Рішення № 86826177, 28.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2019 року 16 год. 30 хв.Справа № 310/5056/19 ЗП/280/86/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б)

про визнання протиправними дії та бездіяльності зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не врахування роботи ОСОБА_1 у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі;

зобов`язати Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області врахувати при нарахуванні пенсії стаж роботи ОСОБА_1 у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР за період з 13.12.1971 по 17.08.1972 та з 16.08.1978 по 16.08.1979 року;

визнати протиправною бездіяльність Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не врахування інформації для обчислення заробітної плати, яка міститься в довідці № 189 від 15.05.2006 року виданої ВАТ «СПЕЦНЕФТЕГАЗСТРОЙ» та архівній довідці № 15-05-21-313 від 23.06.2006 ВАТ «Сургутнефтегаз» про заробітну плату яка враховується при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області врахувати при нарахуванні пенсії інформацію для обчислення заробітної плати, яка міститься в довідці № 189 від 15.05.2006 року, виданої ВАТ «СПЕЦНЕФТЕГАЗСТРОЙ» та архівній довідці № 15-05-21-313 від 23.06.2006 ВАТ «Сургутнефтегаз» про заробітну плату ОСОБА_1 ;

визнати протиправними дії Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо застосування обмежувального коефіцієнту заробітної плати - 5.6 при обчисленні пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.1975 до 31.03.1975;

зобов`язати Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 за період з дати її призначення тобто з 25.10.2003 року по теперішній час та відповідну виплату недоплаченої пенсії за результатами перерахунку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що є пенсіонером відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.10.2003 та отримує пенсію за віком за Списком 2 відповідно цього Закону. Вважає, що відповідачем грубо порушуються права позивача на отримання пенсії в повному обсязі, оскільки при проведенні пенсійних виплат не враховуються і не беруться до уваги фактичні дані матеріалів пенсійної справи щодо місцевості де ОСОБА_1 працював, характеру його праці, виконуваних ним обов`язків, у зв`язку з чим розмір пенсії є значно меншим від того, який йому належить за законом. З огляду на викладене, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви, визначив відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач).

Ухвалою суду від 16.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №310/5056/19 (ЗП/280/86/19).

09 жовтня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх. № 41820), в якому Управління зазначає, що ОСОБА_1 з 25.10.2003 призначено пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах за Списком №2 при загальному стажі роботи 34 р. 5м. 24дн. та стажу за Списком №2 - 3 р. 3м. 3дн., стаж враховано по 08.06.1998. Вказує, що для врахування при нарахуванні пенсії стаж роботи ОСОБА_1 у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР за період з 13.12.1971 по 17.08.1972 та з 16.08.1978 по 16.08.1979, позивач не надав документи в яких вказано, що він користувався пільгами, які передбачені п.5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Також стверджує, що усі довідки про заробітну плату позивача прораховані в оптимальному режимі за період з 01.01.1972 по 31.05.1980 та визначено найвигідніший період з 01.09.1973 по 30.09.1978. Враховуючи наведене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у позові відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 25.10.2003 призначено пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах за Списком №2.

Згідно даних трудової книжки позивач працював:

01.09.1962 по 17.07.1964 - навчання в Миколаївському училищі (1 р. 10м. 17дн.);

23.07.1964 по 22.10.1964 -за Сп.2 ст. 100 в Джанкойській партії глибокого буріння (0р. 3м. 0дн.);

30.10.1964 по 18.11.1967 - військова служба ( 3р. 0м. 19р.);

15.12.1967 по 05.07.1969 - за Сп.2 ст. 100 на Бурштинській ТЕС (1р. 6м. 21дн.);

06.07.1969 по 31.10.1969 - на Бурштинській ТНС (0р. 3м. 26дн.);

01.11.1969 по 22.04.1971 - за СП.2 СТ.100 на Бурштинській ТЕС (1р. 5м. 22дн.);

16.06.1971 по 13.12.1971 - на Бердянському заводі дорожних машин (0р. 5м. 28дн.);

13.12.1971 по 07.05.1976 -в управлінні будівництва Сургутської ГРЕС (4р. 4м. 24дн.); 08.05.1976 по 10.10.1978 - в Сургутській ГРЕС (2р. 5м. Здп.);

07.12.1978 по 17.07.1979-в Сургутнафтогаз (0р. 7м. 11 дн.):

16.08.1979 по 20.06.1980 - на Бердянському заводі дорожних машин (0р. 10м. 5дн.);

20.07.1980 по 17.07.1981 - в тресті «Запоріжсантехмонтаж» (0р. 11м. 28дн.);

20.07.1981 18.07.1981 по 18.03.1992 - на Бердянському м`ясокомбінаті (10р. 8м. 1дн.);

19.03.1992 по 05.01.1993 - в «Севазрибпром» м. Бердянськ (0р. 9м. 17дн.):

06.01.1993 по 11.10.1994 - в МК11 «Бердянськгазенерго» (1р. 9м. 6дн.);

28.03.1995 по 21.08.1996 - в БП № 5«Заводбуд» (1 р. 4м. 24дн.);

25.11.1996 по 08.06.1998 - в АТ «Укрпрофздравниця» (1р.6м.14дн.).

ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою від 22.03.2019 щодо правильного перерахунку пенсії станом на 01.01.2004.

Листом від 05.04.2019 Бердянське об`єднане УПФУ в Запорізькій області у відповідь на звернення позивача повідомило, що пенсія розраховується вірно, відповідно до норм чинного законодавства, а всі перерахунки проведені відповідно до заяв та наявних у пенсійній справі документів.

Не погоджуючись із розрахунком своєї пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно до п. 2 розд. ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Так, як вказує відповідач у відзиві, позивачу призначено пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах за Списком №2 при загальному стажі роботи 34 р. 5 м. 24 дн. та стажі за Списком №2 - 3 р. 3м. 13 дн. Стаж враховано по 08.06.1998.

Разом з тим, позивач просить зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 13.12.1971 по 17.08.1972 та з 16.08.1978 по 16.08.1979.

Відповідно до п.5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Указом від 10.02.1960 передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Згідно із статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 № 1908-VII «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з п`яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10.02.1960, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року №530/П-28 (далі - Інструкція).

За змістом пункту 7 Інструкції, трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10.02.1960 та від 26.09.1967, надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

З огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 (справа №173/637/17 (2-а/173/49/2017).

З наданих позивачем копій документів судом встановлено, що 13.12.1971 позивач прийнятий майстром ПСХ Управління будівництва Сургутської ГРЕС , про що міститься запис у трудовій книжці (запис № 12). При цьому, наступний запис у трудовій книжці ОСОБА_1 датовано 20.03.1974 про переведення ОСОБА_1 до посаду начальника ПСХ Сургутської ГРЕС. В архівній довідці вих. № Х-8 від 14.05.2003 вказано, що у документах архівного фонду управління будівництва Сургутської ГРЕС тресту «Уралэнергострой» є відомості про роботу ОСОБА_1 на посаді майстра ПСХ з 30.12.1971 згідно наказу від 30.12.1971 № 362, в.о. начальника ЖКО з 26.03.1974 по 07.05.1976, звільнений переведенням в Сургутську ГРЕС .

Враховуючи викладене, суд не погоджується з твердженням відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду з 13.12.1971 по 17.08.1972, про який просить позивач, до пільгового стажу позивача, оскільки згідно наданих документів позивач безперервно працював на Сургутській ГРЕС з 13.12.1971 (згідно запису у трудовій книжці) по 07.05.1976.

Щодо періоду роботи позивача з 16.08.1978 по 16.08.1979, суд зауважує наступне.

Так, згідно записів у трудовій книжці з 07.12.1978 по 17.07.1979 ОСОБА_1 працював на посаді інженера-технолога в цеху водопостачання на ВО «Сургутнефтегаз». Згідно копію трудової угоди від 17.08.1978 ОСОБА_1 працював на посаді бригадира бригади сантехніків на «Спецнефтегазострой». Згідно наказу № 148-К від 04.11.1978 ОСОБА_1 звільнений з посади слюсаря з 01.11.1978.

Згідно архівної довідки ВАТ «Сургутнафтогаз» ОСОБА_1 працював з 07.12.1978 по 17.07.1979 на посаді інженера-технолога в цех водопостачання управління тепловодопостачання та каналізації ВО «Сургутнафтогаз» та користується пільгами, передбаченими для осіб, працюючих на місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.

Таким чином, з наданих матеріалів суд вбачає підстави для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 роботу на ВО «Сургутнафтогаз» саме з 07.12.1978 по 17.07.1979, тоді коли періоди роботи з 16.08.1978 по 06.12.1978 та з 18.07.1979 по 16.08.1979 документально не підтверджені.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 врахувати при нарахуванні пенсії інформацію для обчислення заробітної плати, яка міститься в довідці № 189 від 15.05.2006 року, виданої ВАТ «СПЕЦНЕФТЕГАЗСТРОЙ» та архівній довідці № 15-05-21-313 від 23.06.2006 ВАТ «Сургутнефтегаз» про заробітну плату ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 2.10 Порядку №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно з підпунктом 3.3 пункту 3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності бланки документів; допомогу особам, зазначених у п. 1.1 і 1.2 розділу І вказаного порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Вказане положення також закріплено у частині 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Як вказано у відзиві на позов та підтверджується матеріалами пенсійної справи, відповідачем при розрахунку пенсії враховано всі надані позивачем довідки про заробітну плату. Не враховано відповідачем тільки довідку № 189 від 15.05.2006, видану ВАТ «СПЕЦНЕФТЕГАЗСТРОЙ», оскільки в ній не зазначені періоди роботи за сумісництвом та не вказана інформація про невключения до сум заробітку компенсаційних виплат та сум одноразового характеру.

Судом також встановлено, що відповідачем 22.03.2018 до ДУ-Відділення ПФРФ по Тюменській області управлінням направлено запит з проханням провести акт перевірки довідки про заробітну плату №189 від 15.05.2006 ВАТ «Спецнєфтєгазстрой», який перенаправлений повторно 24.05.2018. Проте, з управління Пенсійного фонду РФ в м. Сургуті ХМАО-ІОГРА 13.09.2018 надійшов лист за №01/158 від 12.07.2018 наданий ОАО «Вторая генерирующая компания оптового рынка электроэнергии» про неможливість надати особові рахунки за період з 08.05.1976 по 10.10.1978 оскільки вони були знищені при надзвичайних обставинах.

