Ухвала суду № 86846547, 11.01.2020, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2-з/679/1/2020

Справа № 679/10/20

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

11 січня 2020 року м. Нетішин

Суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Гавриленко О.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі еМ Пі» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі еМ Пі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі еМ Пі» звернулося до суду з позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Водночас представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5624683000:01:001:1094 для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городище, право власності на яку зареєстроване на ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що за наявності означеного позову в суді позивач має всі обґрунтовані підстави побоюватись, що відповідач може відчужити об`єкт нерухомого майна на користь невідомих осіб, що ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.

Заява про забезпечення позову розглядається у відсутність сторін у порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суддя прийшла наступного висновку.

За приписами ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, що визначено ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Як убачається з позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі еМ Пі» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість та штрафні санкції за договором довгострокової оренди транспортного засобу з правом викупу №2004/2019 від 20 квітня 2019 року в розмірі 489 009,18 гривень.

Вирішуючи питання щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно відповідача, суддя приходить висновку, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості, проте наявність існуючої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання постановленого рішення суду по суті спору та необхідність забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях представника заявника, оскільки на час розгляду заяви така не підтверджена належними та допустимим доказами.

В порушення положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України щодо розподілу тягаря доказування, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі еМ Пі» не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення. Докази того, що існує реальна загроза невиконання рішення суду та наявності намірів ОСОБА_1 чинити перешкоди у виконанні рішення суду по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі еМ Пі» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі еМ Пі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до заяви про забезпечення позову не додано.

Аналізуючи вищевикладене, суддя приходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149, 153, 260 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі еМ Пі» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі еМ Пі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147–VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.М.Гавриленко