Рішення № 86848970, 09.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004464

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О.В.,

представника позивача Іваненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про демонтаж самочинно влаштованої веранди, -

в с т а н о в и в:

02.09.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради код ЄДРПОУ 04056084, місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. І.Виговського, буд. 34 (далі - позивач) до ОСОБА_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - відповідач) про зобов`язання демонтувати самочинно влаштовану веранду розміром 1,00х5,00 м на площі балкону загального користування у будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 18.09.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 20.11.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самочинно влаштувала веранду розміром 1,00х5,00 м на площі балкону загального користування до квартири АДРЕСА_1 . Влаштування веранди здійснене відповідачем з порушенням законодавства, без узгодження з власниками квартир у будинку та без одержання відповідних дозвільних документів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Просила суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без її участі до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Будинок № 75-Б на вул. Шевченка у м. Львові перебуває на обслуговуванні Львівського комунального підприємства "Граніт", яке підпорядковане Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради.

Відповідачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Згідно з актом ЛКП «Граніт» від 10.04.2017 відповідач, власниця квартири АДРЕСА_1 , самовільно приєднала балкон загального користування площею 1,00х5,00 м до квартири.

Відповідно до висновку міжвідомчої комісії Залізничної райдержадміністрації, оформленого протоколом № 13 від 25.04.2017 §4, прийнятого на підставі розгляду інформації ЛКП «Граніт», відповідачу рекомендовано демонтувати самочинно влаштовану веранду розміром 1,00х5,00 м на площі балкону загального користування до квартири АДРЕСА_1 .

Постановою № 103 від 24.04.2017 Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, на відповідача накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 51грн. за порушення ст.150 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за самовільне перепланування квартири АДРЕСА_1 з приєднанням частини балкону загального користування.

24.05.2017 позивач на підставі інформації ЛКП «Граніт», поданих документів, керуючись рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 № 835 "Про затвердження Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові", враховуючи рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004, прийняв розпорядження № 289 «Про самочинне будівництво здійснене гр. ОСОБА_1 », яким, зокрема, рекомендовано відповідачу, мешканці квартири АДРЕСА_1 , в термін до 17.07.2017 демонтувати самочинно влаштовану веранду розміром 1,00х5,00 м на площі балкону загального користування до квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з актом ЛКП «Граніт» від 25.07.2017 розпорядження позивача № 289 від 24.05.2017 відповідач не виконала.

Оскільки відповідач не виконала вимог розпорядження від 24.05.2017 № 289 Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Статею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пп. 3 п. "б" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів належить здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Згідно з п. 4.3.3 Ухвали № 777 від 14.07.2016 "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради", також із п. 4.50 "Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради та її структури", затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.11.2016 р. № 977, до повноважень районної адміністрації належить розгляд та вжиття заходів у встановленому виконавчим комітетом, департаментом містобудування порядку щодо фактів самочинного будівництва.

Відповідно до п.п."б" п.5 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчих органів міських рад належать здійснення контролю за використанням житлового фонду. Вказані повноваження делеговані у м.Львові районним адміністраціям, що випливає із Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради №977 від 01.11.2016, із змінами, згідно з яким до компетенції районної адміністрації належать повноваження у сфері житлово-комунального господарства, зокрема здійснення контролю за використанням житлового фонду.

Отже, у відповідності до вказаного Положення Залізнична районна адміністрація має право звертатися у встановленому порядку до судових органів із вимогами щодо фактів самочинного будівництва і інших вимог, що виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень.

Згідно з ст.317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України).

Частина 5 ст.319 ЦК України визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з ч.2 ст.139 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до ст.152 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з п.1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №927/11207, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Пунктом 1.4.3 Правил вказано, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Згідно з ч.2 п.1.4.4 вказаних Правил перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Згідно з ч.ч. 6,7 ст. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.06. №45), власник квартири зобов`язаний не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, порушують умови проживання громадян.

Відповідно до п.4 вказаних Правил власники наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

У листі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11.09.2006 №5/6-2198 вказано, що роботи з перепланування повинні проводитися відповідно до проекту, розробленого з дотриманням вимог чинних будівельних норм і правил

Статею 179 ЖК УРСР передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 4 Правил користування приміщенням житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45 власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Суд встановив, що відповідач самочинно влаштувала веранду розміром 1,00х5,00 м на площі балкону загального користування до квартири АДРЕСА_1 без дозволу районної адміністрації, який надається в порядку, передбаченому Стандартами надання адміністративних послуг, затвердженому рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 581 від 09.10.2015 року зі змінами, та без погодження з власниками квартир у будинку.

Суд також зазначає, що відповідач не оскаржувала постанову № 103 від 24.04.2017 про накладення штрафу за порушення ст.150 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із самовільним переплануванням квартири АДРЕСА_1 з приєднанням частини балкону загального користування.

Частина 1 ст. 376 ЦК України встановлює, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

В ході розгляду справи суд встановив факт невиконання та недотримання відповідачем вимог законодавства у сфері містобудування, що підтверджується актами ЛКП "Граніт" від 10.04.2017 та від 25.07.2017.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача демонтувати самочинно влаштовану веранду розміром 1,00х5,00 м на площі балкону загального користування у будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати самочинно влаштовану веранду розміром 1,00м х 5,00м на площі балкону загального користування у будинку АДРЕСА_1 .

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адмінстративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 10.01.2020.

Суддя А.Г. Гулик