Рішення № 86825767, 08.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року Справа № 160/10831/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Халеміна Максима Борисовича до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 року №Ф-30649-50/66 в сумі 5 508,36 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він з 2008 року і по теперішній час безперервно перебуває в трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Дніпрометиз», де обіймає посаду начальника юридичного відділу. Єдиним джерелом доходів є його заробітна плата, яку виплачує підприємство, яке як роботодавець і податковий агент утримує з нього та сплачує всі необхідні податки й збори до відповідних бюджетів. 05.10.2018 р. позивач встав на облік в Державній податковій інспекції у Чечелівському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як самозайнята особа - адвокат. Проте від здійснення адвокатської діяльності доходів він не отримує, оскільки здійснює її виключно на безоплатній основі - тобто без сплати гонорару (принцип Рrо bono) і лише в інтересах підприємства та його посадових осіб.

Так, за період з 05.10.2018 р. по 04.11.2019 р. ним, як адвокатом, було укладено лише два безоплатних договори та виписано на їх підставі лише чотири ордери (три з них - на участь в судових засіданнях для представництва інтересів підприємства в судах, ще один - на участь у кримінальному провадженні при допиті як свідка фінансового директора підприємства). За період з 01.10.2018 р. по 30.09.2019 р. підприємство щомісячно сплачувало за нього суми єдиного внеску в розмірах, що перевищують встановлений законодавством для цього мінімум. Таким чином, спірна податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 року №Ф-30649-50/66 в сумі 5 508,36 грн. винесена не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав про визнання її протиправною та скасування.

Ухвалою суду від 08.11.2019 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 29.11.2019 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що податковий орган вважає, що вимога №Ф-30649-50/66 від 15.08.2019 року є цілком законна та вірна, оскільки особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Таким чином, законом передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця, сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. У інформаційній системі органу доходів і зборів лише відображаються відомості про сплату чи не сплату платниками податків єдиного внеску, розмір та обов`язок сплати якого встановлені законом. Облікові даніінформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійною підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність. Отже, згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості платника становила 5 508,36 грн. На підставі цих даних Головне управління ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 №Ф-30649-50/66, відповідно до вимог чинного законодавства. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 2008 року перебуває у трудових правовідносинах з Приватним акціонерним товариством «Дніпрометиз», що підтверджується записом № 3 у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Позивач ОСОБА_1 , на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області № 94 від 05.06.2018 р., має право на заняття адвокатською діяльністю, про що свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3727 від 08.06.2018 р.

Судом також встановлено, що 05.10.2018 р. позивач перебуває на обліку у контролюючих органах за № 9777, що підтверджується довідкою від 05.10.2018 р. №1804660700030 про взяття на облік платника податку за формою №34-ОПП. З тієї ж дати позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску в органах ДФС за №10000001318160, що підтверджується повідомленням від 05.10.2018 р. № 1804668000011 про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №2-ЄСВ.

За період з жовтня 2018 року по вересень (включно) 2019 року роботодавцем позивача - ПрАТ «Дніпрометиз» було нараховано та сплачено до державного бюджету України єдиний внесок у розмірі 22% від окладу, що складає 65 822,63 грн., про що свідчать дані довідки від 04.11.2019 р. № 286, що видана підприємством.

05.12.2018 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з метою отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі, в якій просив пояснити чи існує обов`язок для нього як адвоката нараховувати та сплачувати єдиний внесок до державного бюджету України у розмірі, визначеному законом про ЄСВ, з урахуванням того, що останній не отримує доходу (прибутку) від провадження незалежної професійної діяльності та є працівником ПрАТ «Дніпрометиз», яке в свою чергу сплачувало за нього єдиний внесок як податковий агент.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області листом від 03.01.2019 р. №759/04-36-13-08-10 направило позивачу індивідуальну податкову консультацію №21/ІПК/04-36-13-08-10 від 03.01.2019 р., в якій зазначило, все ж таки, про необхідність сплати позивачу єдиного внеску навіть за умови перебування ним у трудових відносинах та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року по справі №160/580/19, яке набрало законної сили 07.05.2019 року, було визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 21/ІПК/04-36-13-08-10 від 03.01.2019 р.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача по формуванню та видачі відносно нього спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30649/50/66 від 15.08.2019 р. на суму 5 508,36 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з пп.14.1.226. п.14.1. ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Інформація про найменування і місцезнаходження, організаційної форми адвокатської діяльності вноситься до Єдиного реєстру адвокатів України, ведення якого забезпечується Радою адвокатів України.

Відтак, обов`язок перебувати на обліку в контролюючих органах самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, як платник податків і як платник єдиного внеску виникає у адвоката, якщо до Єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатської діяльності індивідуально, і така діяльність не є припиненою або зупиненою.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 р. №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу ч.8 вказаної статті Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Так, позивач дійсно з 2008 року і по теперішній час перебуває у трудових правовідносинах з Приватним акціонерним товариством «Дніпрометиз», що підтверджується записом № 3 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За весь зазначений вище період роботодавець виплачував позивачу заробітну плату, утримував та перераховував до відповідних бюджетів обов`язкові платежі, в тому числі ЄСВ. Зазначене твердження підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма 5-ОК) сформованими за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, в розумінні Закону №2464 позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності. З аналізу норм цього закону видно, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ, за умови відсутності доходу від відповідної діяльності, зобов`язання платника податків виплатити державі додаткові кошти у вигляді сплати ЕСВ не відповідає критерію "пропорційності", адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягнута сплатою єдиного внеску роботодавцем.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував його роботодавець, у позивача відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску, оскільки фактично він є найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної та отримання доходу від такої діяльності. При цьому свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення індивідуальної адвокатської діяльності.

Враховуючи встановлені вище обставини та надані докази, суд вважає, що нарахування відповідачем недоїмки з єдиного внеску в сумі 5 508,36 грн. за період, коли позивач фактично не здійснював діяльність як самозайнята особа, та не отримував доходу, а вказаний внесок за нього сплачував роботодавець, є протиправним.

Водночас, відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану вимогу, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 15.08.2019 р. № Ф-30649-50/66.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено, слід повернути позивачу судові витрати по справі в розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132,139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 року №Ф-30649-50/66.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) на користь адвоката Халеміна Максима Борисовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма