Рішення № 86827051, 27.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року справа № 580/2960/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Мауріної Я.Ю.,

представника позивача Юдіна В.С. - за ордером,

представника відповідача Савенко Ю.Н. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2015» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2015» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2019 № 0009801406 та № 0009811406 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 64 880 грн 07 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем у позові зазначено, що при проведенні митного оформлення товарів - навантажувачів марки MANITOU з телескопічною стрілою модель MLT 735 120 LSU та модель MLT 741 120 LSU бувших у використанні в комплекті з палетними вилами позивачем у митній декларації UА902040/2017/410189 країною походження зазначено Європейський Союз. На підтвердження на підтвердження задекларованої країни походження для проведення митного оформлення надано сертифікат перевезення (походження) товару EUR.1 від 05.03.2017 № А094363, оформлення якого здійснювалось уповноваженим митним органом Литовської Республіки, з території якої поставлявся товар. Також надано рахунок - фактуру (інвойс), який містив відомості про країну походження товару. Після проведення митного оформлення, Черкаською митницею ДФС через ДФС України ініційовано перевірку зазначеного сертифікату шляхом направлення відповідного запиту до уповноваженого органу Литовської Республіки, отримана від уповноваженого органу Литовської Республіки інформація стала підставою для проведення відповідачем документальної перевірки позивача. Перевіркою встановлено непідтвердження країни походження зазначених товарів. Посилаючись на те, що відповідальність за достовірність оформленого сертифікату та його подальше використання покладається на підприємство експортера та митний орган країни відправлення, позивач вказує про протиправність податкових повідомлень-рішень від 04.09.2019 № 0009801406 та № 0009811406 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 64 880 грн 07 коп.

Ухвалою від 01.10.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач 21.10.2019 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про безпідставність позовних вимог оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято у зв`язку з встановленням в ході проведення документальної невиїзної перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митними платежами під час митного оформлення товару неправомірності застосування позивачем преференції по сплаті ввізного мита за кодом "410", оскільки імпортовані товари не є товарами відповідного походження згідно з положеннями Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної, енергії і їхніми державами-членами, ратифікованої Законом України №1678-VІІ від 16.09.2014, тобто не можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу і відповідають іншим вимогам Протоколу І Угоди.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19.10.2015 ТОВ «Дельта-2015» зареєстроване Звенигородською районною державною адміністрацією Черкаської області, як юридична особа, ідентифікаційний код 40072437, види діяльності підприємства за КВЕД: "45.20 - Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів", "47.11 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами", "45.19 - Торгівля іншими автотранспортними засобами", "45.32 - Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів", основний вид - "46.61 - Оптова торгівля сільськогосподарськими, машинами й устаткуванням».

26.07.2017 ТОВ «ДЕЛЬТА-2015» за митною декларацією № UA902040/2017/410873 проведено митне оформлення товару №1 « 1. Навантажувач марки MANITOU модель MLT 735 120 LSU з телескопічною стрілою, серійний номер 925485, 2013 рік випуску, бувший у використанні в комплекті з палетними вилами, дизельний об`єм 4400 см. куб., являє собою чотириколісний телескопічний підіймальний пристрій з висотою підіймання до 7 м, вантажопідйомністю до 3500 кг, колір червоний. Навантажувач не містить у своєму складі передавача або передавача та приймача. Використовується на нерівній місцевості для підйому та штабелювання вантажів. Виробник MANITOU. Країна походження FR. Торговельна марка MANITOU" та товару №2 "1. Навантажувач марки MANITOU модель MLT 741 120 LSU з телескопічною стрілою, серійний номер 907901 , 2012 рік випуску, бувший у використанні в комплекті з палетними вилами, дизельний об`єм 4400 см. куб., являє собою чотириколісний телескопічний підіймальний пристрій з висотою підіймання до 7 м, вантажопідйомністю до 4100 кг, колір червоний. Навантажувач не містить у своєму складі передавача або передавача та приймача. Використовується на нерівній місцевості для підйому та штабелювання вантажів. Виробник MANITOU. Країна походження FR. Торговельна марка MANITOU" у товарній підкатегорії 8427 20 11 00 "Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням:

- інші навантажувачі самохідні:

-- з висотою підіймання 1 м. або більше:

--- штабелювані навантажувачі для нерівної місцевості з вилковим та іншим видами захвату".

Згідно з відомостями граф 43 "Код МВВ" відповідних товарів за МД від 26.07.2017№ UA902040/2017/410873, ТОВ "Дельта-2015" задекларувало митну вартість товару № 1 за резервним методом визначення митної вартості товарів, відповідно до ст. 64 Митного кодексу України; товару № 2 за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

Товар ввозився позивачем на митну територію України на умовах поставки FCA LT Krosnos, згідно з Інкотермс-2010, на виконання умов договору купівлі-продажу від 23.03.2017 № 180, укладеного між компанією UAB «Stаigus sprendіmai» (Lаzdiju raj. Кrosnos, K, Кrosnos sеn, Lithuania) (Продавець) та ТОВ «Дельта-2015» (Покупець), згідно з яким об`єктами договору зокрема є:

- б/у телескопічний навантажувач MANITOU MLT 735-120 LSU, серійний номер 925485, 2013 року випуску в комплекті з палетними вилами - ціна товару 36 000, 00 євро;

- б/у телескопічний навантажувач MANITOU MLT 741-120 LSU, серійний номер 907901, 2012 року випуску в комплекті з палетними вилами - ціна товару 32 000, 00 євро.

З метою перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митними платежами під час митного оформлення вказаних товарів Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ "Дельта-2015" вимог законодавства з питань державної митної справи з окремих питань по митній декларації від 26.07.2017 № UA902040/2017/410873, за результатами якої складено акт від 20.08.2019 № 296/23-00-14-0605/40072437.

Відповідно до акта від 20.08.2019 № 296/23-00-14-0605/40072437 згідно з відомостями граф товару №1 то товару № 2 за МД від 26.07.2017 № UA902040/2017/410873 позивачем задекларовано:

- в графах 34 "Код країни походження" цієї МД : EU (Європейський Союз);

- в графах 44 "Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи" цієї МД: за кодом "0954" сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 04.05.2017 № А 094363;

- в графах 36 "Преференції" цієї МД: преференція по сплаті ввізного мита за кодом пільги "410-товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу", підстава для надання пільги: абзац перший частини першої статті 29 додатка І-А "Тарифний графік України" до глави 1 розділу IV "Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею" (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної, енергії і їхніми державами-членами, ратифікованої Законом України №1678-VІІ від 16.09.2014.

Позивачем для застосування преференції по сплаті ввізного мита за кодом пільги "410-товари що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу" для вказаних вище навантажувачів наданий сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 04.05.2017 № А 094363, виданий митними органами Литовської Республіки.

Листами Черкаської митниці ДФС від 19.04.2019 № 279/7/23-70-19-01-29, від 16.05.2019 № 329/7/23-70-19-001-43 та від 20.06.2019 №422/23-70-19-01-37 відповідачем отримано інформацію та документи щодо проведення митницею перевірки (через ДФС) тарифної преференції зі сплати ввізного мита (410) по товару № 1 "навантажувач марки MANITOU модель MLT 735-120 LSU з телескопічною стрілою, серійний номер 925485 , 2013 рік випуску ...", товару № 2 "навантажувач марки MANITOU модель MLT 741-120 LSU з телескопічною стрілою, серійний номер 907901 , 2012 рік випуску ...", митне оформлення яких проведено ТОВ "Дельта-2015" за МД від 26.07.2017 № UA902040/2017/410873.

У відповідь на запит ДФС України від 04.05.2018 №7668/5/99-99-04-03-16 стосовно подальшої перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 04.05.2017 № А 094363, листом Митного Департаменту Міністерства Фінансів Литовоської Республіки (уповноважений орган Литви) від 13.03.2019 №(15.7/26)3В-2176 повідомлено про те, що розслідування, проведене у Литві показує, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 04.05.2017 № А 094363 є достовірним (дійсно видавався, є аутентичним), але тільки вживаний транспортний засіб John Deere 2004 року випуску, зазначений у сертифікаті на перевезення EUR.1 від 04.05.2017 № А 094363, є товаром відповідного походження згідно з положеннями Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної, енергії і їхніми державами-членами, ратифікованої Законом України №1678-VІІ від 16.09.2014. Інші товари зазначені в сертифікаті перевезення EUR.1 від 04.05.2017 № А 094363, а саме - б/у телескопічний навантажувач MANITOU MLT 735-120 LSU, серійний номер 925485, 2013 рік, в комплекті з палетними вилами; б/у телескопічний навантажувач MANITOU MLT 741-120 LSU, серійний номер 907901, 2012 рік, в комплекті з палетними вилами - не є товарами відповідного походження згідно з положеннями вищезазначеної Угоди.

