Рішення № 86825821, 09.01.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 р. Справа№200/12625/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вичинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (далі - ВЦА) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вичинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11 червня 2019 року він звернувся із письмовою заявою до ВЦА, у якій просив надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Проте відповідачем не надано відповідь на вищевказану заяву.

Враховуючи наведене, позивач, посилаючись на приписи Закону України «Про звернення громадян», просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати останнього надати обґрунтовану відповідь на його заяву від 11.06.19.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

05.12.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позивачу надана усна відповідь на його звернення від 11.06.19, про що зроблено відповідну відмітку у реєстраційно-контрольній картці. У зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

16.12.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній зазначив, що 11.06.2019 року ним дійсно подано два звернення на адресу ВЦА. Одне звернення було усним, пов`язаним з фінансовими питаннями, а друге пов`язане з неналежною поведінкою посадової особи під час здійснення нею особистого прийому. Дані звернення абсолютно не пов`язані одне з одним. Питання, які містяться у вказаних зверненнях мають кардинально різний характер. На усне звернення щодо фінансових питань позивачем отримано письмову відповідь ВЦА від 25.06.19. На письмове звернення щодо неналежною поведінкою посадової особи відповідь не надана. Також посилаючись на приписи ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», позивач вважає протиправними посилання відповідача щодо надання усної відповіді.

21.12.2019 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, згідно якого ВЦА вказує, що для розгляду письмової заяви, яка розглядалась на особистому прийомі громадян 11.06.19, проведення перевірки фактів викладених у зверненні не проводилось, тому що прийом громадян 04.06.2019 та 11.06.2019 здійснювала одна і таж особа - заступник керівника військово-цивільної адміністрації, тому не було потреби в необхідності перевірки викладених фактів, в зв`язку з чим заявнику безпосередньо на особистому прийомі громадян були надані роз`яснення. Що стосується статті 18 Закону України «Про звернення громадян», позивач вказує на право заявника одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги, але дана стаття Закону також надає право громадянину при розгляді заяви чи скарги бути присутнім при розгляді заяви чи скарги. Вбачається, що заявнику на особистому прийомі громадян були надані роз`яснення на порушені питання викладені у письмовій заяві щодо прийому від 04.06.19, та додатково надана письмова відповідь на друге питання порушене на особистому прийомі громадян.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Вивчивши доводи сторін, що викладені у заявах по суті справи та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

11 червня 2019 року позивач звернувся до ВЦА із заявою (зареєстрована 11.06.19 за № Ф-1156). Згідно змісту вказаної заяви позивач вказую, що 04.06.19 заступником керівника ВЦА, під час здійснення особистого прийому, останній дозволив собі зробити образливі висловлювання в адресу позивача. У зв`язку з чим позивач просить надати обґрунтовану відповідь на наступні питання: 1) яким нормативно-правовим актом передбачено такий образливий спосіб спілкування з відвідувачами; 2) на підставі якого документа Вам було надано повноваження робити подібні образливі висловлювання на адресу позивача; 3) чи прийняте звернення позивача на особистому прийомі від 04.06.19, якщо ні, надати законне обґрунтування такої відмови (а.с. 20).

Позивач оскаржує бездіяльність позивача щодо ненадання відповіді на вищевказане звернення від 11.06.19.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян».

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про звернення громадян» законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. […].

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» визначені права громадянина при розгляді заяви чи скарги.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Окрім того, пунктом 1 Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 07 лютого 2008 року №109/2008 постановлено Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов`язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України «Про звернення громадян», упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз`яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; з`ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків щодо розгляду звернень громадян.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Судом встановлено, що 11.06.19 позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача, у якій поставив ряд питань (а.с. 20).

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Дослідивши докази у справі судом встановлено, що відповідачем не надано жодного доказу, які б свідчили про розгляд та надання відповіді на звернення позивача від 11.06.19 № Ф-1156.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо надання усної відповіді, про що зроблено відповідну відмітку у реєстраційно-контрольній картці, оскільки по-перше, вказане протирічить приписам Закону України «Про звернення громадян», які визначають право громадянина при розгляді заяви на одержання письмової відповіді про результати розгляду заяви (стаття 18 Закону) та обов`язок органу місцевого самоврядування письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви (стаття 19 Закону); по-друге, відповідачем не надано доказу, що підтверджує розгляд та надання усної відповіді саме на звернення позивача від 11.06.19 № Ф-1156.

Також суд звертає увага на зміст частини 4 статті 22 Закону України «Про звернення громадян» згідно якої усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Отже, навіть на усі звернення громадян на особистому прийомі надається відповідь письмово або усно, за бажанням громадянина.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів надання позивачу відповіді на його звернення.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що відповідачем під час розгляду заяви позивача від 11 червня 2019 року допущено протиправну бездіяльність, яка виразилася в невиконанні та порушенні вимог чинного законодавства.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, позов ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем за подання позовної заяви сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. суд вважає необхідним стягнути на його користь понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вичинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військово-цивільну адміністрацію міста Торецьк Донецької області щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 11 червня 2019 року, зареєстрованої за № Ф-1156.

Зобов`язати Військово-цивільну адміністрацію міста Торецьк Донецької області (місцезнаходження: вул. Маяковського, буд. 24-А, м. Торецьк, Донецька область, 85200, Ідентифікаційний код юридичної особи 41552929) розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 ), зареєстровану 11.06.2019 року за № Ф-1156 та надати відповідь, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (місцезнаходження: вул. Маяковського, буд. 24-А, м. Торецьк, Донецька область, 85200, Ідентифікаційний код юридичної особи 41552929) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв