Ухвала суду № 86838466, 11.01.2020, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/18/20

Провадження № 1-кс/342/10/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2020 року м. Городенка

Слідчий суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської області Гайдич Р.М.,

за участю: секретаря судового засідання Лукасевич М.М.,

прокурора Сорочихіна О.В.,

адвоката Жичицької С.Р.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка клопотання т.в.о. заступника начальника відділення - начальника СВ Городенківського ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Хамуляк О.Я., яке погоджене прокурором Городенківського відділу Тисменицької місцевої Івано-Франківської області Сорочихіним О.В. у кримінальному провадженні № 12020090150000010 від 10.01.2020 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городенка Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає по АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До суду 11 січня 2020 року поступило дане клопотання в кримінальному провадженні №12020090150000010 від 10.01.2020.

Підтвердженням надання підозрюваному копії клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 11.01.2020 та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, є розписка з датою, часом та підписом підозрюваного та його захисника про отримання клопотання.

Клопотання обґрунтовується тим, що у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий злочин. Так, близько 21:00 год. 09.01.2020 ОСОБА_1 перебував неподалік житлового будинку по АДРЕСА_3 . Тоді, у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна із квартири АДРЕСА_4 , що розміщена у житловому будинку за вище вказаною адресою, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 . Увійшовши в приміщення квартири АДРЕСА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом проникнення у житло, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав ТВ-тюнер марки «UCLAN» із пультом дистанційного керування вартістю 700 грн., два пульти дистанційного керування від телевізорів марки «Samsung», вартістю 65 грн. кожний, загальною вартістю 130 грн. та електронний годинник марки «ELEKTA», вартістю 500 грн. які виніс із житлового приміщення потерпілого. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 , може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, раніше вчиняв злочини майнового характеру, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному проваджені, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з вищенаведеним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор Сорочихін О.В. клопотання підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Захисник та ОСОБА_1 заперечили проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили обрати інший більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Сухар ствердив, що він усвідомлює, що зробив неправильно.

Слідчий суддя, заслухавши осіб, які беруть участь в розгляді клопотання, дослідивши клопотання та копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

До ЄРДР за №12020090150000010 слідчим Городенківського ВП Коломийського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області 10.01.2020 за вказаним фактом внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення, попередня правова кваліфікація - ч.3 ст.185 КК України.

10 січня 2020 року о 13-08 год. ОСОБА_1 було затримано.

10 січня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, характеризуючі дані про особу підозрюваного, та інші обставини в їх сукупності.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.3 ст.185 КК України. Згідно санкції ч.3 ст.185 КК України він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Під час допиту підозрюваного 10.01.2020 року ОСОБА_1 визнав вину у скоєному та виклав всі обставини вчиненненого ним кримінального правопорушення.

Слідчим суддею враховується: суспільна небезпечність злочину в якому підозрюється ОСОБА_1 , що він ніде не працює, не одружений, на утриманні нікого немає, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив вказане кримінальне правопорушення в якому він підозрюється маючи не зняту та не погашену судимість, і вже після направлення на розгляд кримінальних справ до Городенківським районного суду по його обвинуваченню за ч.2 ст.185 КК України та по обвинуваченню за ч.2 ст. 389 КК України.

Слідчим суддею не вважається спростуванням ризиків наведених прокурором, що зазначені в клопотанні про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 , захисником підозрюваного, оскільки ці твердження не підтверджені належними доказами.

Також прокурором доведено неможливість застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тому слідчий суддя враховуючи вищенаведене, приходить до переконання, що заслуговує на увагу те, що підозрюваний ОСОБА_1 зважаючи на можливість бути притягнутим до відповідальності у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілого з яким він особисто знайомий з метою зміни показів, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Що стосується визначення розміру застави, то вважаю наступне.

Ч.3 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд визначає ОСОБА_1 заставу в розмірі, встановленому п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом прокурором доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст. ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 проживаючого по АДРЕСА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 15.02.2020 року.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання 10 січня 2020 року о 13-08 год.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 84 080 (вісімдесять чотири тисячі вісімдесять ) грн., яка може бути внесена як самим ОСОБА_1 , так і іншою фізичною або юридичною особою.

ОСОБА_1 підлягає звільненню з під варти у разі внесення застави у розмірі 84 080 (вісімдесять чотири тисячі вісімдесять) гривень на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Івано-Франківській області код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158201720355259002000002265.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави зобовязати ОСОБА_1 до 15.02.2020 року:

- зявлятись за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатись з місця постійного проживання - по АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування з свідками та потерпілими в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Попередити ОСОБА_1 , що в разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Контроль за виконанням відповідних обов`язків покласти на старшого групи прокурорів Городенківського відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити підозрюваному та його захиснику, прокурору, слідчому.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя: Гайдич Р. М.