Рішення № 86826607, 10.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7219/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (вул. Преображенська,44, м. Одеса, 65014) в особі Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (вул. Військової Слави ,25, м. Білгород-Дністровський, 65080) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся з позовом (а.с.6-13) ОСОБА_1 до Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (далі ГУ ДМС) в особі Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (далі Білгород-Дністровський відділ ГУ ДМС), в якому позивач просить визнати протиправною відмову Білгород-Дністровського відділ ГУ ДМС у вклеюванні до його паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ та вклеїти до паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, який виданий на його ім`я, нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.

Позивач зазначив, що він 21.05.2019 року звернувся із заявою до ГУ ДМС з питанням про вклеювання фотографії до його паспорту (зразка 1994 року) у зв`язку з досягненням ним 45- річного віку. Листом від 18.09.2019 року № 2243/6/5101-19/5100.4.7/13593-19 ГУ ДМС повідомило про розгляд заяви та його право на вклеювання фотокартки і продовження дії паспорта старого зразка.

У подальшому він звернувся до Білгород-Дністровського відділу ГУ ДМС з питанням про вклеювання фотографії до його паспорта у зв`язку з досягненням ним 45-и річного віку. Проте йому було відмовлено у вчиненні певних дій на підставі того, що він пропустив термін звернення до органу ДМС (відповідь від 24.05.2019 року №5118-98/5118.3-19). У відповіді відсутні посилання на діючи норми Наказу МВСУ №456 від 06.06.2019 року та Постанову КМУ № 398 від 03.04.2019 року.

Позивач вважає, що його права грубо порушені.

Позивач зазначив, що сьогодні діють два законодавчих акти, що встановлюють правовідносини у сфері оформлення та видачі паспортів - Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ та Закон України «Про Єдиний Державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492- VI (далі Закон про ЄДДР).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на зразкову справу щодо спірних правовідносин та просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 02.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.2-4).

Ухвалою суду від 08.01.2020 року повернута позивачу без розгляду відповідь на відзив на підставі ст.ст.166,167, п.3 ч.4 ст.169 КАС України.

Представник ГУ ДМС надав до суду відзив на позов (а.с101-108), просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зазначив, що дійсно 21.05.2019 до Білгород-Дністровського відділу ГУ ДМС звернувся Алексєєнко О.О. із заявою про оформлення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Представник відповідача зауважив, що Білгород-Дністровський відділ ГУ ДМС у межах строку визначеного Законом України «Про звернення громадян» надав письмову відповідь на заяву з відповідними роз`ясненнями щодо отримання паспорта громадянина України. У наданій відповіді зазначено, що у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Представник відповідача вважає, що при розгляді заяви позивача порушень законодавства щодо розгляду звернень не допущено та не створено перешкод у вклеюванні фотокартки по досягненню певного віку.

Також, представник відповідачів зазначив, що у п.2 Постанови КМУ №302 зазначено, що паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Відповідно до п. 3 Постанови №302, прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Заяву позивача було розглянуто на підставі Закону України «Про звернення громадян» та надано відповідь на порушені в заяві питання.

Представник відповідача зазначив, що на даний час відсутній механізм реалізації Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ.

Також представник відповідача зазначив, що питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду. Постановою Верховного суду від 19.09. 2018 року у зразковій справі Пз/9901/2/18.

Проте, на думку представника, справа №420/7219/19 не підпадає під ознаки типової справи з огляду на наступне.

Стосовно першої ознаки зразкової справи, а саме позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, слід зазначити наступне.

Заяву позивача було розглянуто Білгород-Дністровським відділом ГУ ДМС у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» та надано позивачу письмову відповідь на його заяву з відповідними роз`ясненнями, тобто а ні Білгород-Дністровським відділом ГУ ДМС, а ні ГУ ДМС України в Одеській області не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки.

Стосовно третьої ознаки, зразкової справи, а саме предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Проаналізувавши вказані ознаки можливо дійти до висновку, що вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки пов`язана саме з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних.

Слід зазначити, що під час надання відповіді Білгород-Дністровським відділом ГУ ДМС не було зазначено, що відмова позивачу у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки пов`язана саме з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України. Паспорт серії НОМЕР_1 виданий Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області 27.08.1996 року (а.с.16).

21.05.2019 року позивач звернувся до Білгород-Дністровського відділу ГУ ДМС із заявою про вчинення певних дій, в якій зазначив про наявність двох законодавчих актів щодо оформлення та видачи паспортів та просив застосувати Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ та вирішити питання про вклеювання фотокартки в його паспорт у зв`язку з досягненням 45 років (а.с.23-25).

Білгород-Дністровським відділом ГУ ДМС позивачу надана відповідь листом від 24.05.2019 року про відмову у вклеюванні фотокартки у зв`язку з тим, що він не звернувся з вказаним питання не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку (а.с.26).

15.06.2019 року позивач вдруге звернувся з такою заявою (а.с.28).

Згідно з висновком Білгород-Дністровського відділу ГУ ДМС за результатами розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 від 06.08.2019 року позивачу відмовлено у вклеюванні фотокартки до паспорту громадянина України зразка 1994 року (а.с.29).

На звернення від 18.09.2019 року до ГУ ДМС позивач отримав відповідь, що для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 на 4,5см із зображенням, яке відповідає досягнутому віку, та відповідне рішення суду (а.с.21-22).

Позивач вважаючи порушеними його права звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу оформлення та видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, та відповідно вклеювання фотокарток по досягненню 25 та 45 років.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України про ЄДДР документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є , зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 цього Закону форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частиною 1 ст.21 Закону України про ЄДДР визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Згідно з ч. 3 ст.13 Закону паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення № 2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25-і

45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Водночас, п. 1 Постанови КМУ№ 302 затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Пунктом 2 Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року

- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Згідно з п.3 Постанови КМУ №302 до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється.

При розгляді вказаної справи суд вважає необхідним враховати та застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду по зразковій справі № 806/3265/17 щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

В постанові Великою Палатою Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі Пз/9901/2/18 щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки визначено, що ознаками цієї типової справи є:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

Частиною 3 ст.291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У постанові від 19.09. 2018 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у виглядікартки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону України № 5492-VI.

Разом з тим, при вирішенні спору, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон №1474-VІІІ, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення позивача до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст.21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов`язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.

В той же час, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача не передавати будь-які дані про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, Велика Палата Верховного Суду вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі позивачці паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду знайшла, що існують підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про часткове задоволення позову.

Оскільки відмова у вклеюванні фотокартки у паспорт позивача зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки перешкоджає йому користуватися вказаним паспортом суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправної відмови підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмову Білгород-Дністровського відділу ГУ ДМС, оформлену листом від 24.05.2019 року та висновком від 06.08.2019 року, у вклеюванні до його паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача, що заява позивача була розглянута як звернення у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» та надано позивачу письмову відповідь на його заяв, тому його права не порушені.

Крім того, у вказаній відповіді чітко зазначено, що без відповідного рішення суду відсутні підстави для задоволення заяви щодо вклеювання фотокартки.

Також суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо відсутності механізму реалізації Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ. Відповідно до ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років підлягають задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ДМС вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, який виданий на ім`я позивача, нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років, оскільки саме вказаний суб`єкт владних повноважень є юридичною особою та делегував свої повноваження територіальному органу.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З відповідача - ГУ ДМС, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 768,40гривень, оскільки позивач при зверненні до суду повинен був сплатити вказану суму (1921,00х0,4). Згідно сталої практики при зверненні до суду з вимогами про визнання протиправними рішень, дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії розглядається як одна позовна вимога, оскільки є єдиним способом захисту порушених прав.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» при внесенні судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 139, 241-243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_1 ) до Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (вул. Преображенська,44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) в особі Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (вул. Військової Слави ,25, м Білгород-Дністровський, 65080) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправною відмову Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області, оформлену листом від 24.05.2019 року та висновком від 06.08.2019 року, у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, який виданий на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.

Зобов`язати Головне управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (вул. Преображенська,44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, який виданий на ім`я ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 ), нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.

Стягнути Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40гривень

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.