Рішення № 86841713, 26.12.2019, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/826/19

Провадження № 2/723/1286/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд,

Чернівецької області

в складі: головуючого судді Пташник А.М.

за участю секретаря Полішенко С.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог- Перший відділ ДВС м. Чернівці ГТУЮ в Чернівецькій області про визнання права власності на 1/2 майна та зняття з нього арешту.

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог- Перший відділ ДВС м. Чернівці ГТУЮ в Чернівецькій області про визнання права власності на 1/2 майна та зняття з нього арешту, зазначила, що з 31 грудня 1983 року по 10 травня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу ними було набуто:

земельну ділянку, загальною площею 0,1057 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0063) та земельну ділянку, загальною площею 0, 1059 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0065), цільове призначення яких для ведення особистого селянського господарства та знаходиться за адресою: с. Тисовець, Сторожинецький район, Чернівецька область.

земельну ділянку, загальною площею 0,2640 га, цільове призначення, якої для іншої комерційної діяльності (для розміщення торгово-розважального центру).

На цій земельній ділянці під час шлюбу подружжям ОСОБА_6 було побудовано торговельно-розважальний центр, який був зданий до експлуатації та оформлено на нього право власності після розірвання шлюбу.

Позивач вважає, що оскільки вказані земельні ділянки та торгівельно-розважальний комплекс були набуті позивачем та відповідачем – ОСОБА_3 під час шлюбу, то відповідно до Сімейного Кодексу України є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.

Постановою державного виконавця від 19 жовтня 2017 року під час примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу було накладено арешт на все нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 .

З постанов про опис та арешт майна боржника ОСОБА_3 від 20.12.2017 року та 19.04.2018 року вбачається, що накладено арешт на вищевказані земельні ділянки та торгівельно-розважальний комплекс.

24 жовтня 2018 року було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, так як ОСОБА_5 звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 723/1833/18, виданого Сторожинецьким районним судом Чернівецької області 24.07.2018 р. про стягнення з ОСОБА_3 на його користь заборгованості за договором позики у розмірі 250 тис. дол. США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 23.05.2018 р. становило 6 517 500 (шість мільйонів п`ятсот сімнадцять тисяч п`ятсот) гривень та витрат на оплату судового збору у розмірі 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) гривень.

Оскільки, земельні ділянки та торгівельно-розважальний комплекс, на які накладено арешт належать подружжю ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, то кожний з них має право на Ѕ частину в цьому майні.

Тому позивач просить визнати за нею право власності на:

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1057 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0063) цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області;

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1059 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0065) цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області;

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,2640 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0064) цільове призначення якої 1.11.6 – іншої комерційної діяльності (для розміщення торгово- розважального центру) за адресою АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину торгівельно- розважального комплексу літ. А, загальною площею 998,40 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .

Звільнити з під арешту:

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1057 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0063) цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області;

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1059 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0065) цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області;

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,2640 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0064) цільове призначення якої 1.11.6 – іншої комерційної діяльності (для розміщення торгово- розважального центру) за адресою АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину торгівельно- розважального комплексу літ. А, загальною площею 998,40 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .

Провадження було відкрито 11.03.2019 року з призначення справи до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені вище, просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просить відмовити в їх задоволенні, надав суду відзив в якому зазначив, що заявлений позов ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину майна у праві спільної сумісної власності подружжя та зняття з нього арешту є нічим іншим, як домовленістю між членами колишнього подружжя з метою зменшення частки майна боржника ОСОБА_3 , на яке можливо звернути стягнення в рамках примусового виконання виконавчого листа № 727/4714/17 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь коштів. Також вказав, що позивач не могла брати та не брала участі в придбанні спірного майна. Тому, спірне майно було придбане виключно за особисті кошти ОСОБА_3 та є його особистим майном, а не спільним майном подружжя.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій позовні вимоги визнав, просить розглянути справу без його участі.

Представник першого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ в Чернівецькій області в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши письмові докази, виходячи із встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, заслухавши пояснення сторін по справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні судом встановлено, що з 31 грудня 1983 року по 10 травня 2011 року позивач - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 травня 2011 року та рішенням від 2019 року.

Під час шлюбу на підставі договорів купівлі-продажу від 28.09.2007 р. було придбано земельну ділянку, загальною площею 0, 1057 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0063) та земельну ділянку, загальною площею 0,1059 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0065), цільове призначення яких для ведення особистого селянського господарства та знаходяться за адресою: с. Тисовець Сторожинецького району, Чернівецької області. Даний факт підтверджується копіями державних актів та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Рішенням Тисовецької сільської ради 28 сесії 5 скликання № 65-28/2010 від 25.08.2010 року було передано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,2640 га, цільове призначення, якої для іншої комерційної діяльності. Даний факт підтверджується копією державного акту та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

На цій земельній ділянці було побудовано торговельно-розважальний центр, який був зданий до експлуатації та оформлено на нього право власності, що підтверджується позитивним висновок комплексної державної експертизи щодо робочого проекту «Будівництво торгово-розважального комплексу в с. Тисівці Сторожинецького району Чернівецької області» від 09 грудня 2010 року, декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 01 серпня 2011 року.

На підставі рішення виконавчого комітету Тисовецької сільської ради 11 серпня 2011 року було видано свідоцтво про право власності на торгівельно-розважальний комплекс.

ОСОБА_3 04 листопада 2014 року зареєстрував право власності на торгівельно-розважальний комплекс літ. «А», загальною площею 998, 4 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Земельна ділянка для розміщення торгово-розважального центру рішенням Тисовецької сільської ради була передана у власність ОСОБА_3 . Однак із пояснень в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вбачається, що будівництво ресторанного комплексу на ній здійснювали, як ОСОБА_7 І так і ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За положеннями ч.1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

За правилами ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Відповідно до ст.ст. 60, 61, 63 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясувати джерело і час його придбання.

Відповідно до ч.4 ст.368 ЦК України, майно набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є обєктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до цивільного кодексу.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до роз`яснень у п.п.23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4ст. 65 СК).

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України №6-2333цс15 від 25.11.2015 року.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 надано належні докази, які підтверджують той факт, що земельна ділянка, загальною площею 0,1057 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0063), земельна ділянка, загальною площею 0, 1059 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0065), цільове призначення яких для ведення особистого селянського господарства та знаходиться за адресою: с. Тисовець, Сторожинецький район, Чернівецька область та земельна ділянка, загальною площею 0,2640 га, цільове призначення, якої для іншої комерційної діяльності (для розміщення торгово-розважального центру) та розважальний комплекс літ. «А», загальною площею 998, 4 кв.м., в с. Тисівці Сторожинецького району Чернівецької області, побудовані за спільні кошти із ОСОБА_3 , у період спільного проживання як подружжя, а тому є обєктом спільної сумісної власності подружжя та кожен з них має право на Ѕ частину в цьому майні.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.2 п.1 ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з вищенаведеного позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Що стосується правових підстав для зняття арешту з майна, то суд виходить зі слідуючого.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 19 жовтня 2017 року під час примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 339 822,67 доларів США, що по курсу гривні становить 8 730 044,39 гривень судового збору в сумі 8 960,00 гривень та витрат на правову допомогу в розмірі 20 250,00 гривень було накладено арешт на все нерухоме майно, що належало на праві власності ОСОБА_3 .

З постанов про опис та арешт майна боржника ОСОБА_3 від 20.12.2017 року та 19.04.2018 року вбачається, що накладено арешт на вищевказані земельні ділянки та торгівельно-розважальний комплекс.

24 жовтня 2018 року було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, так як ОСОБА_5 звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 723/1833/18, виданого Сторожинецьким районним судом Чернівецької області 24.07.2018 р. про стягнення з ОСОБА_3 на його користь заборгованості за договором позики у розмірі 250 тис. дол. США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 23.05.2018 р. становило 6 517 500 (шість мільйонів п`ятсот сімнадцять тисяч п`ятсот) гривень та витрат на оплату судового збору у розмірі 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) гривень.

За змістом ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Оскільки позовні вимоги про зняття арешту з майна є похідними від вимог про визнання права власності на 1/2 частину майна як спільного сумісного майна подружжя, які задоволені в повному обсязі, та за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею 0, 1057 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0063), Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею 0, 1059 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0065), на Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею 0,2640 га, (для розміщення торгово-розважального центру) та на Ѕ частину розважального комплексу літ. «А», загальною площею 998, 4 кв.м., в с. Тисівці Сторожинецького району Чернівецької області, суд вважає, що задоволенню підлягають також позовні вимоги про зняття арешту з зазначених об`єктів нерухомості.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ майна та зняття з нього арешту підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.60-63, 69-72, СК України, ст.ст. 328, 368, 377 ЦК України, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст.4, 141, 258,259,263-265,280, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог- Перший відділ ДВС м. Чернівці ГТУЮ в Чернівецькій області про визнання права власності на Ѕ майна та зняття з нього арешту - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1057 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0063) цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області;

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1059 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0065) цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області;

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,2640 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0064) цільове призначення якої 1.11.6 – іншої комерційної діяльності (для розміщення торгово- розважального центру) за адресою АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину торгівельно- розважального комплексу літ. А, загальною площею 998,40 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .

Звільнити з під арешту:

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1057 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0063) цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області;

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1059 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0065) цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області;

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,2640 га (кадастровий номер 7324589700:02:001:0064) цільове призначення якої 1.11.6 – іншої комерційної діяльності (для розміщення торгово- розважального центру) за адресою АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину торгівельно- розважального комплексу літ. А, загальною площею 998,40 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького Апеляційного суду через Сторожинецький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Повне судове рішення складено 09 січня 2020 року.

Суддя Сторожинецького районного суду Пташник А.М.