Рішення № 86826839, 09.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

09.01.2020 р. справа №520/13361/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом

ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 09.12.2019 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 11.12.2019 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 27.12.2019 р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає у не включенні в довідку від 27 березня 2018 р. № ФХ102901 відомостей про додаткові види грошового забезпечення та не виготовленні та не направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі ст.ст. 43, 8, 10 та 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-12, за формою передбаченою Додатком №2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, з урахуванням змін в грошовому забезпеченні передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704; 2) зобов`язання Харківського обласного військового комісаріату скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2018 у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з повною інформацією, за формою передбаченою Додатком №2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 для перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 на підставі ст. ст. 43. 8. 10 та 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-12 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за особливості проходження служби (50% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, на підставі п. 5, п.п. 1 постанови КМУ від 30.08.2017 №704); надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (10% від посадового окладу), премії (у розмірі 10% посадового окладу, на підставі п. 5, п.п. 2 постанови КМУ від 30.08.2017 №704); 3) зобов`язання Харківського обласного військового комісаріату виконати рішення суду протягом тридцяти днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що відповідач протиправно не склав та не направив довідку про розмір грошового забезпечення, в яку б включались надбавки за особливості проходження служби, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень та премія. Вказані дії Харківського обласного військового комісаріату заявник вважає протиправними.

Відповідач, Харківський обласний військовий комісаріат (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Облвійськомат) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що існуючий порядок проведення перерахунку пенсії не передбачає подання Харківським ОВК нової довідки про додаткові види грошового забезпечення крім передбачених Постановою КМУ від 21.02.2018 р. №103 саме станом на 01.03.2018р..

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник проходив публічну військову службу, 31.08.2007 р. звільнений у запас з посади заступника начальника факультету Харківського інституту танкових військ.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області з 01.09.2007 р. заявнику призначена пенсія у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 77% від грошового забезпечення за посадою.

На виконання постанов КМУ №103 від 21.02.2018 р. та №704 від 30.08.2017 р. Харківським обласним військовим комісаріатом відносно заявника була складена довідка про розміри та складові грошового забезпечення діючого військовослужбовця, до якої були включені відомості про оклад за посадою, оклад за званням, надбавку за вислугу років та яка була направлена до ГУ ПФУ в Харківській області у цілях проведення перерахунку пенсії військовослужбовцю у відставці.

За твердженням заявника, під час особистого прийому громадян в усній формі було вчинено звернення до Облвійськомату з приводу складення нової довідки із включенням до неї усіх додаткових видів грошового забезпечення станом на 01.03.2018 р.

За цим зверненням наявна бездіяльність адміністративного органу.

Не погодившись із правомірністю управлінських діянь адміністративного органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004р. таким законом є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У силу дії бланкетної норми ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Положення названого закону запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст. 43 згаданого закону у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст. 63 згаданого закону у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.

Так, ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагороди за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).

Натомість, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагороди за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).

Правильність такого тлумачення змісту ст.ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 15.02.2018 р. по зразковій справі №820/6514/17 (Пз/9901/8/18).

Відтак, посилання заявника на положення ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слід визнати юридично неспроможними, адже ця норма не має стосунку до правовідносин з приводу перерахунку розміру раніше призначеної пенсії за подією збільшення рівня оплати праці діючого військовослужбовця.

З цих же міркувань є юридично неспроможними і посилання заявника на положення ст.ст. 8 і 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», норми яких не мають жодного стосунку до перерахунку розміру раніше вже призначених пенсій.

Отже, вимога заявника про проведення перерахунку з 01.03.2018р. розміру раніше призначеної пенсії на підставі ст.ст. 8, 10, 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за рахунок видачі нової довідки про грошове забезпечення задоволенню не підлягає, оскільки наведені статті є неналежними нормами матеріального права відносно предмету спору.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що ч. 4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) передано законодавцем у відання Уряду України і урегульовано нормами Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджений постановою КМУ від 13.02.2008р. №45; далі за текстом - Порядок №45).

Згідно з п.1 Порядку №45 підставою для перерахунку пенсії є реальне (а не потенційно уявне, тобто ймовірно можливе, але фактично відсутнє) збільшення розміру грошового забезпечення діючого військовослужбовця на аналогічною (прирівняною) посадою за штатом, котре відбувається унаслідок прийняття компетентним суб`єктом рішення нормативного характеру про збільшення винагороди за службу одночасно усіх осіб однакової категорії.

Тому, одноразове збільшення розміру премії діючому публічному службовцю за досягнення такою особою високих показників службової діяльності за своєю правовою суттю не є приводом для проведення перерахунку пенсії іншим особам.

30.08.2017р. КМУ було прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за якою відбулось збільшення розміру грошового забезпечення військовослужбовців (далі за текстом - Постанова КМУ №704).

Дана постанова Уряду України набрала чинності з 01.03.2018р., а тому саме з цієї дати військовослужбовець у відставці мав набути суб`єктивне право на перерахунок розміру раніше призначеної пенсії.

Проте, 21.02.2018 р. КМУ було прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова КМУ №103), п.п.1 і 2 якої було установлено правило перерахунку пенсії виходячи з таких складових як: оклад за посадою, оклад за військовим (спеціальним) званням, відсоткова надбавка за вислугу років, а датою перерахунку було визначено - 01.01.2018р..

Отже, приписами п.п. 1 і 2 Постанови КМУ №103 положенням Постанови КМУ №704 фактично була надана ретроспективна дія у часі.

За правилами ч. 2 ст. 265 та ч. 1 ст. 325 КАС України пункти 1 і 2 Постанови КМУ №103 діяли у часі з 28.02.2018р. та до 05.03.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/3858/18) і були обов`язковими до виконання усіма суб`єктами права як чинне рішення Уряду України нормативного характеру.

Звідси слідує, що лише з 05.03.2019 р. та на майбутнє пенсійне забезпечення військовослужбовця у відставці має проводитись без урахування приписів постанови КМУ №103, як-то і указано у постанові Верховного Суду від 06.08.2019р. по зразковій справі №160/3586/19 (провадження №Пз/9901/12/19), згідно з якою саме з 05.03.2019 р. перерахована у порядку постанови КМУ №103 від 21.02.2018 р. пенсія підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

Тому відсутні підстави для перерахунку пенсії за період часу, що передував 05.03.2019р., у тому числі і шляхом видачі після 05.03.2019 р. нової довідки про розмір та складові грошового забезпечення діючого військовослужбовця станом на 01.01.2018р. чи 01.03.2018р. за правилами законодавства, котре діє після 05.03.2019 р.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 12.03.2018 р. по зразковій справі №812/2196/17-а при перерахунку пенсії у порядку ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні підстави для включення до показника грошової величини бази обчислення розміру пенсії у цілях перерахунку раніше запроваджених платежів (виплат), котрі не одержуються діючим службовцем.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Стосовно подання представником заявника 23.12.2019р. процесуального документа у вигляді відзиву на позов суд зауважує, що розгляд і вирішення спору здійснювалось у порядку ст.263 КАС України.

Згідно з чітким та однозначним приписом ч.3 ст.263 КАС України заявами по суті справи у даному випадку є позов та відзив на позов.

Тому подання представником заявника усупереч прямій вимозі процесуального закону згаданого документу (відповідь на відзив на позов) не має жодного юридичного значення.

Надаючи власні відповіді на власні ж питання заявник вдався до порушення норм процесуального закону, адже усі доводи та докази у даній категорії справ мають бути зазначені безпосередньо у тексті позову та приєднані до нього.

Посилання представника заявника на постанову (а не рішення, про що помилково зазначено представником позивача) Верховного Суду від 06.08.2019р. по справі №160/3586/19 слід визнати юридично неспроможним, позаяк предметом спору у цій справі є правомірність дій органу Пенсійного фонду України щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, а не відповідність закону управлінських дій Облвійськомата.

Посилання представника заявника на постанови Верховного Суду від 10.05.2019 р. по справі №820/5285/17 та від 15.10.2019р. по справі №240/445/19 також не можуть бути взяті судом до уваги, адже предметом спору у цій справі є розрахунок належної суми одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, а не перерахунок розміру раніше вже призначеної пенсії у зв`язку із збільшенням розміру винагороди діючого військовослужбовця.

Необґрунтованим є і посилання представника заявника на постанову Верховного Суду від 12.11.2019р. по справі №826/3858/18, адже предметом спору у цій справі є дія у часі пунктів 1 і 2 Постанови КМУ №103, а не відповідність закону управлінських дій Облвійськомата станом на 01.03.2018р.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт саме станом на 01.03.2018р. забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі справи соціального забезпечення саме станом на 01.03.2018р. не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для відмови в задоволені заявлених вимог.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Сліденко А.В.