Рішення № 86833218, 09.01.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3323/19

ЄУН 226/3323/19

Провадження № 2/226/50/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Клепка Л.І.

за участю секретаря судового засідання Тіссен О.В.,

розглянувши у заочному судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області в порядку спрощеного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство комерційний Банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що 25.09.2007 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір, за яким позивач надав відповідачеві грошові кошти у вигляді кредитного ліміту в розмірі 1000 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9% на місяць (22,80% на рік) на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підтвердивши свою згоду на укладення договору, який складається з заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач перестав виконувати взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 31.08.2019 року за ним утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 21923,02 грн, з яких: 993,30 грн - заборгованість за кредитом, 18354,03 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1293,64 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1032,05 грн - штраф (процентна складова). Оскільки відповідачем ніяких заходів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором, не вживається, позивач просить суд стягнути з нього на його користь 21923,02грн. заборгованості та судовий збір, сплачений ним при подачі позову до суду, в розмірі 1921,00 грн.

Представник позивача та відповідач до судового засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представником позивача надано на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечує про розгляд справи у заочному порядку. Відповідач до судового засіданні двічі не з`явився, відзиву на позов не надав, з огляду на що суд розглядає справу у заочному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Судом установлено, що 25.09.2007 року між сторонами укладено кредитний договір (без номера), за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну (а.с.8,9).

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з договором про надання банківських послуг до його укладення, примірник договору про надання банківських послуг згодний отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту https://privatbank.ua.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Договором б/н від 25.09.2007 року (а.с.7) вбачається, що станом на 31.08.2019 року за ним утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 21923,02 грн, з яких: 993,30 грн - заборгованість за кредитом, 18354,03 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1293,64 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1032,05 грн - штраф (процентна складова).

У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві позичальника від 25.09.2007 року встановлена базова процента ставка 1,9% на місяць, що загалом на рік становить 22,8% (а.с.8). Вказана процентна ставка зазначена позивачем і в позовній заяві (а.с.2). Однак, зі змісту доданої до заяви відповідача довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яку підписав відповідач, відповідно до яких сторони передбачили розмір процентної ставки на 2,5% на місяць, що загалом на рік становить 30% (а.с.9). Це підтверджується і доданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості за договором, з якого вбачається, що розмір процентної ставки на поточну заборгованість складає 30% річних, замість обумовлених сторонами 22,8%.

Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послугПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, зокрема, щодо порядку нарахування процентів за кредитним договором.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131 цс 19).

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь процентів за користування кредитом задоволенню не підлягають.

Згідно п.2.1.1.7.6 Умов, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 з 14 квітня 2014 року проживала в м.Димитров (Мирноград), який згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» визнаний таким, на території якого здійснювалася антитерористична операція. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафів з відповідача не ґрунтуються на законі і також задоволенню не підлягають.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню лише в частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредита в розмірі 993,30 грн. В задоволенні інших вимог слід відмовити .

Вирішуючи питання судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволених вимог в розмірі 87,04 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 625, ч.2 ст.1050, ч.1ст.1054 ЦК України, ст.ст.10, 12, 13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, місце знаходження: м.Київ, вул.Грушевського, б.1Д заборгованість за кредитним договором (без номера) від 26.09.2011 року в сумі 993,30 грн. та судові витрати в сумі 87,04 грн., перерахувавши зазначені суми на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 .

В задоволенні інших вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Димитровського міського суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Л.І.Клепка