Враховуючи викладене, за результатами подальшої перевірки підтвердження походження товарів згідно з актом перевірки від 20.08.2019 № 296/23-00-14-0605/40072437 контролюючим органом встановлено, що сертифікат перевезення товару EUR.1 від 04.05.2017 № А 094363 є недійсним для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди для спірних навантажувачів, митне оформлення яких здійснено позивачем за МД від 26.07.2017 № UA902040/2017/410873.

З огляду на наведене контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Дельта-2015»:

- підпункту а) частини першої статті 16 розділу V Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 №1678-VII та неправомірно застосовано режим вільної торгівлі до вказаних вище навантажувачів;

- положень частин четвертої та п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI ;

- положень Закону України від 19.09.2013 №584-VII «Про Митний тариф України» в частині застосування розміру ставок ввізного мита за відповідними товарними підкатегоріями;

- положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України;

в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 129 760 грн 11 коп., в тому числі, ввізного мита на суму 108 133 грн 43 коп., податку на додану вартість на суму 21 626 грн 68 коп.

На підставі акта перевірки від 20.08.2019 № 296/23-00-14-0605/40072437 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04.09.2019 №0009801406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України товарів за податковим зобов`язанням у сумі 21 626 грн 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10 813 грн 35 коп., та податкове повідомлення-рішення від 04.09.2019 № 0009811406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності за податковим зобов`язанням у сумі 108 133 грн 43 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 54 066 грн 72 коп.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64 880 грн 07 коп. позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 272 Митного кодексу України визначено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

З огляду на частини 4 та 5 статті 272 Митного кодексу України, ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною 1 статті 281 Митного кодексу України, встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до частини 7 статті 36 Митного кодексу України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Законом України №1678-VII ратифіковано Угоду, статтею 26 Глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» якої встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол І).

Відповідно до пункту першого частини 3 статті 44 Митного кодексу України, у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита. встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частиною 1 статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу І Угоди, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання сертифіката з перевезення товару EUR. 1. зразок якого наведений у Додатку Ш до цього Протоколу, як одного з таких документів.

При вирішенні спору суд зауважує, що частиною 1 статті 16 розділу V Протоколу І Угоди чітко визначений перелік документів, необхідних для застосування преференційних режимів до товарів, що походять з ЄС.

Так, відповідно до частини першої статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу І Угоди, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до нього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Протоколу, декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(Ь) цього Протоколу, може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або

(b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Крім того, декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойса, повинна бути складена затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, та відповідати встановленому зразку, наведеному у Додатку IV до нього Протоколу.

Для застосування преференційного режиму згідно з частиною 1 статті 16 розділу V Протоколу І Угоди, "декларація інвойс" може бути складена тільки затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу і за встановленою формою.

Водночас, частинами 1 та 3 статті 17 розділу V Протоколу І Угоди визначено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера. Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 22 розділу V цього Протоколу, експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 23 розділу V цього Протоколу, експортер, який бажає одержати такий дозвіл, повинен надати митним органам усі гарантії, які вони зважатимуть необхідними для підтвердження статусу походження товарів, а також знконання всіх інших умов цього Протоколу; митні органи повинні надати затвердженому експортерові номер митного дозволу, який має бути вказаний на декларації інвойс.

Відповідно до частин 1, 3 та 5 статті 33 «Перевірка підтверджень походження» розділу VI Протоколу І Угоди подальші,перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь- яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Частиною 1 статті 45 Митного кодексу України передбачено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Матеріали справи свідчать, що для проведення митного оформлення товару ТОВ «ДЕЛЬТА-2015» за МД від 26.07.2017 №UA902040/2017/410873 на підтвердження застосування преференції по сплаті ввізного мита за кодом пільги "410-товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу" наданий сертифікат перевезення (походження) товару EUR.1 від 04.05.2017 № А094363.

