Рішення № 86829346, 09.01.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/290/19

№ 2/183/1679/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

16.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, в якому з урахуванням уточнень від 09.12.2019 року просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 16.11.2017 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрований в реєстрі за № 20885, щодо звернення стягнення на грошові кошти позивача в сумі 2432151,12 грн.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 06 грудня 2006 року між ним та Закритим акціонерним товариством «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Приватбанк», був укладений кредитний договір № DNR0AK00110330, відповідно до якого банк зобов`язався надати позивачеві кредитні кошти шляхом перерахування на відкритий у Приватбанку поточний рахунок ЧП «Аеліта Моторс» на строк з 06.12.2006 року по 05.12.2013 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 24437,61 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та позивачем був укладений договір застави рухомого майна, предметом якого є автомобіль Ауді, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . До закінчення дії договору, не направляючи вимогу про дострокове повернення кредиту, Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави. 26.01.2015 року рішенням Новомосковського мськрайонного суду Дніпропетровської області, в рахунок погашення заборгованості, яка виникла станом на 12 квітня 2011 року у розмірі 153113,96 грн., судом було звернуто стягнення на предмет застави, шляхом продажу АТ «КБ «ПриватБанк» зазначеного вище автомобіля з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особо - покупцем та вчинення інших необхідних дій. Рішення набрало законної сили та ніким не оскаржене.

В подальшому банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О., який 16.11.2017 року вчинив виконавчий напис за № 20885, про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку боргу за зазначеним кредитним договором у розмірі 2432151,12 грн. Зазначений виконавчий напис нотаріуса позивач вважає таким, що не підлягає виконанню через порушення вимог ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат». Позивач наполягає на тому, що приватним нотаріусом порушено п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, останньою вчинено напис без наявності даних про отримання боржником в тридцятиденний строк письмової вимоги про усунення порушень. Сам розмір заборгованості за кредитним договором, пред`явлений банком для вчинення виконавчого напису, являється оспорюваним, сама по собі наявність рішення про звернення стягнення на предмет застави, де визначена сума боргу, на думку позивача, є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 22 лютого 2019 року відкрите загальне позовне провадження у справі, цією ж ухвалою зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. надати копії матеріалів, на підставі яких вчинено виконавчий напис.

У відзиві на позов представник приватного нотаріуса - адвокат Бут О.В. звернув увагу позивача на те, що позов пред`явлено не до тієї особи, вважає, що нотаріусом не порушено жодної вимоги Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року.

Ухвалою суд від 27.11. 2019 року замінено первісного позивача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. на АТ КБ «ПриватБанк».

09.12.2019 року позивачем уточнено позов, вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню пред`явлено до АТ «КБ «Привтбанк».

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома, відзив на позов не надав, тому суд, з погодження позивача, провів заочний розгляд справи, на підставі ст. 280 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази з точки зору допустимості та належності, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. суду подано копію виконавчого напису від 16 листопада 2017 року, у відповідності до якого приватний нотаріус на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, запропонував стягнути на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 , не оплачену в строк за кредитним договором № DNR0AK00110330 від 06.12.2006 року Строк, за який провадиться стягнення - з 06.12.2006 року по 30.08.2017 року. Сума, що підлягає стягненю 95532,67 доларів США, що за курсом НБУ становить 2430351,12 грн., з урахуванням заборгованості по тілу кредиту 17416 доларів США, за відсотками - 26756,98 доларів США, за комісією 1436,82 долари США, за пенею 49922,87 доларів США.

Виконавчий напис нотаріусом було вчинено на підставі заяви стягувача, датованою 11.09.207 року, до якої подано письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, кредитний договір та розрахунок заборгованості станом на 30.08.2017 року. Письмова вимога банку не містить дати її направлення боржнику, однак містить дані про сплату боргу на суму 95532,67 доларів США, відомостей про отримання письмової вимоги суду не подано, що суперечить вимогам закону, а саме п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року, у відповідності до якої вчинення виконавчого напису у разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем або боржником, письмової вимоги про усунення порушень.

Положеннями статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», пункти 1,3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

З аналізу вищенаведених норм суд приходить до висновку про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

В свою чергу, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

При цьому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Новомосковського міськрайонного суду перебувала цивільна справа за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.01.2015 року в рахунок погашення заборгованості, яка виникла станом на 12 квітня 2011 року у розмірі 153113,96 грн. (19211,29 доларів США), судом було звернуто стягнення на предмет застави, шляхом продажу АТ «КБ «ПриватБанк» автомобіля Ауді, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особо - покупцем та вчинення інших необхідних дій. Рішення набрало законної сили та ніким не оскаржене.

Поданий для вчинення виконавчого напису нотаріусом розрахунок суми заборгованості станом на 30.08.2017 року із зазначенням суми заборгованості не містить дані про зарахування суми від продажу заставного майна в рахунок погашення заборгованості.

Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, підтверджує посилання позивача про наявність спору щодо загального розміру кредитної заборгованості та порушення нотаріусом вимог закону при вчиненні оспорюваних нотаріальних дій.

Крім того, слід звернути увагу на таке.

Для вчинення виконавчого напису нотаріусу подано копію кредитного договору № DNR0AK00110330 від 06.12.2006 року, відповідно до якого банк зобов`язався надати позивачеві кредитні кошти шляхом перерахування на відкритий у Приватбанку поточний рахунок ЧП «Аеліта Моторс» на строк з 06.12.2006 року по 05.12.2013 року включно.

Таким чином, сторонами визначений строк, на який укладено кредитний договір.

Приватний нотаріус, стягуючи заборгованість, яка виникла станом на 30.08.2017 року на зазначені обставини не звернув увагу та стягнув заборгованість, в тому числі за відсотками і пенею, які нараховані поза строком дії укладеного кредитного договору, що також свідчить про оспорюваністі заборгованості та визначеної відповідальності боржника перед стягувачем, у відповідності до вимог укладеного кредитного договору.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О., вчинений 16 листопада 2017 року, зареєстрований в реєстрі за номером 20885 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в розмірі 2430351,12 грн., слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судового збору у розмірі 2102 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 16 листопада 2017 року № 20885, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, щодо стягнення на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) боргу за кредитним договором DNR0AK00110330 від 06 грудня 2006 року у розмірі 2430351,12 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 2102 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів, з моменту отримання ним копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Сорока.