Рішення № 86826667, 09.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/4749/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просила:

визнати неправомірним рішення від 5.09.19 №126 про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 6.08.19 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Позов обґрунтований доводами про те, що позивач набула право на призначення пенсії за віком та у визначеному законом порядку через свого уповноваженого представника звернулась до відповідача із заявою про призначення такої пенсії, однак рішенням ГУПФ України в Полтавській області 5.09.19 №126 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком. З вказаним рішенням позивач не погоджується, адже вважає, що вона є громадянкою України, досягла пенсійного віку та має достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 57-58/ зазначив, що спірним рішенням позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки до заяви про призначення пенсії не надано документів, що у встановленому законодавством порядку підтверджують місце проживання (реєстрації) заявника в Україні, а надана разом із заявою копія трудової книжки не засвідчена у визначеному законом порядку.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.19 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у серпні 1998 року виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, що підтверджено копією паспорта громадянина України для виїзду закордон № НОМЕР_1 /а.с. 18-19/.

16.08.19 Пенсійним фондом України одержано звернення уповноваженого представника ОСОБА_1 - Вадима Меламеда від 12.08.19 щодо передачі заяви ОСОБА_1 від 16.07.19 про призначення пенсії /а.с. 79-81/. До заяви додавались копії довіреності представника та посвідчення особи, трудова книжка, а також особиста заява ОСОБА_1 про призначення пенсії.

Листом від 22.08.19 вих.№21848/6-11 Пенсійний фонд України надіслав заяву ОСОБА_1 разом з доданими до неї документами для розгляду по суті до ГУПФ України в Полтавській області /а.с. 78/.

Рішенням ГУПФ України в Полтавській області від 5.09.19 №126 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність реєстрації місця проживання на території України та невідповідність наданих документів Порядку №22-1 (копія трудової книжки не засвідчена у визначеному порядку) /а.с. 61-62/.

Не погодившись з рішенням відповідача від 5.09.19 №126 та стверджуючи про наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 25 Конституції України зазначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Статтею 46, пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 7 Закону України від 9.07.03 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.05 №22-1 (надалі - Порядок №22-1).

Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

За змістом пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637; документи про місце проживання (реєстрації) особи.

В силу положень абзацу першого пункту 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Абзацами шостим - восьмим цього пункту передбачено, що документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 2.22 Порядку №22-1 встановлено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2.23 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3) /абзац перший пункту 4.1 Порядку №22-1/.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім того, як визначено частиною другою статті 73 названого Кодексу, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи з предмета цього спору, суд, надаючи правову оцінку спірному рішенню пенсійного органу, перевіряє відповідність такого рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України, а саме - чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, мотивуючи рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідач виходив з того, що разом із заявою від 16.07.19 про призначення пенсії не надано доказів реєстрації позивача на території України.

Однак, таке твердження суд визнає безпідставним, оскільки згідно зі статтею 2 Закону України від 11.12.03 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Таким чином, кожен громадянин України має право на вільний вибір свого місця проживання, в тому числі й за кордоном, зі збереженням всіх конституційних прав, зокрема й права на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення громадянина.

Відтак, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України, так як відповідно до конституційних принципів України право на пенсійне забезпечення гарантується громадянам України незалежно від того, де проживає така особа.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.09.19 у справі №475/164/17, та узгоджується із позицією Конституційного Суду України із зазначеного питання, викладеною у пункті 3 Рішення від 7.10.09 №25-рп/2009.

За таких обставин, відсутність реєстрації місця проживання особи на території України не є визначеною законом підставою для відмови такій особі у призначенні пенсії.

А оскільки пенсійним органом обрано саме таке формулювання у якості підстави для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, то спірне рішення в цій частині є протиправним.

Стосовно доводів пенсійного органу про невідповідність наданих документів вимогам Порядку №22-1, суд зауважує, що пенсійний орган у спірному рішенні належним чином не мотивував правомірність свого рішення у цій частині. Зокрема, спірне рішення, так само, як і розписка-повідомлення про прийняття документів від 29.08.19, не містять відомостей про те, чи подано заявником оригінал трудової книжки. При цьому, у розписці-повідомленні та у програмі ІКІС ПФУ:Підсистема"Звернення" зазначено про надання трудової книжки /а.с. 63 - зворот, 64/.

Суд звертає увагу на те, що у разі подання заявником оригінала трудової книжки копія з неї мала бути засвідчена пенсійним органом, як те передбачено пунктом 2.23 Порядку №22-1, однак у спірному рішенні відсутня вказівка на те, що разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 не надано оригінал трудової книжки.

До того ж, суд враховує, що розписка-повідомлення про прийняття документів від 29.08.19 містить відмітку про ненадання позивачем довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, однак у спірному рішенні відсутня вказівка на цю обставину.

За таких обставин, суд дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому це рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.

При цьому суд виходить з того, що спірне рішення є правовим актом індивідуальної дії, який в силу положень пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі його протиправності визнається судом протиправним та скасовується, а відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, суд виходить з того, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.

Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про призначення пенсії за віком, порушене у заяві позивача, не вирішувалось по суті відповідачем та ним не надавалася оцінка документам про вік, стаж та заробітну плату позивача.

У свою чергу, завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

За таких обставин, вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком суд залишає без задоволення.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.19, прийняту 29.08.19 за №1529, про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

При прийнятті рішення за результатами повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком ГУПФ України в Полтавській області має всебічно, повно і об`єктивно розгляду всі подані документи, як того вимагає пункт 4.7 Порядку №22-1, зокрема, дослідити документи про вік, стаж, заробітну плату позивача та інші документи, необхідні для призначення пенсії за віком. У разі потреби, пенсійний орган, керуючись вимогами абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 Порядку №22-1, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Окрім того, відповідач, виходячи з приписів частини п`ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", має врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.19 у справі №663/574/17, відповідно до яких право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

У контексті наведеного відповідач має надати оцінку тій обставині, що документом, який підтверджує те, що ОСОБА_1 є громадянкою України позивач вважає паспорт громадянина України для виїзду закордон № НОМЕР_1 , дійсний до 6 червня 2008 року.

Надаючи оцінку позовній вимозі про зобов`язання відповідача застосовувати у подальшому положення норми частини третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо виплати пенсії за віком у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а також з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів, суд зазначає про її передчасність, оскільки наразі призначення пенсії не здійснено, відповідні виплати не проведено, а судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані чи оспорювані права. Оскільки рішення суду не може регулювати відносини на майбутнє та ґрунтуватись на припущеннях, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині та, як наслідок, відсутність підстав для її задоволення.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією від 30.10.19 №65864 /а.с. 3/.

Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої наведеної статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на те, що передумовою для виникнення спору є прийняття відповідачем протиправного рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати повністю.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 5 вересня 2019 року №126 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) від 16 липня 2019 року, зареєстровану 29 серпня 2019 року за вхідним номером 1529, про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба