Постанова № 868270, 07.08.2007, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2007 р.

№ 23/67-06-1554

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Муравйова О.В. –головуючого

Полянського А.Г.

Фролової Г.М.

за участю представників:

позивача

Богорел С.В. дов. від 24.02.2007 року

відповідача

Манушина І.В. дов. від 21.02.2006 року,

Манушин В.О. дов. від 01.06.2007 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року

у справі

№ 23/67-06-1554 господарського суду Одеської області

за позовом

Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Промринок “Котовський”

про

стягнення штрафних санкцій на суму 51 092,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2006 року Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промринок “Котовський” про стягнення з відповідача штрафних санкцій на підставі пункту 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” на суму 51 092, 00 грн.

Вказані вище штрафні санкції були нараховані позивачу на підставі акта № 572/23-25046121 від 27.04.2005 року про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю “Промринок “Котовський” за період з 01.10.2003 року по 31.12.2004 року, яким встановлено порушення відповідачем пункту 2.9 Порядку ведення касових операцій у народному господарстві України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою господарського суду Одеської області у справі № 23/147-05-4475А визначено правомірне застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій на підставі пункту 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” на суму 51 092, 00 грн., та, оскільки відповідно до статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його боргу виключно за рішенням суду, позивач просить стягнути з відповідача вказану вище суму штрафних санкцій в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2006 року (суддя: Владимиренко С.В.) у справі № 23/67-06-1554 господарського суду Одеської області, позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промринок “Котовський” до бюджету заборгованість по штрафним санкціям, застосованим на підставі пункту 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 року (із змінами та доповненнями) на суму 51 092, 00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промринок “Котовський” на користь Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита на суму 510, 92 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промринок “Котовський” на користь ДП “Судовий інформаційний центр” витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118, 00 грн.

Мотивуючи судове рішення господарський суд з посиланням на пункт 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, статті 33, 35 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про те, що доказів скасування постанов судів та доказів погашення заборгованості по штрафних санкціях відповідач суду не надав, а за таких обставин позовні вимоги Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області підлягають задоволенню.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року (судді: Величко Т.А. - головуючий, Бойко Л.І. Жукова А.М.) рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2006 року у справі № 23/67-06-1554 господарського суду Одеської області скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи постанову суду, апеляційний господарський суд з посиланням на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2007 року у справі № 23/147-05-4475А зазначає про те, що на момент розгляду справи відсутні підстави для стягнення грошових коштів за податковим повідомленням-рішенням, визнаним недійсним в судовому порядку.

Суди розглянули спір, керуючись нормами Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року у справі № 23/67-06-1554 господарського суду Одеської області, в якій просить постанову у справі скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2006 року у справі № 23/67-06-1554 господарського суду Одеської області, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, статті 8 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”. Зокрема, заявник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного рішення помилково застосував неналежну норму закону, тобто порушив матеріальне право, а тому таке рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи, правильність застосування норм процесуального права місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій за податковим повідомленням-рішенням № 0000642301/0 від 29.04.2005 року Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області позивачу було визначено податкове зобов'язання по штрафним санкціям, застосованим на підставі статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року № 436/95 (із змінами та доповненнями) в зв’язку з порушенням позивачем вимог пункту 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001 року № 72 та пункту 5.1. статті 5 колективного договору в результаті встановлення вихідних днів в неділю та понеділок та не здачі в ці дні виручки до банку, що зумовило виникнення у позивача понадлімітних залишків готівкових коштів по касі.

Постановою господарського суду Одеської області від 20.09.2005 року у справі №23/147-05-4475А, залишеною в цій частині без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2005 року, податкове повідомлення-рішення № 0000642301/0 від 29.04.2005 року Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області скасовано в частині визначення податковим зобов’язанням штрафних санкцій, застосованих на підставі статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року № 436/95 (із змінами та доповненнями) на суму 51092,00 грн.

При цьому, було встановлено, що застосування до позивача штрафних санкцій здійснено Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області правомірно, однак, вказані штрафні санкції не належать до категорії податкового зобов’язання в розумінні пункту 1.9. статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.10.2006 року постанова апеляційного господарського суду Одеської області від 08.12.2005 року у справі № 23/147-05-4475А в частині залишення без змін постанови господарського суду Одеської області від 20.09.2005 року щодо визнання недійсним повідомлення-рішення № 0000642301/0 від 29.04.2005 року скасована в цій частині, справа направлена на новий апеляційний розгляд.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що при новому розгляді постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2007 року постанова господарського Одеської області від 20.09.2005 року у справі № 23/147-05-4475А в частині визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000642301/0 від 29.04.2005 року, прийнятого Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області, скасована, позов в цій частині задоволено повністю - податкове повідомлення-рішення № 0000642301/0 від 29.04.2005 року визнано недійсним повністю.

Приймаючи судові рішення суд першої та апеляційної інстанції не врахували наступне.

В липні 2005 року прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції.

Згідно пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Аналіз суб’єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області є суб’єктом владних повноважень, який у відповідності із підпунктом 4 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України має право звертатись з адміністративними позовами у випадках, встановлених законом.

Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами (частина 1 статті 4 Кодексу Адміністративного судочинства України).

Виходячи з викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що спір за позовом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області, заявлений в межах її повноважень, про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій на підставі пункту 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” на суму 51 092, 00 грн., повинен розглядатися та вирішуватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищий господарський суд України вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанції вирішили спір, який не підвідомчий господарським судам, чим порушили норми процесуального законодавства (статті 1, 12, 80 Господарського процесуального кодексу України), що в силу приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування прийнятих у справі рішення та постанови.

Оскільки Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області звернулася не до суду адміністративної юрисдикції, позов поданий за правилами Господарського процесуального кодексу України, а не за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 4 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року у справі № 23/67-06-1554 господарського суду Одеської області та рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2006 року у справі № 23/67-06-1554 господарського суду Одеської області скасувати.

Провадження у справі № 23/67-06-1554 господарського суду Одеської області припинити.

Головуючий О.Муравйов

Судді А. Полянський

Г.Фролова