Рішення № 86849212, 11.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7347/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-272, 287 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Любашівського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов від 27.06.2019 року

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Любашівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області , за результатом розгляду якого, позивачі просять суд:

Визнати протиправними та скасувати постанови Любашівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 27.06.2019 року ВП № 55280462 та ВП № 55280205 про стягнення виконавчого збору в сумі 194 271,25 грн. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку.

Стягнути з Любашівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області судові витрати згідно квитанції в сумі 5943,00 грн. на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В обґрунтування адміністративного позову позивачі зазначають, що 19.09.2017 року рішенням Любашівського районного суду Одеської області вирішено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-502/021/2007 від 21.05.2007 року в розмірі 75 797,20 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 1 942 7412,48 грн. (справа № 507/1827/16-ц). Виконавчий лист № 507/1827/16-ц від 17.10.2017 року про стягнення вказаної заборгованості було пред`явлено до Любашівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області. Відповідно відділом відкрито два виконавчих провадження про стягнення з позивачів заборгованості.

05.04.2019 року згідно з договором про внесення змін та доповнень № 5 (про прощення боргу), позичальник зобов`язався у строк до 05.04.2019 року сплатити борг у сумі 230 227,72 грн. та вважається таким, що погасив боргові зобов`язання у повному обсязі, а банк здійснює анулювання боргу.

05.04.2019 року ОСОБА_1 виконав всі умови договору та отримав листа про те, що АТ «ОТП Банк» не має жодних майнових претензій та вимог до ОСОБА_2 по кредитному договору № ML-502/021/2007 від 21.05.2007 року та до ОСОБА_2 по договору поруки № SR-502/021/2007 від 21.05.2007 року.

Аналогічного листа було надіслано до виконавчої служби, у зв`язку із чим, 27.06.2019 року виконавцем завершено виконавчі дії. 27.06.2019 року державним виконавцем винесено постанови про стягнення з позивачів виконавчого збору за несплату боргу. Позивачі вказують, що державний виконавець прийняв оскаржувані постанови 27.06.2019 року після завершення виконавчого провадження, тоді як ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору має бути винесена одночасно з відкриттям виконавчого провадження. Також, позивачі зазначають, що підставою для стягнення виконавчого збору є здійсненням державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, тоді як у даному випадку державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання.

Ухвалою суду від 02.01.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 10 січня 2020 року.

09.01.2020 року від відповідача засобами електронного зв`язку надійшли матеріали виконавчих проваджень.

10.01.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов з огляду на який, представник відповідача зазначає, що стаття 27 ЗУ «Про виконавче провадження» чітко встановлює випадки, за яких державним виконавцем стягується виконавчий збір. Зміст позовної заяви підтверджує наявність у позивачів заборгованості перед ПАТ «ОТП Банк» та відкриття виконавчих проваджень зі стягнення вказаного боргу. Таким чином, винесення постанов про стягнення виконавчого збору було обов`язком виконавця згідно зі ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження». Згідно з вимогами Закону, наявність або відсутність фактичного виконання рішення не є перешкодою для стягнення виконавчого збору.

Сторони у судове засідання не з`явилися, належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце судового розгляду. 10.01.2020 року від представника позивачів надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивачів та за відсутності представника.

Ухвалою суду від 10.01.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, суд замінив відповідача у справі Любашівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на його правонаступника Любашівський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 19.09.2017 року у справі № 507/1827/16-ц задоволено позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-502/021/2007 від 21.05.2007 року в розмірі 75 797,20 доларів США (сімдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто сім доларів США 20 центів), що в еквіваленті по курсу НБУ становить 1 942 712,48 гривень (один мільйон дев`ятсот сорок дві тисячі сімсот дванадцять гривень 48 копійок).

17.10.2017 року Любашівський районний суд Одеської області видав виконавчий лист по справі № 507/1827/16-ц.

30.11.2017 року представник АТ «ОТП Банк» звернулася до Любашівського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого листа від 17.10.2017 року № 507/1827/16-ц.

Постановою начальника відділу Любашівського РВ ДВС від 01.12.2017 року відкрито виконавче провадження № 55280205 за виконавчим листом № 507/1827/16-ц від 17.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ «ОТП Банк».

Пунктом 3 вказаної постанови визначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 194271,20 грн.

27.06.2019 року постановою начальника відділу Любашівського РВ ДВС у виконавчому провадженні № 55280205, повернуто стягувачу виконавчий лист № 507/1827/16-ц від 17.10.2017 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (за заявою стягувача).

27.06.2019 року заступником начальника Любашівського РВ ДВС прийнято постанову ВП № 55280205 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 194271,25 грн.

02.07.2019 року державним виконавцем Любашівського РВ ДВС прийнято постанову ВП № 59438436 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 1 від 27.06.2019 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору.

Постановою начальника відділу Любашівського РВ ДВС від 01.12.2017 року відкрито виконавче провадження № 55280462 за виконавчим листом № 507/1827/16-ц від 17.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «ОТП Банк».

Пунктом 3 вказаної постанови визначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 194271,20 грн.

27.06.2019 року постановою начальника відділу Любашівського РВ ДВС у виконавчому провадженні № 55280462, повернуто стягувачу виконавчий лист № 507/1827/16-ц від 17.10.2017 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (за заявою стягувача).

27.06.2019 року заступником начальника Любашівського РВ ДВС прийнято постанову ВП № 55280462 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 194271,25 грн.

02.07.2019 року державним виконавцем Любашівського РВ ДВС прийнято постанову ВП № 59438492 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 1 від 27.06.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Таким чином, примусове виконання рішення суду за приписами вказаного Закону розпочинається прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно абз. 1 ч. 4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов , у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Приписами ч. 9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов) визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, з огляду на наведені положення Закону України "Про виконавче провадження", суд зробив висновок, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка належить до стягнення.

Суд зазначає, що нормами Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачено, що виконавчий збір не стягується лише у тому випадку, коли рішення суду боржником виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У випадку, коли державним виконавцем було відрито виконавче провадження за виконавчим документом, вимоги якого станом на час відкриття виконавчого провадження не виконані, та в подальшому повернуто виконавчий документ за заявою стягувача, нормами законодавства чинними станом на час прийняття оскаржуваних постанов прямо передбачено обов`язок державного виконавця стягнути з боржника виконавчий збір.

Тобто, суд встановив, що державний виконавець, станом на час прийняття оскаржуваних постанов, керувався нормами чинного ЗУ «Про виконавче провадження».

Разом з тим, суд зазначає, що станом на час прийняття державним виконавцем постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП № 55280205 від 01.12.2017 року та ВП № 5580462 від 01.12.2017 року діяла редакція ЗУ «Про виконавче провадження», якою було передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Редакція ЗУ «Про виконавче провадження» станом на 01.12.2017 року, також, не передбачала обов`язку державного виконавця виносити постанову про стягнення виконавчого збору з боржника одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд зазначає, що станом на час відкриття виконавчих провадження зі стягнення з позивачів боргу на корись ПАТ «ОТП Банк», для стягнення державним виконавцем з боржника виконавчого збору необхідна була наявність двох умов, а саме здійснення державним виконавцем дій направлених на примусове виконання рішення і фактичне стягнення заборгованості.

Тоді як, суд встановив, що в рамках виконавчих проваджень ВП № 55280205 та ВП № 5580462 державним виконавцем з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 борг не стягувався, а виконавчий лист 27.06.2019 року повернутий стягувачу.

При цьому суд встановив, що позивачі самостійно виконали перед АТ «ОТП Банк» боргові зобов`язання, що підтверджується листом від 05.04.2019 року № 73-5-3/246.

На думку суду, враховуючи, що станом на час відкриття виконавчих проваджень ВП № 55280205 та ВП № 5580462 були чинними норми ЗУ «Про виконавче провадження», які не передбачали можливість стягнення з боржника виконавчого збору у випадку, якщо в рамках виконавчого провадження фактично не стягувалися на користь стягувача кошти, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, чинній станом на час відкриття виконавчих проваджень.

Таким чином, суд робить висновок про протиправність та необхідність скасування постанов Любашівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 27.06.2019 року ВП № 55280462 та ВП № 55280205 про стягнення з позивачів виконавчого збору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивачі сплатили судовий збір по 1943,00 грн. кожний, що підтверджується квитанціями № 63 від 23.12.2019 року та № 42 від 04.12.2019 року.

У заяві від 10.01.2020 року, представник позивача вказала, що загальний розмір судових витрат складає 7885,71 грн..

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат позивачів на правничу допомогу суду надано лише квитанцію до прибуткового касового ордера № 36 від 02.12.2019 року на суму 4000,00 грн. Будь-яких інших доказів (договору про надання правової допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом) суду не надано.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що з відповідача на користь позивачів мають бути стягнуті лише витрати понесені на сплату судового збору, витрати ж позивачів на правничу допомогу не підтверджені належними доказами.

Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 243, 245, 246, 250, 263, 268-272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Любашівського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов від 27.06.2019 року.

Визнати протиправними та скасувати постанови Любашівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 27.06.2019 року ВП № 55280462 та ВП № 55280205 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 .

Стягнути з Любашівського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34697470) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1943,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот сорок три гривні 00 копійок).

Стягнути з Любашівського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34697470) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1943,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот сорок три гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд, з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Позивач - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач - Любашівський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34697470 вул. вул. Горького, 63, смт. Любашівка, Одеська обл., 6650).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 11 січня 2020 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.