Рішення № 86827244, 09.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 року м. Київ № 640/25531/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Чинбар"до про Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві визнання протиправною та скасування постанови,

за участю:

від позивача - Самборська Г.М.;

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Чинбар" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 03.12.2019 ВП № 60769980 про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відкриваючи виконавче провадження № 60769980 за постановою про закінчення виконавчого провадження № 57561229, за відсутності відповідної заяви стягувача, відповідач діяв всупереч вимог Конституції України та Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою суду від 26.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/25531/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін на 09.01.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 09.01.2020 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 03.12.2019 ВП № 60769980 відкрито провадження з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.01.2019 № 57561229 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Чинбар" виконавчого збору в сумі 23241635,12 грн.

Вважаючи, що відповідачем прийнято вказану постанову за відсутності заяви стягувача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону N 1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктами 3, 5 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону N 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Одночасно, частиною п`ятою вказаної статті Закону N 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського О.А. від 22.11.2019 у ВП № 57561229 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 06.06.2017 № 910/21818/15 на підставі пункту 2 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 39 Закону N 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Згідно частини третьої статті 40 Закону N 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 22.11.2019 № 20.1/57561229/7 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направив для виконання до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та до відома Господарському суду м. Києва, ПАТ "Чинбар", ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" постанову про закінчення виконавчого провадження. Оболонському районному відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві також була направлена постанова про стягнення виконавчого збору від 16.01.2019, винесена у рамках виконавчого провадження № 57561229, винесення якої визнавалось представником позивача у судовому засіданні.

Саме постанова № 57561229 від 16.01.2019 зазначена як підстава для відкриття виконавчого провадження № 60769980.

Указані обставини спростовують доводи позивача, викладені у позовній заяві як єдина підстава обґрунтування протиправності оспорюваної постанови.

За змістом частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин та враховуючи, що матеріали справи не містять доказів скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.01.2019 № 57561229 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Чинбар" виконавчого збору в сумі 23241635,12 грн, а також зважаючи, що позивачем не наведено інших підстав в обґрунтування позову, й постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.01.2019 № 57561229 не є предметом розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш ИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Чинбар" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 21, ідентифікаційний код 00307856) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко