Ухвала суду № 86846637, 11.01.2020, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 741/374/19

2/729/105/20 р.

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2020 р.

Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі судді Бойко В.І., при секретарі Шлапак Н.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним , -

в с т а н о в и в:

Згідно постанови Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним надійшла до Бобровицького районного суду Чернігівської області для продовження розгляду та згідно протоколу передачі судової справи від 26.12.2019 року її передано судді Бойко В.І. Відповідно до ухвали Бобровицького районного суду від 27 грудня 2019 року дана справа прийнята до розгляду та враховуючи те, що провадження у справі відкрито ухвалою Носівського районного суду від 11 березня 2019 року, підготовче судове засідання суддею Бойко В.І. продовжено та призначено на 06 лютого 2020 року.

10 січня 2020 року через канцелярію суду від позивачки у справі ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Бойко В.І.. Дана заява вмотивована тим, що позивачка має сумніви щодо неупередженності та об"єктивності судді Бойко В.І., а також сумніви, щодо того, що вона справедливо, незалежно та безсторонньо розгляне її справу упродовж розумного строку. Позивачка посилається на те, що суддя Бойко В.І. у даній справі винесла ухвалу від 18 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду, яка була скасована Чернігівським апеляційним судом від 17 грудня 2019 року . Крім того вказана суддя розглядала її заяву про перегляд рішення Носівського районного суду від 13 листопада 2018 року по справі № 741/411/18 у зв"язку з нововиявленими обставинами та винесла ухвалу 14 листопада 2019 року, якою відмовила їй у задоволенні, а також не провівши у справі 741/374/19 жодного судового засідання, нею були порушені норми ст. 128 ЦПК України щодо виклику учасників справи у судове засідання. Таким чином з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників справи щодо зацікавленості та неупередженості судді, із врахуванням морально-етичних міркувань, з метою дотримання та реалізації учасникам процесу їх процесуальних прав, а також з метою дотримання балансу інтересів між будь-якими несприятливими наслідками для сторін, вважає, на підставі п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України доцільно буде відвести суддю Бойко В.І. від розгляду справи. Крім того позивчка вказує на той факт , що суддя Бойко В.І. приймала рішення не на її користь у вигляді ухвал, з метою запобігання сумнівів відносно об"єктивності та неупередженості судді Бойко В.І. та для усунення можливих наслідків незгоди із рішенням суду через саму особу судді, просить заяву задовольнити та розглянути у її відсутність .

Суд, вивчивши заяву про відвід, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до вимог ст. 36, 37 ЦПК України встановлено перелік підстав для відводу судді, що виключають участь судді в розгляді справи, зокрема, в тому числі, якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).

У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).

Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід враховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обгрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 у справі «Ле Комт (Le Compte), Ван Левен (Van Leuven) и Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.

Тобто, об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішнiй вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції застосовується принцип той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження (affirmanti incumbit probatio).

Разом з тим, заявлений відвід ОСОБА_1 , не містить належних та підтверджених даних, які б викликали обґрунтовані сумніви в тому, що суддя Бойко В.І. є неупередженою при розгляді справи і заінтересованою в результатах справи, що свідчили б про наявність підстав для відводу судді, з цих передумов. Доводи, на які посилається позивачка у справі, як на підстави для відводу судді Бойко В.І. , фактично зводяться до незгоди позивачки з процесуальними діями судді та прийнятими нею рішеннями у виді ухвал, що не є підставами для відводу судді в розумінні положень ст. ст. 36, 37 ЦПК України. Таким чином, суд вважає, що на даний час відсутні будь-які дані та докази, які б свідчили про особисту заінтересованість головуючого судді в результатах справи або викликали б обґрунтовані сумніви щодо неупередженості та необ`єктивності судді під час судового розгляду цієї справи.

У той же час, слід ураховувати те, що відповідно до п. 26 рішення Європейського суду з прав людини «ДеКуббер проти Бельгії» (Заява № 9186/80) від 26 жовтня 1984 р., «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться», тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

А тому, з огляду на фактичні обставини справи вище установлені судом, а саме у ракурсі сформованої стійкої та сталої недовіри позивачки ОСОБА_1 , яка у неї сформувалася у силу її особистого сприйняття дійсності та норм ЦПК України, слід погодитися з тим, що вона знову ж таки, у силу, відомих лише їй обставин, вважає відсутнім критерій безсторонності по відношенню до неї з боку суду, хоча в дійсності, таких об`єктивних фактів установлено не було. Якими суб`єктивними чинниками викликана така недовіра позивачки до суду у цій справі однозначно установити не можливо, однак є дійсним та реальним факт такої недовіри. Ця недовіра породжує у позивачки сумніви у неупередженості судді. Така недовіра, враховуючи викладену позицію у письмовій заяві до суду про відвід, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини є реальною. Однак, жодний факт, яким створюється, навіть підозра, у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця.Сам факт недовіри особи може створити враження необ`єктивності та неупередженості судді в розгляді даної справи, а відтак, в майбутньому, стане причиною недовіри до об`єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.

На необхідність заміни судді з метою усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді указує і Верховний суд, зазначаючи, що це сприятиме зміцненню та підтримці довіри суспільства до судової влади та указуючи , що це дасть змогу забезпечити усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості суддів, а також, сприятиме підтримці до зростання довіри представників юридичної професії і сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.

Як наслідок, з метою усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді Бойко В.І., а також, у сприянні підтримці до зростання довіри суспільства, представників юридичної професії і сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів, тобто в цілому до судової влади, суд вважає за необхідне, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, задовольнити заявлений судді відвід саме з цієї передумови.

Така дія забезпечить та сприятиме зміцненню та підтримці довіри суспільства до судової влади, та гарантуванню права на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 36, 37, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Заяву позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Бойко В.І. задовольнити.

Відвести суддю Бобровицького районного суду Чернігівської області Бойко Валентину Іванівну від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним передати для повторного автоматизованого розподілу для визначення іншого складу суду у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя В.І.Бойко