Ухвала суду № 86826741, 08.01.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 січня 2020 року м. Рівне№460/74/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форестал Сервіс" до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування припису, постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форестал Сервіс" (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) зупинити стягнення згідно з постановою від 20 листопада 2019 року № 17-4.3/12 у виконавчому провадженні ВП № 60860189 Костопільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області до набрання законної сили рішенням у даній справі; 2) визнати протиправними та скасувати припис від 7 листопада 2019 року № 77 та постанову від 20 листопада 2019 року № 17-4.3/12.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначається, зокрема, зміст позовних вимог.

Суд звертає увагу на те, що при зміст позовних вимог у позовній заяві повинен формуватися відповідачем з урахуванням способів судового захисту, передбачених статтею 5 КАС України.

Так, частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Як зазначено вище по тексту ухвали, за змістом позовних вимог позивач просить суд, зокрема, зупинити стягнення згідно з постановою відповідача від 20 листопада 2019 року № 17-4.3/12 у виконавчому провадженні ВП № 60860189 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Суд зауважує, що вимога такого змісту не відповідає жодному із способів судового захисту, передбачених частиною першою статті 5 КАС України. Тобто, позивач просить захистити його права, свободи, законні інтереси у спосіб, що не передбачений КАС України.

Більше того, суд роз`яснює, що за приписами статті 151 КАС України, зупинення стягнення на підставі виконавчого документу є одним із видів забезпечення позову.

Разом з тим, заявляючи вимогу про зупинення стягнення на підставі постанови відповідача про накладення стягнення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20 листопада 2019 року № 17-4.3/12, позивач не ставить на вирішення суду питання про вжиття заходів забезпечення даного позову.

Одночасно, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що підстави забезпечення позову, зміст та форма заяви про забезпечення позову, порядок її подання встановлені статтями 150-153 КАС України.

За правилами частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України “Про судовий збір” від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі – Закон № 3674).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102 гривні.

Частиною другою статті 4 Закону № 3674 встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання позову до адміністративного суду.

Так, за подання юридичною особою адміністративного позову майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В свою чергу, за подання юридичною особою адміністративного позову немайнового характеру встановлена ставка судового збору, яка становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, частиною третьою статті 6 Закону № 3674 передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Суд повторює, що за змістом позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати припис відповідача про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 7 листопада 2019 року № 77 та постанову відповідача про накладення стягнення за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20 листопада 2019 року № 17-4.3/12, якою на позивача накладений штраф у сумі 180630грн.

Тобто, позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру (визнання протиправним та скасування припису) та одну вимогу майнового характеру (визнання протиправною та скасування постанови) на загальну суму 180630грн.

Таким чином, за подання даного позову до суду позивачу належало сплатити судовий збір в розмірі 4811,45грн (2102грн + (180630грн х 1,5 %) = 4811,45грн)

Проте, згідно з доданим до позовної заяви оригіналом платіжного доручення від 3 січня 2020 року № 1415, позивачем сплачений судовий збір лише в сумі 4737грн.

Більше того, суд звертає увагу на те, що згідно з вказаним вище платіжним дорученням кошти судового збору були сплачені за неправильними реквізитами, а саме: 1) одержувач - УК у м. Рівному/м. Рівне/220301; 2) реквізити одержувача (код за ЄДРПОУ) - 38012714; 3) банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); 4) код банку отримувача (МФО) - 899998; 5) рахунок отримувача - UA 748999980000034311206084031; 6) код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Натомість, з 3 січня 2020 року діють наступні реквізити для сплати судового збору за подання позову до Рівненського окружного адміністративного суду: 1) одержувач - УК у м. Рівному/м. Рівне/22030101; 2) реквізити одержувача (код за ЄДРПОУ) - 38012714; 3) банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); 4) код банку отримувача (МФО) - 899998; 5) рахунок отримувача - UA 688999980313111206084017002; 6) код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Також, частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, у позовній заяві міститься заява позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску такого строку, позивач зазначає, що отримав від відповідача примірник спірної постанови 5 грудня 2019 року рекомендованим поштовим відправленням зі штрихкодовим ідентифікатором 3302805757717. Проте, копії інших документів, на підставі яких вона була прийнята, - акта про результати проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 7 листопада 2019 року № 293, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 7 листопада 2019 року та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 7 листопада 2019 року № 77, відповідач надав позивачу лише 26 грудня 2019 року згідно з супровідним листом від 26 грудня 2019 року № 1017-2534-19. Таким чином, позивач стверджує, що саме протиправні дії відповідача позбавили його можливості своєчасно звернутися до суду з метою оскарження спірних припису та постанови.

Надаючи оцінку поважності наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за загальним правилом для захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк звернення до адміністративного. При цьому, відлік такого строку обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, норма частини другої статті 122 КАС України містить застереження про те, що законами України можуть встановлюватися інші строки звернення до адміністративного суду, відмінні від загального шестимісячного строку.

Так, відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14 жовтня 1994 № 208/94-ВР.

Частина перша статті 5 вказаного Закону встановлює, що постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

Матеріалами адміністративного позову підтверджується та не заперечується позивачем за змістом позовної заяви, що копія спірної постанови була отримана ним засобами поштового зв`язку 5 грудня 2019 року. Таким чином, перебіг строку на її оскарження до суду розпочався 6 грудня 2019 року та закінчився 20 грудня 2019 року.

Однак, до суду з даним позовом позивач звернувся 3 січня 2020 року, тобто після закінчення строку на оскарження постанови про накладення стягнення за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20 листопада 2019 року № 17-4.3/12.

При цьому, причини пропуску такого строку, позивачем фактично зводяться до того, що відповідач своєчасно не надав йому документи (матеріали), на підставі яких була прийнята спірна постанова.

Такі причини пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнанні судом поважними, оскільки за наведених обставин позивач не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду з даним позовом та подати клопотання про витребування судом документів (матеріалів), на підставі яких відповідачем прийнята спірна постанова.

Щодо обґрунтувань позивача в частині поновлення строку звернення до суду в частині оскарження припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 7 листопада 2019 року № 77, то суд зазначає, що іншим законами України не встановлений спеціальний строк для оскарження такого індивідуального акта, а тому він може бути оскаржений до суду в межах загального шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Враховуючи дату винесення спірного припису, суд вважає, що строк на його оскарження позивачем пропущений не був.

За наведених обставин слід запропонувати позивачу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:

1) нової позовної заяви із зазначенням змісту позовних вимог з урахуванням положень частини першої статті 5 КАС України, - відповідно до кількості учасників справи;

2) документа про сплату судового збору в сумі 4811,45грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

3) заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог із зазначенням інших причин його пропуску, а також доказів на підтвердження їх поважності.

Керуючись статтею 169 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форестал Сервіс" до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування припису, постанови залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя Комшелюк Т.О.