Рішення № 86826059, 27.12.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 грудня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1126/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

представника позивача: Марич І.Ю.,

відповідач: Антал М.А.,

третя особа: ОСОБА_1 ,

представник третьої особи: Костан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Антал Михайла Андрійовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в особі представника Марич Івана Юрійовича, звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Антал Михайла Андрійовича, Державного кадастрового реєстратора відділу у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Губаль Юрія Васильовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, в якому просить суд: 1. Визнати протиправними та скасувати рішення державних кадастрових реєстраторів Антал М.А., Губаль Ю.В., від 28 січня 2019 року №№ РВ-2100295452019, РВ-2100295492019, РВ-2100295442019, РВ-2100295512019 про відмову у державній реєстрації земельних ділянок в державному земельному кадастрі (ДЗК), а саме: - земельної ділянки площею 0,6000 га з цільовим призначенням для ведення ОСГ, розташованої на території Вишківської селищної ради, с. Яблонівка, Хустський район, що належить у порядку спадкування позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЗК-О13 21226, виданого Хустською РДА 26.06.2003 року; - земельної ділянки площею 1,1000 га з цільовим призначенням для ведення ОСГ, розташованої на території Вишківської селищної ради, с. Яблонівка, Хустський район, що належить позивачці ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЗК-О13 21211, виданого Хустською РДА 26.06.2003 року; - земельної ділянки площею 0,2000 га та земельної ділянки площею 1,0800 га, з цільовим призначенням для ведення ОСГ, розташованих на території Вишківської селищної ради, с. Яблонівка, Хустський район що належать позивачці ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЗК-О13 23519, виданого Хустською РДА 26.06.2003 року. 2. Зобов`язати державного кадастрового реєстратора відділу у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянути заяви позивачів про державну реєстрацію земельних ділянок та провести державну реєстрацію зазначених земельних ділянок, сформованих як об`єкт права власності до 2004 року, в Державному земельному кадастрі, з відкриттям Поземельної книги та видачею відповідних витягів на ім`я власників.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі набули право власності на спірні земельні ділянки, на які згідно укладеного договору ПП «Закарпатгеопроект» провело геодезичні роботи та виготовило на кожну земельну ділянку технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Однак, відповідачем були прийняті рішення про відмову у реєстрацію спірних чотирьох ділянок з посиланням на те, що такі ділянки надавались власникам у рахунок земельної частки (паю), але при встановленні (відновленні) меж ділянок встановлено, що такі ділянки не відносяться до земель пайового фонду, а подані на реєстрацію документи не відповідають законодавству. Дійсно, у 2004 році померлий ОСОБА_5 та позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 приватизували земельні ділянки сільськогосподарського призначення, при цьому добровільно відмовившись від отримання ділянок із земель пайового фонду і обравши інші ділянки. Із зазначеним погодився орган влади, який на той час мав право розпоряджатися землями, і передав зазначені ділянки позивачам у власність, що не суперечить ст. 22 Земельного кодексу України, оскільки цільове призначення земель - для сільськогосподарського виробництва - було збережено. Рішення державного кадастрового реєстратора позивачами було оскаржено до Закарпатського окружного адміністративного суду, який позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Товт Ф.Ф. від 02.05.2018 року №ПВ-2100002532018, №ПВ-2100002522018, №ПВ-2100002552018, №ПВ-2100002542018 та зобов`язано Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянути повторно заяви позивачів. 15 січня 2019 року представником позивачів державному реєстратору відділу у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області про реєстрацію земельних ділянок на виконання рішення суду подано заяви та технічну документацію з електронними носіями для проведення державної реєстрації. Однак, 28 січня 2019 року рішеннями державних кадастрових реєстраторів Антал М.А. та Губаль Ю.В. у державній реєстрації 4-ох ділянок відмовлено з тої ж підстави, як і державний кадастровий реєстратор Товт Ф.Ф. , рішення (дії) якого про такі відмови раніше судом визнані протиправними. Вважають, що у відповідачів не було жодних законних підстав у відмові у реєстрації спірних ділянок, - з огляду на норми п. 10 та п. 2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр». Також частиною 6 статті 24 Закону України «Про землеустрій» передбачено підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки і застосування інших, не передбачених у зазначеній статті Закону, підстав для відмови у реєстрації ділянок, - законом не визначено. Позивачі вважають такі дії відповідача намаганням позбавити їх права власності на їх землі через те, що позивачі мають державні акти на землю старого взірця і відомості про них не внесені в Державний земельний кадастр.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

02 травня 2019 року до суду від державного кадастрового реєстратора Відділу у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Антал М.А. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач Антал М.А. зазначив, що позовні вимоги не визнає повністю. Вказав, що в ході дослідження доданих позивачами для реєстрації земельних ділянок документів було виявлено невідповідність документів вимогам законодавства, а саме - земельна ділянка, на яку виготовлялася документація із землеустрою, надавалася в рахунок земельної частки (паю), однак при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки встановлено, що така не відноситься до земель пайового фонду. Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області було проведено перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктами - земельними ділянками, за результатами було складено відповідні акти перевірки, згідно яких встановлено, що спірні земельні ділянки розташовані в контурах, що кардинально різняться від місць розташування раніше переданих у приватну власність земельних ділянок. Хоча згідно інформації з матеріалів «Технического отчета по корректировке планового материала масштаба 1:10000 колхоза «Прикордонник» Хустского района Закарпатской области» контури спірних земельних ділянок віднесені до сільськогосподарських угідь - «Сади», але відповідно до «Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) в ОАО «Прикордонник» Хустського району Закарпатської області» контури не внесені до переліку ділянок, що підлягають поділу на земельні частки (паї).

06 травня 2019 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Пояснило, що при опрацюванні документів позивачів кадастровим реєстратором відділу у Хустському районі Головного управління рішень було прийнято рішення про відмову від 28.01.2019 № РВ-2100295512019, № РВ-2100295442019, № РВ-2100295492019, № РВ-2100295452019 підставою чого було те, що земельна ділянка на яку виготовлялася документація із землеустрою надавалась в рахунок земельної частки (паю), але при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки ділянка не відноситься до земель пайового фонду, тобто згідно планово картографічних матеріалів межі земельної ділянки встановлюються відновлюються) не в пайовому контурі. Державні акти на право приватної власності на землю серії 3K-013 21211 гр. ОСОБА_4 , серії 3 НОМЕР_1 21226 гр. ОСОБА_3 , серії 3K НОМЕР_2 гр. ОСОБА_2 видані взамін сертифікатів на право на земельну часту (пай). При виготовленні технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 земельні ділянки, які вказані у документаціях із землеустрою не відносяться територіально до земель пайового фонду, що є порушенням пункті 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95. Зазначене й стало підставою для прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. А тому вважає, що оскаржувані рішення є законними, обгрунтованими та підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 15 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року роз`єднано у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Губаль Юрія Васильовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 28.01.2019 №РВ-2100295492019 та №РВ-2100295452019. Зокрема, позовні вимоги ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) до Державного кадастрового реєстратора відділу у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Антал Михайла Андрійовича (далі - відповідач, Антал М.А.), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - ОСОБА_1 (далі - третя особа 1, ОСОБА_1 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - третя особа 2, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 28.01.2019 №РВ-2100295442019 та №РВ-2100295512019 - виділити і розглядати в окремому (самостійному) провадженні. Адміністративній справі присвоєно єдиний унікальний номер №260/1126/19.

Позивач в судове засідання не з`явилась, однак в матеріалах справи міститься клопотання від такої про розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві. Просив суд такий задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, що містяться у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа 1 в судовому засідання позовні вимоги підтримав.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, третьої особи 1 та представника третьої особи 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відповідача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2004 році померлий ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_2 приватизували земельні ділянки сільськогосподарського призначення, при цьому добровільно відмовившись від отримання ділянок із земель пайового фонду, обравши інші ділянки.

Із зазначеним погодився орган влади, який на той час мав право розпоряджатися землями, і передав зазначені ділянки позивачам у власність, що не суперечить ст.22 Земельного кодексу /ЗК/ України, оскільки цільове призначення земель (для сільськогосподарського виробництва) було збережено, про що свідчать видані 26.06.2003р. Хустською районною державною адміністрацією Закарпатської області Державні акти на право приватної власності на землі серії ЗК-О13 21226, серії ЗК-О13 23519.

Також спірні земельні ділянки передані у приватну власність позивачу на підставі розпоряджень голови Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області № 681 від 29.12.2002р., № 784 від 29.12.2002р., № 755 від 29.12.2002р.

Позивач набула право власності на спірні земельні ділянки, на якіих згідно укладених із ПП «Закарпатгеопроект» договорів провели геодезичні роботи та виготовили технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

25.04.2018 року ОСОБА_2 звернулася до державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із заявами про державну реєстрацію земельних ділянок, які розташовані в с.Яблунівка на території Вишківської селищної ради і належать їй на підставі державного акту на право власності на землю.

02.05.2018 року відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, про що прийнято рішення (повідомлення) про відмову в прийнятті заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Причиною для прийняття таких рішень слугував факт невідповідності документів вимогам законодавства, а саме земельна ділянка, на яку виготовлялася документація із землеустрою, надавалася в рахунок земельної частки (паю), однак при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки встановлено, що така не відносяться до земель пайового фонду, тобто, остання не відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про державний земельний кадастр» та Порядком ведення державного земельного кадастру, затв. постановою КМ України № 1051 від 17.10.2012р.

Не погоджуючись з такими рішеннями позивач оскаржила такі до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 року заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовані рішення державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. Товта Ф.Ф. №№ ПВ-210002532018, ПВ-2100002522018, ПВ-2100002552018, ПВ-2100002542018 від 02.05.2018р. про відмову у прийнятті заяв про реєстрацію земельних ділянок та у державній реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, а саме: - земельної ділянки площею 0,6000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (підсобного господарства), розташованої на території Вишківської селищної ради, с. Яблонівка, Хустський район, що належить у порядку спадкування позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЗК-О13 21226, виданого Хустською РДА 26.06.2003р.; - земельної ділянки площею 1,1000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (підсобного господарства), розташованої на території Вишківської селищної ради, с. Яблонівка, Хустський район, що належить позивачу ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЗК-О13 21211, виданого Хустською РДА 26.06.2003р.; - земельних ділянок площею 0,2000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (підсобного господарства) та 1,0800 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (підсобного господарства), розташованих на території Вишківської селищної ради, с. Яблонівка, Хустський район що належить позивачу ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЗК-О13 23519, виданого Хустською РДА 26.06.2003р.; зобов`язано державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області розглянути повторно: заяву ОСОБА_1 , зареєстровану державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. 25.04.2018р. за № 21116 про державну реєстрацію земельної ділянки; заяву ОСОБА_4 , зареєстровану державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. 25.04.2018р. за № 21119 про державну реєстрацію земельної ділянки; заяву ОСОБА_2 , зареєстровану державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. 25.04.2018р. за № 21115 про державну реєстрацію земельної ділянки; заяву ОСОБА_2 , зареєстровану державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. 25.04.2018р. за № 21117 про державну реєстрацію земельних ділянок. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській обл. Товта Ференца Франтішековича задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2018р. в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській обл. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 по 5800 (п`ять тисяч вісімсот) грн. кожному, - скасовано. В цій частині прийняв нову постанову, якою витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката по справі, поклав на ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

15.01.2019 року представником позивача державному реєстратору відділу у Хустському районі Головного Управління Держгеокадастру в Закарпатській області про реєстрацію земельних ділянок на виконання рішення суду подано заяви та технічну документацію з електронними носіями для проведення державної реєстрації.

28 січня 2019 року рішеннями державного кадастрового реєстратора Антал М.А. у державній реєстрації спірних ділянок відмовлено рішенням № РВ-2100295442019: по земельній ділянці площею 1,0800 га для ведення ОСГ та рішенням № РВ-2100295512019: по земельній ділянці площею 0,2000 га для ОСГ.

Позивач вважає такі рішення державного кадастрового реєстратора Антал М.А. протиправними у зв`язку з чим звернулася з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються приписами Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затв. постановою КМ України № 1051 від 17.10.2012р.

Відповідно до ч.1 ст.1 вказаного Закону Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ч.2 ст.1 цього Закону).

Згідно ч.1 ст.9 зазначеного Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Приписами ч.4 ст.9 згаданого Закону державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій (ч.6 ст.9 цього Закону).

Відповідно до ст.21 зазначеного Закону документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству.

Приписами ч.3 ст.24 вказаного Закону передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: 1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; 2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; 3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Відповідно до ч.4 ст.24 зазначеного Закону для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Згідно ч.5 ст.24 цього Закону державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (ч.6 ст.24 наведеного Закону).

Окрім цього, порядок ведення Державного земельного кадастру визначається КМ України.

Так, постановою КМ України № 1051 від 17.10.2012р. затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до п.110 вказаного Порядку для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ.

Із наведеного слідує, що Законом України «Про Державний земельний кадастр» визначено конкретний перелік документів, які подаються для здійснення державної реєстрації, та вимоги до них. Також нормами цього Закону передбачені повноваження державного кадастрового реєстратора, на якого покладено обов`язок перевіряти подані документи на відповідність їх вимогам законодавства та за результатами перевірки надавати заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації, при цьому підставами для такої відмови є:

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів не в повному обсязі;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Як з`ясовано під час судового розгляду, підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації спірних земельних ділянок відповідачем визначено невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а саме: земельні ділянки, на які виготовлялася документація із землеустрою, надавалися в рахунок земельної частки (паю), однак при встановленні (відновленні) меж земельних ділянок встановлено, що такі не відносяться до земель пайового фонду.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються зокрема шляхом проведення перевірок.

Статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, мають право, зокрема, здійснювати перевірку об`єктів - земельних ділянок, що перебувають у користуванні юридичних і фізичних осіб та складати акти, за результатами таких перевірок.

При цьому, акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, оскільки акт перевірки є службовим документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення, а відтак не породжує для осіб, які перевірялись, настання будь - яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов`язки та законні інтереси.

У свою чергу висновки акту перевірки та безпосередньо акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, оскільки акт перевірки є службовим документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення.

Отже, акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення особою, діяльність якої перевіряли, вимог законодавства, обов`язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Викладені у ньому контролюючим органом факти та висновки не можна розглядати як рішення суб`єкта владних повноважень, що породжує для суб`єкта господарювання певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень щодо усунення порушень, виявлених під час перевірки, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених суб`єктом господарювання порушень.

Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб контролюючого органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Так, відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 15 серпня 2018 року за №520/ДК/489/09/01/-18 вбачається, що в результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка, на яку виготовлялася документація із землеустрою передавалася в приватну власність в рахунок земельної частки (паю), але при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки її місце розташування не відносилось до земель пайового фонду, тобто згідно планово-картографічних матеріалів межі ділянки встановлюються (відновлюються) поза межами пайових контурів. Вищезгадана земельна ділянка перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_2 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії 3K-013 № 23519, виданого на підставі розпорядження голови Хустської РДА від 29.12.2002р. № 755. Три земельні ділянки, загальною площею 1,3500 га (0,0700 га + 0,2000 га + 1,0800 га), передано їй для ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю від 26.06.2003р. № 26344. На час проведення перевірки документи, на підставі яких виготовлено правовстановлюючий документ на право власності на землю гр. ОСОБА_2 , відсутні. В подальшому гр. ОСОБА_2 з ПП «Закарпатгеопропект» укладено договір від 06.10.2016р. № 532 на виконання робіт по складанню технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства. Згідно схематичного зображення земельної ділянки на ситуаційному плані даної техдокументації, об`єкт землеустрою, розташований в контурі 1946, конфігурацією земельної ділянки площею 1,0800 га, значно відрізняється від відображеної у вищезгаданому державному акті на право приватної власності на землю серії 3K-013 № 23519. Хоч згідно інформації, що міститься в матеріалах «Технического отчета по корректировке планового материала масштаба 1:10000 колхоза «Прикордонник» Хустского района Закарпатской области» контур 1946 віднесений до сільськогосподарських угідь - «Сади», але відповідно до «Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) в ОАО «Прикордонник» Хустського району Закарпатської області» зазначений контур 1946 не внесений до переліку ділянок, що підлягають поділу на земельні частки (паї).

Відповідно до ст.55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) повинна включати, зокрема, копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно наданих доказів спірні земельні ділянки перебувають у власності позивача, що засвідчується Державними актами на право власності на землю; вказані акти є дійсними і під час розгляду справи не надано доказів їх скасування чи визнання недійсними в судовому або позасудовому порядку.

Відповідно до п.2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що подана позивачем документація для проведення державної реєстрації земельних ділянок відповідає вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, при цьому відповідачем помилково прийняті рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Таким чином, оскаржувані рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо зобов`язання державного кадастрового реєстратора відділу у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області провести державну реєстрацію земельних ділянок, сформованих як об`єкт права власності до 2004 року в Державному земельному кадастрі з відкриттям Поземельної книги та видачею відповідних витягів на ім`я власника слід повідомити наступне.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, позивачем не враховано, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за Головним управлінням, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що зобов`язання відповідача провести державну реєстрацію земельних ділянок - є формою втручання суду в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

При повторному розгляду також в обов`язковому порядку повинні бути враховані висновки судового рішення.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доказування покладається в даному випадку на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень від 28 січня 2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру, позовні вимоги щодо визнання вказаних рішень протиправним та їх скасування відповідають вимогам закону та обставинам справи, що підтверджено дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, у зв`язку з чим позов в зазначеній частині підлягає до задоволення. При цьому, у задоволенні позову в іншій частині (зобов`язати відповідача провести державну реєстрацію земельних ділянок) - слід відмовити з вищенаведених підстав, оскільки належним способом порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію земельних ділянок від 15 січня 2019 року за №№ЗВ-210379512019 та ЗВ-2103179462019.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 214-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Антал Михайла Андрійовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Антал Михайла Андрійовича від 28.01.2019 року №РВ-2100295442019 та №РВ-2100295512019 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

3. Зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Головного управління держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути заяви ОСОБА_2 , від 15 січня 2019 року за №№ЗВ-2103179512019 та ЗВ-2103179462019 про державну реєстрацію земельних ділянок.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 39766716) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) грн.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08 січня 2020 року.

СуддяЯ. М. Калинич