Рішення № 86826189, 08.01.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2020 р. Справа № 300/1266/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2019/00434 від 18.03.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2019/000401/2 від 18.03.2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 536,80 грн.

06.09.2019 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення в даній адміністративній справі про стягнення з відповідача судового збору в розмірі 442,43 грн., витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., витрат на переклад 1 500 грн. та витрат на послуги нотаріуса в розмірі 900 грн.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися, суду подано клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Заяв чи клопотань не подали, про поважність причин неприбуття суд не повідомили.

Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд вирішив розглянути дану справу в письмовому провадженні.

Розглянувши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву слід задовольнити частково з огляду на нижчевикладене.

У відповідності з постановою суду першої інстанції по даній справі, вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат, судом не прийнято рішення щодо розподілу між сторонами витрат на правову допомогу і інших витрат, понесених позивачем при зверненні до суду.

Таким чином слід ухвалити додаткове судове рішення з цього питання.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що до витрат на професійну правничу допомогу належать виключно витрати адвоката, які безпосередньо пов`язані зі зверненням до суду та розглядом адміністративної справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Черепієм Олегом Руслановичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 06 липня 2018 року № 001319) на підставі ордеру серії ІФ №076316.

Так в матеріалах адміністративної справи наявні подані представником позивача ордер про надання правової допомоги серії ІФ №076316 від 06.06.2019 року позивачу Черепієм О.Р. та розрахунок вартості послуг адвоката за виконанні роботи за договором про надання правової допомоги №15/19 від 24.04.2019 року, відповідно до якого адвокатом були надані позивачу послуги на суму 5 000 грн. станом на 06.06.2019 року.

Загальний розмір витрат відповідно до вказаного розрахунок вартості послуг адвоката за виконанні роботи становить 10 000 грн.

На підтвердження факту сплати позивачем на користь адвоката Черепія Олега Руслановича витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. до суду подано квитанцію №496256 від 21.04.2019 року форми №ПО-Д2.

Однак суд не може прийняти дану квитанцію до уваги, як доказ понесених витрат на правову допомогу, оскільки дана квитанція використовується виключно в процесі розрахунків господарюючих суб`єктів із споживачами за побутові послуги, зокрема за виконання послуг, що надаються в присутності замовника.

Згідно Постанова, Кабінет Міністрів України "Про затвердження правил побутового обслуговування населення" за N 313 від 16.05.1994 побутова послуга - вид діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної із задоволенням конкретної побутової потреби індивідуального замовника, яка регулюється Законами України "Про підприємництво", "Про захист прав споживачів", "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами, а також цими Правилами, на відміну від адвокатської діяльності, яка внормована Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI.

08.01.2020 року представником позивача надано акт виконаних робіт станом на 07.11.2019 року за договором про надання правової допомоги №15/19 від 24.04.2019 року згідно якого загальна вартість наданих послуг складає 10 000 грн. та квитанцію №496265 від 07.11.2019 року форми №ПО-Д2 про сплату коштів за надання правової допомоги на суму 5 000 грн.

Проте, відповідно до процесуальних вимог, встановлених КАС України, витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн., які сплачені представнику позивача після ухвалення судом рішення у дані справі, на переконання суду, не є витратами пов`язаними з безпосереднім розглядом у суді даної адміністративної справи чи представництвом інтересів позивача у суді, оскільки згідно наданої квитанції кошти сплачені позивачем 07.11.2019 року, тобто вже після ухвалення рішення від 08.08.2019 року, а тому не є витратами на правничу допомогу в змісті статті 134 КАС України та не можуть бути стягнутими судом в порядку статті 139 КАС України, а крім цього, як зазначено вище, подана квитанція не є допустимим доказом понесення відповідних витрат.

Одночасно суд враховує, що договору про надання правової допомоги між позивачем та адвокатом Черепієм О.Р. суду не подано.

Також відповідно до частини 3 та 5 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 04.06.2019 року у справі №9901/350/18.

Так представником позивачем подано суду квитанцію до прибуткового касового ордеру від 21.03.2019 року про оплату позивачем послуг перекладача на суму 1 500 грн.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Одночасно суд дійшов висновку, що в ухваленні додаткового судового рішення в частині стягнення судового збору в розмірі 442,43 грн. слід відмовити.

Так відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Проте Івано-Франківський окружний адміністративний суд приймаючи 08.08.2019 року рішення у дані справі питання про стягнення судового збору вирішив та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1536,80 грн.

Таким чином, оскільки судом під час ухвалення рішення вирішено питання про судові витрати в частині стягнення судового збору, правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення в цій частині немає.

Суд також зазначає, що вимога про необхідність стягнення понесених витрат на послуги нотаріуса в сумі 900 грн. є безпідставною, оскільки чинним КАСУ не передбачено обов`язку нотаріального завірення копій, а відтак такі витрати не можуть вважатись неминучими і необхідними.

Враховуючи викладене заяву про ухвалення додаткового судового рішення слід задовольнити частково та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби на користь позивача витрати пов`язані із залученням перекладача в розмірі 1 500 грн.

Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 132, 134, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

заяву про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із залученням перекладача, в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

В ухваленні додаткового рішення в частині стягнення судового збору відмовити.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з 08.01.2020 року, як дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби, код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010;

третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя Гундяк В .Д.