Під час проведення подальшої перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 04.05.2017 № А094363, експортер не підтвердив статус походження розглядуваних товарів, митне оформлення яких здійснено ТОВ «ДЕЛЬТА-2015» за МД від 26.07.2017 № UA902040/2017/410873, тому такий товар не може вважатися таким, що походить з ЄС з огляду до статті 2 розділу II Протоколу І Угоди.

Враховуючи вищевикладене, суд висновує, що товар № 1 "навантажувач марки MANITOU модель MLT 735-120 LSU з телескопічною стрілою, серійний номер 925485 , 2013 рік випуску ...", товар № 2 "навантажувач марки MANITOU модель MLT 741-120 LSU з телескопічною стрілою, серійний номер 907901 , 2012 рік випуску ...", митне оформлення яких проведено ТОВ "Дельта-2015" за МД від 26.07.2017 № UA902040/2017/410873 із застосуванням тарифної преференції зі сплати ввізного мита на підставі сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 04.05.2017 № А094363, не підпадає під дію Угоди, відповідно до підпункту а) частини 1 статті 16 розділу V Протоколу І Угоди, оскільки митним органом країни експорту під час проведення подальшої перевірки не підтверджено походження товару у відповідності до статей 32 та 33 розділу VI Протоколу І Угоди.

Відповідно до частини 2 статті 48 Митного кодексу України, товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються органом доходів і зборів у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

З аналізу вищевикладеного, суд вважає, що висновки Акта перевірки є обґрунтованими і законними, а доводи позивача щодо суперечливих тверджень відповідача про недійсність наданого позивачем митному органу сертифікату спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України до складу митних платежів входить податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) та згідно з частиною 2 статті 270 Митного кодексу України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Підпунктом «в» п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п.187.8 ст.187 ПК України).

Згідно з п. 190.1 ст.190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

З огляду на те, що ТОВ «Дельта-2015» неправомірно застосувало преференцію по сплаті ввізного мита за кодом пільги "410-товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу", такі дії позивача призвели до порушень пп. «в» п. 185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п. 190.1 ст.190 ПК України, а саме до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд висновує, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо твердження сторони позивача під час судового розгляду справи про протиправність нарахування позивачу контролюючим органом штрафних санкцій згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, суд зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість з ввезених на територію Україну товарів згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями на загальну суму 64 880 грн 07 коп. нараховані позивачу відповідно до пп.54.3.6 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання.

Відповідно до пп. 54.3.6. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Пунктом 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд зауважує, що сторона позивача під час судового розгляду справи у даних спірних правовідносинах визнає факт заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість з ввезених на територію Україну товарів внаслідок порушень пп. «в» п. 185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України.

А так само факт того, що сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію Україну товарів збільшена контролюючим органом повторно протягом 1095 днів.

З огляду на наведене, та враховуючи, що у даному спірному випадку підставою для збільшення податкового зобов`язання позивача з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів є заниження податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях, яке виявлене за результатами митного контролю, отриманими після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів,, та беручи до уваги визнання позивачем факту допущення такого заниження, суд висновує про безпідставність доводів сторони позивача в цій частині.

Одночасно щодо посилання позивача на невідповідність висновків контролюючого органу практиці Верховного Суду відносно презумпції добросовісності платника, яка передбачає яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїми наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника, то суд зазначає, що висновки судів у кожній конкретній справі безпосередньо залежать від фактично встановлених обставин справи.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого у частині 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

А тому суд зазначає, що обставини, які були предметом судового розгляду у справах № 802/1180/17-а та № 814/3061/13-а, за результатами розгляду яких Верховним Судом ухвалено постанови, на які посилається позивач є відмінними тим обставинам, що є предметом судового розгляду у даній справі, а так само і правове регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем доведено правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень- рішень, а тому суд висновує, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2015» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення - відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2015».

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.01.2020.

Суддя С.О. Кульчицький