, встановлюючи обов`язок дисциплінарній комісії вчинити певні дії, керується нормою, якої не існує, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, за змістом якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання представника відповідача на можливу помилку у зазначенні наведеної статті є неприйнятними, оскільки будь-яких доказів щодо внесення змін у даний наказ суду не надано і судом не встановлено. При цьому достеменним є те, що наказ це офіційний документ – рішення суб`єкта владних повноважень і будь-які помилки чи зміни до такого документу мають бути документально оформленими.

Таким чином, суд уважає, що спірний наказ від 02.10.2019 № 111-к/тм, прийнятий відповідачем передчасно, позаяк він позбавлений правових можливостей його застосування та виконання, отже прийнятий також і з порушенням критеріїв обґрунтованості, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та розсудливості.

Крім того, як вбачається із спірного наказу, позивач відсторонений від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження, в той час як строк дисциплінарного провадження законодавчо не встановлений.

При чому, відповідач на час прийняття такого наказу, достеменно знав про відсутність Порядку здійснення дисциплінарного провадження, а також обізнаний із тим, що на час відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків, такий державний службовець позбавлений права на отримання заробітної плати та матеріальної допомоги по листках тимчасової непрацездатності.

За наведеного, суд уважає, що відповідачем при прийнятті спірного наказу порушений і критерій пропорційності, оскільки не дотриманий необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

До того ж, позбавлення позивача засобів до існування, є порушенням ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за правилами якої, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

За правилом ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 111-к/тм від 02.10.2019 лише в частині пунктів 2, 3, 4, при цьому заявивши усне клопотання про вихід за межі позовних вимог у разі необхідності.

За даних обставин, суд уважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати спірний наказ повністю, оскільки такий вихід зумовлений необхідністю забезпечення більш ефективного захисту прав позивача.

За приписами ст. 18 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 77 від 28.12.2014, страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Правилами ст. 19 Закону № 77 встановлено, що право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 вказаного Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі, зокрема, настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Частиною 2 статті 22 цього ж Закону встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 440, оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи.

Згідно із п. 2.7 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 27.04.2007 № 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007р. за № 715/13982, для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого, страхувальник разом із заявою-розрахунком до робочого органу виконавчої дирекції Фонду подає: 1) копію листка непрацездатності (завірена страхувальником або працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу); 2) акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок); 3) акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався); 4) акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено); 5) довідка про середню заробітну плату (доход), згідно з додатком 2 до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1266; 6) витяг з табеля обліку робочого часу потерпілого, завірений страхувальником.

В судовому засіданні відповідач підтвердив, що заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов`язків та матеріальне забезпечення у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за періоди з 02.10.2019 по даний час, позивачу не нараховував та не виплачував, листки непрацездатності не оформляв.

У зв`язку із визнанням протиправним та скасування спірного наказу, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача оформити листки непрацездатності позивача та стягнення середнього заробітку за час відсторонення належать до задоволення.

Разом з тим, із змісту позовних вимог позивача вбачається, що останній просить зобов`язати відповідача оформити лише листи непрацездатності серії АДН № 863261 від 03 жовтня 2019 року, серії АДН № 863856 від 28 жовтня 2019 року, серії АДН № 863338 від 12.11.2019 року.

Однак, в судовому засіданні позивач долучив ще листи непрацездатності серії АДН № 863362 від 25 листопада 2019 року, серії АДН № 863897 від 13 грудня 2019 року, серії АДН № 863709 від 28 грудня 2019 року.

Таким чином, у період відсторонення від посади з 02.10.2019 по 08.01.2020, позивач систематично хворів, що підтверджується наведеними вище листками непрацездатності, а тому всі листки непрацездатності за вказаний період відповідач зобов`язаний оформити у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також позивач просить стягнути середній заробіток за час відсторонення від виконання посадових обов`язків, при цьому самостійно визначив розмір заробітної плати у фіксованій сумі та подав суду свій розрахунок.

Але, як встановлено судом та зазначено вище по тексту рішення, у спірному періоді позивач неодноразово знаходився на лікарняному. В той же час, розрахунок розміру заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється по кожному виду таких виплат окремо і по різному на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

В зв`язку з цим, визначена позивачем у своєму розрахунку сума заробітної плати за період відсторонення судом до уваги не приймається.

Водночас суд позбавлений можливості самостійно провести правильний розрахунок середньої заробітної плати позивача за період з 02.10.2019 по 08.01.2020, оскільки до вказаного періоду входять неодноразові періоди тимчасової непрацездатності.

За приписами ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, зокрема, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Оскільки роботодавцем для позивача є Управління Держпраці у Рівненській області, то на нього і слід покласти обов`язок по нарахуванню та виплаті заробітної плати та допомоги по тимчасовій непрацездатності за вказаний період.

При цьому, згідно наданої відповідачем довідки про середньоденний заробіток та середньомісячну заробітну плату ОСОБА_9 - ОСОБА_2 , її середньомісячна заробітна плата складає 10692,39грн, отже така сума належить до стягнення в порядку негайного виконання рішення суду згідно вимог ст. 371 КАС України.

Щодо правомірності прийнятого відповідачем наказу № 116-к/тм від 16.10.2019 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Посилання відповідача на пропущення позивачем строків звернення до суду є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Із матеріалів справи слідує, що позовна заява надійшла до суду 01.11.2019. Із змісту цієї позовної заяви вбачається, що позивач, зокрема, наводить обґрунтування та доводи щодо протиправності наказу № 116-к/тм від 16.10.2019 року. До матеріалів позовної заяви також долучений і наведений спірний наказ, однак предметом поданого позову цей наказ не є.

25.11.2019 позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якому зокрема просить визнати протиправним та скасувати наведений вище наказ відповідача.

За змістом ч. 1 ст. 47 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За наведених обставин, оскільки позивач надав обґрунтування протиправності спірного наказу в позовній заяві від 01.11.2019 року, то строки звернення до суду мають відраховуватися із дати подання первинного позову, оскільки зміна предмету позову не є новою позовною заявою. Отже позивач звернувся до суду в межах місячного строку, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 122 КАС України.

Судом встановлено та зазначено вище по тексту рішення, що причиною застосування дисциплінарного стягнення до позивача у виді оголошення зауваження стало несвоєчасне виконанням позивачем протокольного доручення начальника Управління від 01.10.2019, що є порушенням п. 6 ст. 65 Закону № 889-VIII (недотримання правил внутрішнього службового розпорядку).

В судовому засіданні позивачем не заперечувався той факт, що дійсно 01 жовтня 2019 року у начальника Управління Держпраці у Рівненській області було проведено нараду.

За результатами проведеної наради було видано Протокольне доручення начальника Управління, у якому вказано позивачу надати начальнику Управління до 12:30 години 01.10.2019 письмові пояснення з якого приводу було викликано патрульних поліцейських за адресою Управління Держпраці у Рівненській області 01.10.2019 року; - повідомити в письмовій формі які особисті речі та закріплене майно були в кабінеті, з якою метою вони були залишені в кабінеті, та які із перелічених речей зникли за час її відсутності; - надати обґрунтовані пояснення з приводу неповідомлення керівника 30.09.2019 про факт зникнення речей з кабінету № 203.

Також позивачем не заперечувалося і те, що таке протокольне доручення було виконане ним несвоєчасно.

Дана обставина підтверджується також актом про невиконання протокольного доручення від 01.10.2019, складеним начальником відділу документального забезпечення та контролю Шевченко ОСОБА_10 . ОСОБА_11 . у присутності завідувача сектору юридичного забезпечення ОСОБА_6 .

Одночасно позивач зазначив, що начальник Управління Держпраці у Рівненській області є його безпосереднім керівником.

Суд зауважує, що у даному випадку не є спірним питання щодо права позивача на звернення до правоохоронних органів, спірним є питання своєчасності виконання протокольного доручення безпосереднього керівника позивача.

Відповідно до п. 2 розділу II Правил внутрішнього службового розпорядку, затвердженого Протоколом загальних зборів державних службовців Управління Держпраці у Рівненській області 18.12.2017, державні службовці у своїй роботі повинні дотримуватись принципів професійності, принциповості та доброзичливості, дбати про свою професійну честь і гідність.

Професійність — це здатність людини опанувати навички та уміння певного виду діяльності та розгорнути на їх основі власні творчі здібності. Поняття професійності має й інший аспект. Його застосовують щодо якісно виконаної роботи.

За наведених обставин, суд погоджуються із доводами відповідача про недотримання позивачем п. 2 розділу II Правил внутрішнього службового розпорядку, оскільки несвоєчасне виконання державним службовцем доручення свого безпосереднього керівника свідчить про недостатню професійність підлеглого працівника. Отже, недотримання позивачем п. 2 розділу II Правил внутрішнього службового розпорядку є порушенням п. 6 ст. 65 Закону № 889-VIII (недотримання правил внутрішнього службового розпорядку).

Вид дисциплінарного стягнення за таке порушення відповідає положенням п. 1 ч. 1 ст. 66 Закону № 889-VIII (зауваження).

З врахуванням викладеного, наказ Управління Держпраці у Рівненській області № 116-к/тм від 16.10.2019 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому є правомірним та скасуванню не належить.

Посилання та доводи позивача про протиправність цього наказу не спростовують його правомірність.

Підсумовуючи вище викладене в його сукупності, враховуючи докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку про часткову прийнятність доводів та тверджень позивача, а відтак позовні вимоги позивача належать до часткового задоволення.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи наведене положення, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 384,20грн, сплаченого згідно квитанції № 68 від 15.11.2019, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).

При цьому, статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Разом з тим, частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховним Судом в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначено про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Судом встановлено, що фактичні витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 8000грн за 16,5 годин роботи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 8000грн, позивачем до суду надано: копію договору про надання правової допомоги від 21.10.2019, додаткову угоду № 1 від 21.10.2019 до договору про надання правової допомоги від 21.10.2019, акт приймання-передачі наданих адвокатом послуг від 08.01.2020, квитанцію № 51 від 27.11.2019 про оплату послуг адвоката в сумі 8000грн, банківську виписку адвоката від 27.11.2019 року про зарахування коштів на суму 8000грн.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Позаяк, позовні вимоги позивача задоволені частково, то з урахуванням ч. 3 ст. 139 КАС України до відшкодування позивачу належить 4000грн понесених витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Держпраці у Рівненській області від 2 жовтня 2019 року № 111-к/тм "Про відкриття дисциплінарного провадження та відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків" в повному обсязі.

Зобов`язати Управління Держпраці у Рівненській області оформити листки тимчасової непрацездатності, видані Терещук- ОСОБА_2 у період з 2 жовтня 2019 року по 8 січня 2020 року, для призначення останній матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності.

Зобов`язати Управління Держпраці у Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов`язків з 2 жовтня 2019 року по 8 січня 2020 року з урахуванням періодів тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 за час відсторонення.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Управління Держпраці у Рівненській області від 16 жовтня 2019 року № 116-к/тм "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " відмовити.

Рішення суду в межах суми стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 10692,39грн (десять тисяч шістсот дев`яносто дві гривні, 39коп.) з урахуванням податків та обов`язкових платежів, звернути до негайного виконання.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір в сумі 384,20грн (триста вісімдесят чотири гривні, 20коп.) та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4000грн (чотири тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач - Управління Держпраці у Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Лермонтова, 7; код ЄДРПОУ 39780243).

Повний текст рішення складений 11 січня 2020 року.

Суддя Комшелюк Т.О.