Судом досліджено надану позивачем копію довідки № 189 від 15.05.2006, остання містить інформацію про заробітну плату позивача, зазначення про те, що з усіх видів заробітної плати сплачено страхові внески.

Тож, суд не вбачає підстав для її неврахування при розрахунку пенсії позивача. Суд також враховує те, що згідно відповіді ОАО «Вторая генерирующая компания оптового рынка электроэнергии» витребувані відповідачем документи з об`єктивних, не залежних від позивача причин надати не можливо, проте це не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання ним пенсії у відповідному розмірі.

Щодо застосування обмежувального коефіцієнту заробітної плати 5.6 при обчисленні пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.1975 до 31.03.1975, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Пунктом 2 ч.1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Указом Президента України № 506/98 від 25.05.1998р. «Про обмеження максимальної величини фактичних витрат суб`єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів» (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що максимальна величина фактичних витрат суб`єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування України, Державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду України та Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, для цілі визначення розміру цих зборів (внесків), встановлюється КМ України і переглядається в міру зростання середнього рівня заробітної плати (доходів) працівників, зайнятих в галузях економіки.

Згідно п.1 постанови КМ України № 1064 від 13.07.1998р. «Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб`єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів» встановлено максимальну величину фактичних витрат суб`єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу у розмірі 1000 гривень на місяць у розрахунку на одного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Таким чином, якщо заробітна плата перевищує максимальну величину, з якої нараховується збір, для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку та обчислення пенсії враховуються наступні суми: до 01.07.1998р. - 5,6 середньої заробітної плати, після 01.07.1998р. - 1000 грн.; у подальшому вказані питання регулювалися окремими урядовими постановами.

Отже, чинним законодавством встановлено обмеження щодо врахування при обчисленні розміру пенсії доходів, отриманих за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися страхові внески - такі виплати враховуються в розмірі, який не перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», зокрема, зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни.

За таких обставин, при розрахунку розміру пенсії позивачу відповідачем з урахуванням положень п.2 ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правомірно застосовано коефіцієнт обмеження заробітної плати 5,6.

Суд вважає безпідставними доводи позивача, що під час отримання ним заробітної плати за період з 01.03.1975 до 31.03.1975 не існувало обмежень максимальної величини заробітної плати, оскільки у вказаний період не виникало правовідносин щодо призначення або перерахунку пенсії позивача, а тому в цій частині позовні вимоги, не підлягають задоволенню.

Стосовно строку перерахунку пенсії суд зазначає наступне.

За приписами ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як зазначалося вище, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї відповідач альтернативно мав врахувати або відомості з трудової книжки, або письмовий трудовий договір, або довідку, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Оскільки копія трудової книжки подавалась позивачем разом із заявою про призначення пенсії, то її перерахунок із врахуванням спірних періодів має бути проведений з дати призначення пенсії, а саме з 25.10.2003.

Щодо перерахунку пенсії з урахуванням довідки № 189 від 15.05.2006 року виданій ВАТ «СПЕЦНЕФТЕГАЗСТРОЙ» суд вважає, що до моменту отримання листа за №01/158 від 12.07.2018 наданий ОАО «Вторая генерирующая компания оптового рынка электроэнергии», а саме 18.09.2018 неврахування спірної довідки є правомірним. Відтак, перерахунок пенсії з урахуванням довідки № 189 від 15.05.2006 року виданій ВАТ «СПЕЦНЕФТЕГАЗСТРОЙ» слід здійснити з 01.10.2018.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду необхідно зауважити, що ОСОБА_1 неодноразово та постійно, починаючи з 2003 року звертався до органів ПФУ щодо обчислення його пенсії. Однак, з-поміж великої кількості звернень перелік питань не був тотожним листу від 22.03.2019.

Відтак, отримавши лист-відповідь від 05.04.2019 на останнє звернення, яке міститься в матеріалах справи, у позивача розпочався перебіг строку звернення із позовом до суду, який станом на час звернення не сплив.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума судового збору пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дії та бездіяльності зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не врахування роботи ОСОБА_1 у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області врахувати при нарахуванні пенсії стаж роботи ОСОБА_1 у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР за період з 13.12.1971 по 17.08.1972 та з 07.12.1978 по 17.07.1979.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не врахування інформації для обчислення заробітної плати ОСОБА_1 , яка міститься в довідці № 189 від 15.05.2006 року виданій ВАТ «СПЕЦНЕФТЕГАЗСТРОЙ».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області врахувати при нарахуванні пенсії інформацію для обчислення заробітної плати, яка міститься в довідці № 189 від 15.05.2006, виданої ВАТ «СПЕЦНЕФТЕГАЗСТРОЙ».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з урахуванням вже виплачених коштів.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.12.2019.

Суддя Л.Я. Максименко