Рішення № 86849000, 28.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2019 року м.Київ № 810/858/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Обухівського районного суду Київської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на займаній посаді,

у с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Голови Обухівського районного суду Київської області , в якому просила суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 8/к-г від 07.02.2018 про відрахування її як судді зі штату суду та поновити її на займаній посаді.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що указом Президента України від 13.11.2008 вона була призначена на посаду судді Печерського районного суду м.Києва строком на п`ять років. Указом президента від 11.01.2012 вона була переведена на посаду судді Обухівського районного суду Київської області. Постановою ВРУ від 05.09.2013 вона була обрана на посаду судді безстроково. Однак, рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 3378/2дп/15-17 від 23.10.2017, її притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади. Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.12.2017 № 4232/0/15-17, вищезазначене рішення було залишено без змін. Не погодившись з рішенням ВРП від 23.10.2017, вона звернулась до Великої палати ВС. Рішенням Вищою ради Правосуддя від 25.01.2018 № 172/0/15-18 позивачку звільнено з посади судді Обухівського районного суду Київської області на підставі п.3 ч.6 ст. 126 Конституції України. Разом з тим, Головою Обухівського районного суду Київської області 07.02.2018 було винесено наказ № 8/к-г про відрахування її як судді зі штату суду. Позивачка вважає наказ голови суду протиправним, оскільки його видано відповідачем у період перебування її у відпустці по догляду за дитиною, що є порушенням приписів ст. 184 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою суду від 23.02.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання у справі на 12.03.2018.

Ухвалою суду від 12.03.2018 провадження у справі зупинено до вирішення іншої справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої Ради Правосуддя про скасування рішення.

Постановою Великої Палати Верховного суду від 14.06.2018 відмовлено у задоволенні позову про скасування рішення ВРП від 21.12.2017 про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23.10.2017 № 3378/2дп/15-17 про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 05.11.2018, залишеним без змін Постановою Великої Палати ВС від 11.04.2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРП про скасування рішення про звільнення від 25.01.2018 відмовлено.

З цих підстав, ухвалою суду від 16.12.2019 відновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 28.12.2019.

У судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи або про розгляд справу у їх відсутність до суду не звертались.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була призначена на посаду судді Печерського районного суду м.Києва указом Президента України від 13.11.2008 № 1037/2008 (а.с. 5-10).

Відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП України та Указу Президента № 7/2012 від 11.01.2012 позивачку переведено на посаду судді Обухівського районного суду Київської області.

Рішенням Вищої ради юстиції від 07.02.2012 вона була призначена на посаду Голови Обухівського районного суду Київської області строком на п`ять років.

11.04.2014 наказом № 39-04-01/14 відповідно до ч.2 розділу ІІ Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», позивачка визнана такою, що звільнена з адміністративної посади Голови Обухівського районного суду Київської області.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.10.2017 № 3378/2дп/15-17, яке залишено без змін рішенням Вищої ради Правосуддя від 21.12.2017 № 4332/0/15-17 позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Не погодившись з цим рішенням ВРП від 21.12.2017, позивачка оскаржила його до суду. Однак, постановою Великої Палати Верховного суду від 14.06.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Також, наказом Голови Обухівського районного суду Київської області № 6/в-г від 19.01.2018 ОСОБА_1 була надана відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, що потребує домашнього нагляду тривалістю 181 календарний день, з 22.01.2018 по 21.07.2018 (а.с. 14).

Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 25.01.2018 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Обухівського районного суду Київської області на підставі пункту 3 ч.6 ст. 126 Конституції України (а.с. 11).

Разом з тим, наказом Голови Обухівського районного суду № 8/к-г від 07.02.2018 позивачку було відраховано зі штату суду на підставі вищезазначеного рішення ВРП від 25.01.2018 (а.с. 15).

Не погодившись з рішенням ВРП від 25.01.2018, позивачка оскаржила його до суду.

Проте, рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.11.2018, залишеним без змін постановою Верховного суду від 11.04.2019, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з наказом Голови Обухівського районного суду від 07.02.2018 № 8/к-г про відрахування зі штату суду у період знаходження у відпустці по догляду за дитиною, позивачка звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Носіями судової влади в Україні є професійні судді.

Порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів визначено Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» 02.06.2016 №1402-VIII.

Статтею 108 Закону №1402-VIII визначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Положеннями пункту 6 частини першої статті 109 Закону №1402-VIII визначено, що одним із видів дисциплінарного стягнення є подання про звільнення судді з посади, що, зі змісту пункту 1 частини восьмої цієї ж статті, застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку.

Статтею 112 Закону №1402-VIII визначено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України, а саме: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3)вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.

Статтею 115 Закону №1402-VIII встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016р. №1798-VIII Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Згідно з частинами першою та третьою статті 56 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

Так, рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.10.2017 №3378/2дп/15-17 ОСОБА_1 суддю Обухівського районного суду Київської області притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді. Вказане рішення було оскаржено нею до Вищої ради правосуддя.

Рішенням ВРП від 21.12.2017 №4232/0/15-17 рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23.10.2017 №3378/2дп/15-17 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності залишено без змін.

Зазначене рішення ВРП було предметом судового розгляду, за результатами якого Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 14.06.2018 (справа №11-63сап18), якою скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 21.12.2017 №4232/0/15-17 - без змін.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП, ухвалюючи оскаржуване рішення, діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом №1798-VІІІ, з дотриманням балансу порядку визначення дисциплінарного стягнення, і таке рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади, а тому відсутні правові підстави для задоволення її скарги.

Крім того, рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 05.11.2018, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного суду від 11.04.2019, встановлено, що рішення ВРП від 25.01.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування рішення не було.

Враховуючи наведе вище, а також приписи процесуального закону, частину четверту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суд вважає, що доводам позивача та обставинам пов`язаним з визнанням протиправними рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.10.2017 №3378/2дп/15-17 та рішення ВРП від 21.12.2017 №4232/0/15-17 та від 25.01.2018 № 172/0/15-18 надано відповідну оцінку у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2018 за наслідками розгляду справи №11-63сап18 та у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 05.11.2018, й у постанові Великої Палати Верховного суду від 11.04.2019, які набрали законної сили, та встановлено, що підстави для скасування таких відсутні, тому при розгляді даної справи вказані обставини доведенню не підлягають.

Тобто, як свідчать наявні матеріали справи, позивачку звільнено з посади судді згідно рішення Вищої ради правосуддя від 25.01.2018 №172/0/15-18 у зв`язку з надходженням подання Другої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 .

У силу приписів норм ч. 4 ст. 116, ст. 125 Закону №1402-VIII суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення. У свою чергу припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що Голова суду видає наказ.

Відповідно до вказаної норми ст. 116 Закону №1402-VIII відповідачем прийнято наказ від 07.02.2018 №8/к-г «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 » з 07.02.2018.

Також з контексту наведених правових норм можна дійти правового висновку про те, що датою звільнення судді є дата прийняття уповноваженим органом (Вищою радою правосуддя) рішення про звільнення з посади, а не дата відрахування судді зі штату та/або дата наказу про відрахування судді зі штату.

Відповідно до ст. 24 Закону України № 1402-УІІІ, Голова місцевого суду: 1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; 2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду; 3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; 4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ; 5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення; 6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду; 7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; 8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду; 9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом. Голова суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Тобто, відповідно до статті 24 Закону №1402-VIII на Голову суду покладено обов`язок видавати на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.

Судді, функціонуючи в державній системі влади, перебувають у певних трудових відносинах із судовою установою, де вони працюють, виконуючи свої посадові обов`язки.

Акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов`язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов`язаних з цим, відповідних виплат.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 щодо скасування наказу Голови Обухівського районного суду Київської області від 07.02.2018 № 8/к-г про виключення зі штату суду є похідними від вимог про скасування рішення ВРП, суд дійшов висновку про пов`язаність цих вимог, а відтак визнана рішеннями судів правомірність ухвалення рішення ВРП від 25.01.2018 про звільнення судді є підставою для прийняття правомірного наказу Голови Обухівського районного суду Київської області від 07.02.2018 № 8/к-г про виключення зі штату суду судді Степанової О.С.

При цьому, суд зазначає, що позивачка відрахована зі штату суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 25.01.2018 № 172/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Обухівського районного суду Київської області на підставі п.3 ч.6 ст. 126 Конституції України", який є належним актом про звільнення судді.

Надаючи правову оцінку правомірності наказу про відрахування позивачки зі штату суду з 07.02.2018 у період її знаходження у відпустці по догляду за дитиною, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Однак, враховуючи, що відрахування зі штату суду не є звільненням, а є лише неминучим наслідком такого звільнення на підставі правомірного рішення ВРП від 25.01.2018 № 172/0/15-18, то заборона звільнення у період перебування працівника у відпустці, передбачена КЗпП України не має відношення до спірних правовідносин, які вже є наслідком такого звільнення.

Крім того, позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді також не підлягає задоволенню, оскільки рішення ВРП від 25.01.2018 № про звільнення позивачки не скасовано, підстави для поновлення на посаді судді відсутні.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відсутність підстав для їх задоволення.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Голови Обухівського районного суду Київської області (ЄДРПОУ - 02892286, м.Обухів Київської області, вул. Київська, буд. 20, 08700) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.