Рішення № 86826996, 03.01.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3518/19

РІШЕННЯ

іменем України

03 січня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Василевської К.В. позивача ОСОБА_1 представника відповідача Кравець І.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якому, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком з 19.08.2019 року та невиплати недоплаченої пенсії за віком, за період з січня 2018 року по серпень 2019 року, в розмірі 20622 грн. 40 коп.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату недоплаченої пенсії в розмірі 20622 грн. 40 коп.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату суми боргу: інфляції в розмірі 679 грн. 20 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 618,66 грн.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 01.07.2014 року.

05.01.2018 року звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком та отримав відмову, оформлену листом від 16.03.2018 року.

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача із тотожними заявами. Листом від 15.10.2019 року Головне управління повідомило позивача, що за результатами розгляду заяви від 19.08.2019 року, його переведено з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у переведенні на пенсію за віком з 05.01.2018 року та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою від 07.11.2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного провадження, з повідомленням (викликом) осіб.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю і надала суду пояснення згідно поданого відзиву на даний адміністративний позов та заперечення на відповідь на відзив.

В обґрунтування відзиву зазначила, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні, як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованих територій Донецької області, пенсійна справи знаходиться в Харцизькому управлінні пенсійного фонду України в Донецькій області, тому виплата пенсії проводилась згідно електронної пенсійної справи. На момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії 05.01.2018 року, Головним управлінням на підставі трудової книжки, копії диплому про період навчання за денною формою та індивідуальних відомостей про застраховану особу проведено обрахунок стажу позивача відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Тривалість страхового стажу становила 49 років 11 місяців 23 дні, коефіцієнт страхового стажу - 0,49917. Заробітну плату для обчислення пенсії враховано відповідно до статті 40 зазначеного закону. Оскільки за матеріалами електронної пенсійної справи позивача розмір пенсії за віком, на момент звернення у січні 2018 року, становив 1704,46 грн., що є нижчим за розмір пенсії, яку позивач отримував за нормами Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року, листом від 16.03.2018 року позивача повідомлено про недоцільність переведення із пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком.

Пунктом 2.23 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 передбачено, що документи про заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Позивачем подано до Головного управління копію довідки про розмір заробітної плати №336 від 11.12.2003 року за період роботи з 01.01.1967 року по 31.12.1971 року, яка не може бути врахована для обчислення розміру пенсії, оскільки не можливо перевірити відповідність сум заробітної плати первинним документам. Крім того в довідці №335 від 11.12.2003 року вказана інформація про розмір заробітної плати за період з 01.01.1967 року по 31.12.1974 року із зазначенням річної суми доходу. Зазначені довідки видані підприємством, яке ліквідоване в 2005 році, архівні документи знаходяться на окупованій території Донецької області.

Крім того, представник відповідача зазначила, що Пенсійним фондом України, за результатами розгляду звернення відповідача його повідомлено про відсутність підстав для врахування при переведенні на пенсію за віком копії довідки про місячні суми заробітної плати позивача за період з 01.01.1967 року по 31.12.1971 року та оригіналу довідки про річні суми заробітної плати за зазначений період. Інформацію про страховий стаж та заробітну плату, які враховані при призначенні пенсії позивача за віком, можливо врахувати при поновленні пенсії за віком за заявою поданою у 2019 році, після отримання електронної пенсійної справи позивача.

За результатами розгляду заяви від 19.08.2019 року позивача переведено на пенсію за віком.

Враховуючи викладене у задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 08.11.2013 року позивача переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року, розмір пенсійних виплат складав 2474,78 грн.

Позивач з 01.07.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.11.2016 року №6825-100618.

05.01.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком, в разі доцільності, надавши документи, а саме: трудову книжку, копію диплому про періоди навчання за денною формою та копії довідок про заробітну плату за період роботи з 01.01.1967 року по 31.12.1971 року, видані "Харцизьким автотранспортним підприємством 11414" за №335 та №336 від 11.12.2003 року.

Листом від 16.03.2018 року позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком у зв`язку із недоцільністю такого переводу, оскільки за проведеними розрахунками встановлено, що розмір пенсії за віком становитиме 1704,46 грн., що є меншим за розмір пенсії по втраті годувальника, яку отримує позивач та яка становить 2474,78 грн. Позивача повідомлено про відсутність підстав для врахування при обчисленні пенсії наданої довідки про заробітну плату №336 від 11.12.2003 року, оскільки підприємство, яке видало довідку знаходиться на тимчасово окупованій території, тому провести звірку неможливо.

В подальшому позивач звертався до відповідача із аналогічними заявами 03.04.2018 року та 04.04.2019 року та отримав відмову, оформлену листом 04.05.2019 року.

За результатами розгляду заяви від 19.08.2019 року позивача переведено з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком.

Позивач вважає дії відповідача, щодо відмови у переведенні на пенсію за віком з 05.01.2018 року протиправними, тому звернувся до суду за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 року (далі - Закон України №1706-VII).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон України № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із статтею 1 Закону України № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України № 1058-IV регламентовано право вибору пенсійних виплат. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

В ході судового розгляду справи, в судовому засіданні судом встановлено, що позивача з 08.11.2013 року переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.

05.01.2018 року позивач, скориставшись правом на вибір пенсії, звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком.

Порядок дій територіальних органів ПФУ при розгляді заяв з приводу призначення, перерахунку пенсії визначено статтею 45 Закону України № 1058-IV та конкретизовано нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1), що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №566/11846.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Частиною 5 статті 45 Закону України № 1058-IV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно із пунктом 4.1 Порядку №22-1 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно із пунктом 4.2 порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Позивач 05.01.2018 року звернувся в управління пенсійного фонду із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, що не заперечується представником відповідача. При цьому заява та додані до неї документи були прийняті відповідачем, зазначене свідчить про відсутність зауважень щодо оформлення заяви та доданих документів.

Отже, прийнявши від позивача вказану заяву без зауважень відповідач повинен був розглянути таку заяву та протягом 10 днів прийняти відповідне рішення.

Відповідач, за результатами розгляду заяви позивача, листом від 16.03.2018 року відмовив у переведенні на пенсію за віком. При цьому суд зазначає, що ні зазначений лист, ні копії матеріалів пенсійної справи позивача, ні надані представником відповідача пояснення не містять посилання на рішення територіального органу Пенсійного фонду - суб`єкта владних повноважень, яке прийняте в межах чинного законодавства про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший.

Посилання відповідача в листі від 16.03.2018 року на недоцільність переведення із пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком не підтверджується відповідним рішенням (розпорядженням) прийнятим відповідно до розрахунків, наведених у зазначеному листі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, викладена у листі від 16.03.2018 року № 569/Д-8, у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком згідно його заяви від 05.01.2018 року є протиправною.

Як зазначає у своїх поясненнях представник відповідача, під час розгляду заяви від 05.01.2018 року не були враховані довідки про розмір заробітної плати від 11.12.2003 року, видані "Харцизьким автотранспортним підприємством 11414" (яке ліквідоване у 2005 році), а саме: довідки №335, оскільки у даній довідці зазначено річна сума заробітку та копію довідки №336 за період роботи з 01.01.1967 року по 31.12.1971 року.

Відповідно до п. 2.8. Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.23 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що місто Харцизьк включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р, суд зазначає, що проведення перевірки достовірності первинних документів з причини знаходження архівних документів підприємства, яким позивачу видані довідки №335 та №336 на непідконтрольній території, не може бути підставою для відмови у реалізації наявного у позивача права на пенсійне забезпечення.

Крім того Управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області 31.05.2019 року звернулось до Пенсійного фонду України із запитом про надання роз`яснень щодо наявності/відсутності підстав для врахування при переведенні на пенсію за віком вищезазначених довідок №№335, 336. Після отримання роз`яснень Пенсійного фонду України позивача переведено на пенсію за віком за матеріалами електронної пенсійної справи позивача. При цьому відповідачем не надано доказів звернення до компетентних органів щодо надання роз`яснень при надходженні попередніх заяв позивача.

Рішення про переведення позивача з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком з 19.08.2019 року базується на матеріалах електронної пенсійної справи позивача, які були наявні у органах пенсійного фонду на дату звернення позивача із заявою про переведення на пенсію за віком 05.01.2018 року, при цьому додаткові документи позивач не надавав.

Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови викладеної в листі від 16.03.2018 року № 569/Д-8, у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком згідно його заяви від 05.01.2018 року, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняти розпорядження (рішення) про переведення ОСОБА_1 з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком, згідно його заяви від 05.01.2018 року.

Щодо вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату недоплаченої пенсії в розмірі 20622 грн. 40 коп., суд зазначає наступне.

Повноваженнями щодо призначення (перерахунку) пенсії наділено територіальні органи Пенсійного фонду України, розрахунок суми недоплаченої пенсії також відноситься до повноважень таких органів. Суд не наділений повноваженнями та не володіє спеціальними знаннями щодо проведення таких розрахунків, не наділений такими повноваженнями і позивач, а тому суд при прийнятті рішення не бере до уваги розрахунки проведені позивачем та розмір вказаної позивачем суми недоплаченої пенсії.

При цьому суд зазначає, що способами захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, а не визначення конкретної суми.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату суми боргу: інфляції в розмірі 679 грн. 20 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 618,66 грн., суд зазначає, що згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Статтею 11 ЦК України встановлено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання у порядку статті 11 ЦК України, як зобов`язання боржника виплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору, а також зобов`язання з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 625 ЦК України, тому норми ЦК України, зокрема, які регулюють наслідки порушення зобов`язань, до спірних правовідносин не застосовуються, а тому позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що питання щодо виплати пенсії за минулий час та, зокрема, виплати компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам врегульовано статтею 46 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно із ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Водночас, у спірних правовідносинах відповідачем не проведено перерахунок та виплату пенсії за віком за січень 2018 - серпень 2019 року, відтак відсутня виплата суми доходу в розумінні Закону №2050-ІІІ, за наявності якої можлива виплата суми компенсації. Також відповідач не відмовляв позивачу у компенсації втрати частини доходу у випадку порушення встановлених строків її виплати. Тому зобов`язання відповідача здійснити таку компенсацію є передчасним.

Крім того суд при вирішенні спору не бере до уваги доповнення до позовної заяви викладені позивачем у запереченнях на відзив у зв`язку з тим, що такі доповнення є тотожними заяві про уточнення позовних вимог.

Визначаючись щодо поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 24.12.2019 року та зазначення уточнення позовних вимог у поданих до суду запереченнях на відзив від 29.11.2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Із аналізу наведених положень слідує, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви, однак така заява може бути подана за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Провадження у даній справі відкрито ухвалою від 07.11.2019 року та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 02.12.2019 року.

Заяви про уточнення позовних вимог подані до суду 29.11.2019 року та 24.12.2019 року, тобто із пропуском строку, визначеного частиною 1 статті 47 КАС України.

При цьому, положеннями КАС України не визначено наслідків пропуску строку звернення із клопотанням про уточнення позовних вимог.

Частиною 6 статті 7 КАС України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Суд вважає за можливе застосувати до вказаних правовідносин за аналогією закону положення статті 123 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що заяви про уточнення позовних вимог позивачем подано поза межами строку, визначено частиною 1 статті 47 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для їх повернення без розгляду.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог щодо виплати недоплаченої пенсії в розмірі 20622 грн. 40 коп. та зобов`язання відповідача здійснити виплату суми боргу, а саме: інфляції в розмірі 679 грн. 20 коп. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 618,66 грн., тому позовні вимоги вважаються такими, що задовольняються частково.

Оскільки відповідно до вимог пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, викладену в листі від 16.03.2018 року № 569/Д-8, у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком згідно його заяви від 05.01.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняти розпорядження (рішення) про переведення ОСОБА_1 з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком, згідно його заяви від 05.01.2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08 січня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський