Рішення № 86826871, 10.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2020 р. № 520/14034/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 58, код ЄДРПОУ 41430678), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646), третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, буд. Ярослава Мудрого, буд. 16, код ЄДРПОУ 34859512) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:

1. Визнати неправомірними дії Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області з приводу розгляду скарги ОСОБА_1 від 23 липня 2019 року.

2. Зобов`язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області розглянути скаргу ОСОБА_1 від 23 липня 2019 року відповідно до діючого законодавства України.

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в якості грошових коштів в розмірі 976482 (дев`ятсот сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят дві) грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що дії Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області з приводу розгляду скарги ОСОБА_1 від 23 липня 2019 року є незаконними та такими, що порушують права позивача, у зв`язку з чим просить суд зобов`язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області розглянути скаргу ОСОБА_1 від 23 липня 2019 року відповідно до діючого законодавства України та стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в якості грошових коштів в розмірі 976482 (дев`ятсот сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят дві) грн.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року відкрито спрощене провадження в порядку ст. 263 КАС України так як положення ст. 263 КАС України визначають конкретні категорії справ незначної складності які розглядаються за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а саме: це справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Представником відповідача - Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області третя особа Головного територіального управління юстиції у Харківській області були надані відзиви на позовну заяву, в яких віни просили відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначили, що 23.07.2019 року надійшла скарга позивача в рамках Закону України «Про звернення громадян» яка була розглянута та на яку надано відповідь від 26.07.2019 року за вихідним № 54514.

Згідно ч. 4 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Від відповідача, Державної казначейської служби України, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України встановлено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 23.07.2019 року позивач - ОСОБА_1 в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян», звернувся до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області зі скаргою на протиправні дії посадових осіб відповідача та просив прийняти відповідні міри дисциплінарного впливу до винних посадових осіб.

26.07.2019 року начальником Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області за вихідним № 54514 позивачу було надано відповідь на його скаргу від 23.07.2019 року.

Позивач вбачаючи порушення своїх прав тому, що відповідач не виконав вимоги ст.18,19 Закону України «Про звернення громадян» про розгляд скарги від 23.07.2019 року за його участі та повідомлення його про проведення перевірки; не застосування заходів дисциплінарного впливу до ОСОБА_2 та ОСОБА_4. та не повідомлення про це позивача; надання відповіді про те, що відносно нього відсутні відкриті виконавчи провадення станом на 26.07.2019 року, а не на березень 2019 року як зазначено в скарзі; двічі спотворив прізвище позивача; не розкрив словосполучення АСВП та не повідомив про його право на оскарження відповіді звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" встановлено, що відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Основними завданнями відділу державної виконавчої служби є, серед іншого, реалізація державної політики у сфері примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян", за загальними правилами, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.

Суд зазначає, що скарга позивача Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області була отримана 23.07.2019 року, відповідь на яку було надано 26.07.2019, тобто в межах терміну, встановленого законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд зазначає, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання дій відповідача неправомірними щодо розгляду його скарги від 23.07.2019 року при цьому не зазначивши в позовних вимогах які саме неправомірні дії вчинив відповідач щодо розгляду вище зазначеної скарги.

Аналізуючи вище зазначені положення суд приходить до висновку, що оскільки позивачем в позові не зазначено які саме дії відповідача щодо розгляду його скарги від 23.07.2019 року є неправомірними, а суд згідно положень ст. 11 КАС України розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд приходить до висновку про те, що відповідач при розгляді скарги позивача від 23.07.2019 року діяв в межах чинного законодавства України, а тому права позивача щодо розгляду його не скарги не порушені, а отже в задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дій Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області з приводу розгляду скарги ОСОБА_1 від 23 липня 2019 року та зобов`язання Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області розглянути скаргу ОСОБА_1 від 23 липня 2019 року відповідно до діючого законодавства України слід відмовити.

Крім цього також підставою для відмови в задоволенні позову є та обставина, що позивачем в позовних вимогах не зазначено які дії відповідача порушують його права та інтереси в сфері публічно-правових відносин.

Щодо вимоги позивача стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в якості грошових коштів в розмірі 976482 (дев`ятсот сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідальність заподіювача моральної шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Частина 2 статті 1167 Цивільного кодексу України містить перелік випадків цивільно-правової відповідальності заподіювача незалежно від його вини, до яких не відноситься підстави відповідальності за моральну шкоду Позивачу вказану нею у своєму позові.

Для вирішення питання про притягнення особи до відповідальності на підставі статі 1167 Цивільного кодексу України, обов`язково необхідно встановити наявність всіх елементів цивільного правопорушення.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позивач в позовній заяві не наводить доказів щодо факту заподіяння йому душевних хвилювань чи фізичних страждань або дискримінації, не довів в чому полягає непоправна моральна шкода, що робить вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди необгрунтованими та безпідставними.

Також суд зазначає, що позивач також не підтверджує факт заподіяння моральних страждань або фізичної шкоди, за яких обставин вони заподіяні саме відповідачем.

Позивач оцінюючи моральну шкоду саме на суму розмірі 976482 грн., не надав доказів на її підтвердження, не надав підтвердження тому, що це спричинило його здоров`ю шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.

Суд зазначає, що позивач при розрахунку суму моральної шкоди посилається на "Методику встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань" О.М. Ердлевського , на підставі положень Цивільного процесуального кодексу України та Закону України "Про міжнародне приватне право".

Суд зазначене твердження позивача не приймає до уваги, оскільки, вказана Методика припинила своє застосування у 2016 році, що підтверджується витягом з Реєстру методик проведення судових експертиз, наявним в матеріалах справи.

Крім того суд зазначає, що будь-які розробки, методики, тлумачення правових норм не є законодавчими актами або приписами міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а отже в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в якості грошових коштів в розмірі 976482 (дев`ятсот сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 58, код ЄДРПОУ 41430678), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646), третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, буд. Ярослава Мудрого, буд. 16, код ЄДРПОУ 34859512) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.