Рішення № 86849158, 08.01.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 січня 2020 року м. Рівне №460/2967/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Левчук Т. ОСОБА_1 , представник Мироновська А.О.,

відповідача: представник Шеремета В.О.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання незаконними дій та скасування рішення, вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі – позивач), звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання незаконним нарахування недоїмки та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.07.2019р. № Ф-42 зі сплати ЄСВ та рішення від 01.07.2019 № 002191304 про застосування штрафних санкцій. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 08.08.2016р. по 31.12.2017р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 08.08.2016р. по 31.12.2017р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08.08.2016р. по 31.12.2017р. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 06.11.2018 року №2250\17-00-13-04\2671215369 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.11.2018 року № 0010971304, № 0010951304, № 0010961304, № 0010991304, № 0010981304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-120 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0006161304 від 30. 11.2018 року. Вказані рішення ГУ ДФС у Рівненській області були оскаржені до ДФС України. Рішенням ДФС України від 08.02.2019 №6596/6/99-99-11-05-01-25, вищевказані ППР були скасовані у зв`язку з невірним визначенням контролюючим органом оподатковуваного доходу та також необґрунтованістю висновків перевірки щодо неправомірності висновків перевірки в частині взаємовідносин із ФОП Думинський та ТОВ «Метеора Ліс». На підставі Наказу № 1354 від 14.05.2019р. та службового розслідування у зв`язку із встановленими рішенням ДФС України від 08.02.2019 № 6596/6/99-9911-05-01-25 невірним визначенням контролюючим органом оподатковуваного доходу та необґрунтованістю висновків перевірки, відповідачем було призначено повторну перевірку ФОП Левчук ОСОБА_3 . За наслідками повторної перевірки було складено акт № 1070/17-00-13-04/2671215369 віл 22.05.2019, який містить ті ж висновки, які ДФС України вже визнавала протиправними, зокрема актом встановлено заниження платником податків оподатковуваного доходу за 2017р. в сумі 936 282,53грн, внаслідок чого платнику податків повторно донараховано податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість військовий збір, єдиний соціальний внесок та застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату ЄСВ. Тобто, відповідачем не визнано здійснені позивачем та підтверджені документально витрати на придбання товарів та послуг у 2017р., в зв`язку з чим збільшено базу оподаткування ПДФО, ПДВ, ВЗ та донараховано ЄСВ. 30.07.2019р та прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення. ОСОБА_2 такі рішення ГУ ДФС у Рівненській області отримала 30.07.2019, які оскаржила до ДФС України. На дату подання даного позову рішення про результат розгляду скарги в частині ППР від 01.07.2019 року: форми «ПС» № 0007361304, форми «ПН» № 0007381304, форми «Р» № 0007401304, форми «Р» № 0007391304, форми «Р» № 0007371304, форми «В4» № 0007351304, - позивачем не отримано. Разом з тим, 16.10.2019р. позивачем було отримано рішення від 11.09.2019р. № 1350/6/99-00-08-06-01 за результатом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.07.2019р. № Ф-42 зі сплати ЄСВ на суму 97 247,91грн та рішення від 01.07.2019р. № 002191304 про застосування штрафних санкцій в сумі 19449,58грн, яким скаргу позивача в цій частині залишено без задоволення. Позивач вважає оскаржувані рішення від 01.07.2019р. № 002191304 про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.07.2019р. № Ф-42 зі сплати ЄСВ на суму 97 247,91грн протиправними та такими, що підлягають скасуванню з тих підстав, що жодних витрат, які не пов`язані з господарською діяльністю в розумінні пп.177.4.5. ПКУ за перевіряємий період у позивача не виникало. Всі здійснені позивачем витрати відображені та здійснені в рамках задекларованих видів діяльності та пов`язані з отриманням доходу, тому відсутнє порушення щодо заниження доходу. Отже відповідач неправомірно не прийняв витрати, задекларовані позивачем та протиправно збільшив його дохід. Також позивач стверджує про наявність конфлікту інтересів, оскільки при повторній перевірці включено осіб, які проводили первинну перевірку. Тобто, одні і ті ж посадові особи здійснювали першу та повторну перевірку своїх же висновків, які в першому випадку визнані протиправними, тому такі особи мали зацікавленість у результатах повторної перевірки, адже проти них проводилось службове розслідування, за наслідком якого особа може понести юридичну відповідальність. Наведене є безумовною підставою для скасування оскаржених рішень. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач подав відзив на позов в якому заперечує проти позову. Свої заперечення аргументує тим, що в ході перевірки правильності визначення вартості документально підтверджених витрат встановлено завищення ФОП ОСОБА_2 валових витрат за 2017р. на загальну суму 936282,53грн. Внаслідок завищення таких витрат відбулося заниження доходу, в зв`язку із чим позивачу донарахований податок з ПДФО, при цьому, оскаржувані вимога про сплату недоїмки з ЄСВ та рішення про застосування штрафних санкцій є похідними та напряму залежать від правомірності донарахування податку з ПДФО. Тому оскаржувані вимога та рішення є правомірними. Щодо конфлікту інтересів, то відповідач стверджує, що такі твердження позивача носять формальний характер без зазначення конкретних дій та без зазначення обов`язкових ознак юридичного складу адміністративного правопорушення. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач подав відповідь на відзив в якій наводить аргументи, тотожні викладеним у позовній заяві.

Відповідач заперечень на відповідь на відзив не подав.

Позовна заява надійшла до суду 24.10.2019.

25.10.2019 ухвалою суду позов залишений без руху.

13.11.2019 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

18.11.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.12.2019 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

06.12.2019 від відповідача надійшло клопотання про поновлення та продовження строку для надання відзиву та доказів по справі.

09.12.2019 ухвалою суду задоволено наведені клопотання позивача та відповідача.

21.12.2019 від позивача надійшли клопотання: про долучення доказів та відкладення розгляду справи; про призначення експертизи.

23.12.2019 ухвалою суду відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

23.12.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

08.01.2019 від позивача надійшла заява про відмову від визнання обставин.

08.01.2019 надійшли письмові доводи та міркування представника позивача.

08.01.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні заяви про відмову від визнання обставин, оскільки наведені обставини у заяві позивача не встановлюються при вирішення даного предмету спору.

08.01.2019 в судовому засіданні докази, які знаходяться на а. с. 100-109 визнані неналежними, в зв`язку із відсутністю можливості їх ідентифікації як доказу книги обліку доходів і витрат позивача (неналежним чином оформлений доказ).

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив та додаткових доводах.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та додатково зазначив, що станом на час розгляду справи, податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податку з ПДФО останнім не оскаржено та є чинним, тому підстав для скасування вимоги по ЄСВ та рішення про застосування штрафних санкцій немає.

Обставини справи:

ОСОБА_2 у перевіряємому періоді мав статус фізичної особи-підприємця, зареєстрованого Рівненською районною державною адміністрацією 08.08.2016, номер запису про державну реєстрації 26020000000013761. Основний вид діяльності 46.73 – Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Був платником ПДВ з 01.12.2016 по 31.03.2019.

Посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 08.08.2016р. по 31.12.2017р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 08.08.2016р. по 31.12.2017р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08.08.2016р. по 31.12.2017р.

За результатами перевірки, контролюючим органом складений акт від 06.11.2018 року № 2250\17-00-13-04\2671215369 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.11.2018 року № 0010971304, № 0010951304, № 0010961304, № 0010991304, № 0010981304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-120 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0006161304 від 30. 11.2018 року.

Наведені обставини визнаються учасниками справи.

Вказані рішення ГУ ДФС у Рівненській області були оскаржені позивачем до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 08.02.2019 №6596/6/99-99-11-05-01-25, вищевказані ППР були скасовані у зв`язку з невірним визначенням контролюючим органом оподатковуваного доходу та також необґрунтованістю висновків перевірки щодо неправомірності висновків перевірки в частині взаємовідносин із ФОП Думинський та ТОВ «Метеора Ліс».

На підставі Наказу № 1354 від 14.05.2019р. та службового розслідування у зв`язку із встановленими рішенням ДФС України від 08.02.2019 № 6596/6/99-9911-05-01-25 невірним визначенням контролюючим органом оподатковуваного доходу та необґрунтованістю висновків акту перевірки, відповідачем було призначено повторну перевірку ФОП Левчук ОСОБА_3 .

За наслідками повторної перевірки був складений акт № 1070/17-00-13-04/2671215369 від 22.05.2019 (а. с. 33-92 т. 1).

Висновком даного акта перевірки зафіксовано наступні порушення позивачем вимог чинного законодавства:

1. п.177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України а саме:

відображення перекручених даних в деклараціях призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2017р. на суму 936282,53грн;

Відповідно до п. 164.1 ст.164, п. 167.1 ст.167, п. 177.1. п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 168530,86грн за 2017 рік;

2. п. 2 ч.1 ст. 7, ч. 5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на

загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за результатами перевірки донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 97247,91грн за 2017 рік;

3. п. 189.1 ст. 189, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового

кодексу України, за результатами перевірки донараховано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету в сумі 146181грн, в т.ч. за лютий 2017р. – 960грн, за березень 2017р. – 317грн, за квітень 2017р. – 1351грн, за травень 2017р. – 10248грн, за червень 2017р. – 10196грн, за липень 2017р. - 534грн, за жовтень 2017р. - 50837грн, за листопад 2017р. – 35512грн, за грудень 2017р. – 36226грн.

В результаті встановлених порушень в ході перевірки зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 100725грн.

4. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: не зареєстровано в ЄРПН

податкові накладні, по товарах, які не були використані підприємцем в господарській діяльності в 2017 році на загальну суму ПДВ 38546грн;

5. підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4. 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX

Податкового кодексу України, за результатами перевірки донараховано військовий збір в сумі 14044,24грн за 2017 рік;

6. п. 63.3. ст. 63 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне повідомлення

податкового органу про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, за формою 20-ОПП по терміну 14.11.2016р., фактично повідомлено 29.03.2017р.; не внесення змін до облікових даних при виведені з експлуатації об`єкту оподаткування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., смт. Гостомель, вул. АДРЕСА_2 шосе, АДРЕСА_3 ;

7. п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, п. 177.10 ст. 177 Податкового

кодексу України, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 08.08.2016р. по 31.12.2017р.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подані заперечення на акт (а. с. 200-204 т. 1).

За наслідками розгляду заперечень, відповідачем не прийняті аргументи позивача про що надана відповідь (а. с. 208-225 т. 1).

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 01.07.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення:

1. форми «ПС» № 0007361304 про сплату штрафних санкцій в розмірі 170,00грн за

порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України;

2. форми «ПН» № 0007381304 про сплату штрафу в розмірі 123 453,00грн. за

відсутність складення та реєстрації податкових накладних;

3. форми «Р» № 0007401304, яким збільшено податкові зобов`язання за платежем

ПДФО на суму 168530,86грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 42132,72грн;

4. форми «Р» №0007391304, яким збільшено податкові зобов`язання за платежем

ПДВ на суму 146181грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 36545,25грн;

5. форми «Р» № 0007371304, яким збільшено податкові зобов`язання за платежем

військовий збір на суму 14044,24грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 3511,06грн;

6. форми «В4» № 0007351304, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ

за грудень 2017р. на суму 100725грн;

7. рішення від 01.07.2019 № 002191304 про застосування штрафних санкцій за

донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 19449,58грн;

8. вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.07.2019р. № Ф-42 зі сплати ЄСВ на

суму 97247,91грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 11.09.2019 року № 1350/6/99-00-08-06-01, скарга позивача залишена без задоволення, а вимога № Ф-42 зі сплати ЄСВ від 01.07.2019 та рішення від 01.07.2019 № 002191304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску без змін (а. с. 97-99 т. 1).

Рішенням ДПС України від 10.10.2019 року № 5101/6/99-00-08-05-04, скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 01.07.2019 за № 0007361304, № 0007381304, № 0007401304, № 0007391304, № 0007371304, № 0007351304 без змін (а. с. 188-200 т. 3).

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує наступне.

Згідно з актом перевірки, порушення позивачем вказаних норм законів, зокрема щодо донарахування ЄСВ, полягало у тому, що контролюючий орган виявив заниження чистого оподатковуваного доходу, отриманого позивачем від провадження господарської діяльності внаслідок неправомірного, як стверджує відповідач, завищення валових витрат у 2017 році на суму 936282,53грн. Тому, контролюючим органом донарахований податок з ПДФО за 2017 рік в сумі 168530,86грн та як наслідок, донарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове держане соціальне страхування за 2017 рік в сумі 97247,97грн.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції станом на 31.12.2017), платниками єдиного внеску є особи-підприємці, в тому числі ті, які брали спрощену систему оподаткування.

Отже, позивач, у даному випадку, є платником єдиного внеску.

За змістом ч. 1 ст. 7 наведеного закону, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць у якому отриманий дохід.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

За приписами ч. 5 ст. 8, наведеного закону, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотків до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 3. ст. 9 цього ж Закону).

В силу положення ч. 8 ст. 9 даного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим же Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках передбачених цим Законом, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ст. 25 Закону).

Згідно із ч. 4 ст. 25 Закону,орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до абзацу 4 пункту 164.1 статті 164 Податкового Кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Таким чином, єдиний внесок нараховується на суму чистого оподаткованого доходу, який визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності.

Суд повторює, що ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Як достовірно встановлено судом, під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, відповідач виявив заниження позивачем чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок, що, відповідно, призвело до заниження показника єдиного внеску.

Враховуючи наведене, відповідач обґрунтовано, на підставі акта перевірки, обчислив єдиний внесок та у відповідності до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» надіслав позивачу вимогу від 1 липня 2019 року № Ф-42 про сплату ЄСВ та у відповідності до пункту 3 частини 11 статті 25 цього ж закону - застосував штрафні санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Слід також значити і те, що заяви по суті справи позивача обґрунтовані загалом неправомірністю відповідача стосовно зняття із валових витрат позивача витрати, які, як стверджує позивач, підтверджені первинними бухгалтерськими документами та пов`язані із провадженням його господарської діяльності, що в подальшому призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу.

В даному випадку суд зауважує, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки позивача, внаслідок виявлених порушень, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема і податкове повідомлення-рішення від 01.07.2019 №0007401304, яким збільшено податкові зобов`язання за платежем ПДФО.

При цьому, суд наголошує, що оскаржувані вимога про сплату недоїмки з ЄСВ та рішення про застосування штрафних санкцій є похідними та напряму залежать від правомірності ППР № 000740130 про донарахування ПДФО.

Таку ж позицію висловив безпосереднього і сам позивач у позовній заяві.

Суд звертає увагу, що обставини щодо правомірності встановленого відповідачем порушення про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу та завищення валових витрат, якими обґрунтовує позов позивач у даному спорі, мають встановлюватися під час розгляду правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 01.07.2019 № 000740130, яким донарахована сума ПДФО, а не при оскарженні вимоги про сплату ЄСВ та рішення про застосування фінансових санкцій. Це є логічним і випливає із того, що податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов`язання приймаються контролюючим органом у відповідності до Податкового кодексу України, а вимога про сплату недоїмки по ЄСВ та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, приймається у відповідності до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Обґрунтувань та доказів на їх підтвердження щодо порушення відповідачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» при прийнятті оскаржених вимоги по ЄСВ та рішення про застосування штрафних санкцій, позивачем не наведено та не надано і судом не встановлено.

Водночас, судом встановлено, не заперечується позивачем, та підтверджується матеріалами справи, що податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі висновку акту перевірки, за результатами оскарження в адміністративному порядку залишені без змін.

В судовому порядку, станом на час розгляду даної справи, такі податкові повідомлення-рішення позивачем не оскаржені. Тобто, податкові повідомлення-рішення, зокрема і рішення щодо донарахуванням сум ПДФО, станом на час розгляду цього спору є чинними.

Посилання позивача на те, що вимога по ЄСВ оскаржується у десятиденний термін, а податкові повідомлення-рішення протягом 3-х років, не є вагомим аргументом для встановлення всіх обставин з приводу виявлених порушень в ході проведення перевірки, по яких винесені податкові повідомлення-рішення, під час оскарження вимоги по ЄСВ та рішення, оскільки не позбавляє права та можливості позивача оскаржити винесені податкові повідомлення-рішення одночасно із вимогою по ЄСВ та відповідним рішенням про застосування штрафних санкцій, якщо позивач уважає їх протиправними.

При цьому, суд звертає увагу, що всі податкові повідомлення-рішення та вимогу по ЄСВ і рішення про застосування штрафних санкцій, позивач отримав 30.07.2019, про що ним повідомлено у позовній заяві, а оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку не позбавляє права позивача оскаржити їх і в судовому порядку, або ж, як у даному випадку, подати заяву про зміну предмету позову у відповідності до ст. 47 КАС України.

Тому суд уважає, що звертаючись до суду із таким предметом спору, позивач обрав передчасний та невірний спосіб захисту, оскільки не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання протиправним рішення, яке слугувало підставою для донарахування сум єдиного внеску та яке є чинним.

Щодо твердження про наявність конфлікту інтересів, то суд зауважує наступне.

Відповідно до підпункту 1.6.2. пункту 1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, які затверджені наказом ДФС України від 31.07.2014 № 22, зі змінами, у разі надходження заперечень, керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДФС, що здійснював (очолював) перевірку, в той же день обов`язково визначається уповноважений представник, який є відповідальним за організацію їх розгляду згідно з порядком, встановленим Кодексом (у тому числі повідомлення платника податків про час і місце розгляду заперечень (якщо платник висловив бажання взяти участь в ньому), оформлення документів щодо призначення (у разі необхідності) позапланової документальної перевірки) відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, складання висновку та надання платнику податків у визначені Кодексом терміни обґрунтованої відповіді за результатами розгляду заперечень тощо), а також структурні підрозділи, які залучаються до такого розгляду.

В обов`язковому порядку за резолюцією керівника (його заступника або уповноваженої особи) відповідного органу або письмовим зверненням, підготовленим уповноваженим представником, до розгляду заперечень залучаються керівники відповідного підрозділу органу ДФС, що здійснював (очолював) таку перевірку, та працівники, якими зроблені висновки, що заперечуються платником податків.

Таким чином, до розгляду всіх заперечень на акти перевірок, проведених працівниками відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Рівненській області, залучається керівник даного відділу як особа, відповідальна за організацію проведення перевірок у відповідності до вищевказаного розпорядчого документу ДФС України та положення про відповідний структурний підрозділ.

Відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, однією із підстав для проведення документальної позапланової перевірки є: контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у кримінальному правопорушенні.

Таким чином, рішення про результати розгляду скарги від 08.02.2019 № 6596/6/99- 25, яким задоволено скаргу ФОП ОСОБА_2 несе наслідки у формі проведення службового розслідування (в порядку, визначеному Законом «Про державну службу») виключно для особи, яка проводила перевірку.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Слід звернути увагу на лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017, за змістом якого, з врахуванням висновку науково-правової експертизи Ради правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29.04.2016 за № 126-50/е, для встановлення наявності потенційного чи реального конфлікту інтересів в особи повинно бути встановлено наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:

- наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;

- наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими, чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або прийняття рішення;

- наявність повноважень на прийняття рішення;

- наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності, факт наявності конфлікту інтересів відсутній.

Суд уважає, що доводи позивача про те, що у начальника відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Рівненській області Остапенка А.О. присутній приватний інтерес, який можливо зацікавленості в ухваленні або не ухваленні певних рішень, носять формальний характер без зазначення конкретних дій, які саме ним вчинені в ймовірному корупційному діянні, а також інших обов`язкових ознак юридичного складу адміністративного правопорушення, тому є безпідставними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене в його сукупності, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оскаржених рішень підтверджено належними та допустимими доказами, тому позов задоволенню не належить.

Підстави для застосування положень статті 139 КАС України щодо відшкодування судових витрат позивачу у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання незаконним нарахування недоїмки, скасування вимоги Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 1 липня 2019 року за № Ф-42 та рішення Головного управління ДФС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 1 липня 2019 року з № 0002191304, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12; код ЄДРПОУ 43142449).

Повний текст рішення складений 11 січня 2020 року.

Суддя Комшелюк Т.О.