Ухвала суду № 86825760, 09.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 січня 2020 року Справа №160/914/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Букіної Л.Є., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року у справі № 160/914/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року в адміністративній справі № 160/914/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непоновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, 49094) провести поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 29.07.2018 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

- присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, 49004) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352,40 грн. (триста п`ятдесят дві гривні 40 коп.).

- у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 року виправлено описку в абзаці десятому описової частини рішення суду від 12.03.2019 року у справі №160/914/19, а саме: замість « ОСОБА_2 був зареєстрований та мешкав» зазначено « ОСОБА_1 була зареєстрована та мешкала».

На електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 13.12.2019 року надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій заявник просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати пенсії позивачу за віком у невстановленому законом розмірі;

- вжити заходів, що забезпечують проведення перерахунку та виплати позивачу пенсії за віком, з усіма підвищеннями і надбавками, як непрацюючому пенсіонеру, у розмірі передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, з проведенням індексації пенсії і виплатою компенсації втрати частини доходу починаючи з 29.07.2018 року;

- відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду у повному обсязі заявлених вимог, шляхом стягнення всієї суми боргу, починаючи з 29.07.2018 року по день фактичної виплати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 року заяву про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

03.01.2019 року заявником усунуто недоліки у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та заяву про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена норма кореспондється з положення п. 1 ч. 6. ст. 246 КАС України, відповідно до якого у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно з ст. 1291 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судом встановлено, що на виконання рішення від 12.03.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом 26 квітня 2019 року видано виконавчий лист №160/914/19.

Суд зазначає, що рішення суду може виконуватись як у добровільному, так і у примусовому порядку. Боржник, за власним волевиявленням, може виконати рішення суду добровільно. У разі добровільного порядку виконання рішення суду, виконавчий документ разом із заявою може бути надісланий стягувачем підприємству, установі, організації, фізичній особі. Разом з цим, стягувач має право пред`явити виконавчий документ для примусового виконання.

Разом з цим, матеріали справи містять докази про закінчення виконавчого провадження від 29.11.2019 року ВП № 59956093, у зв`язку з фактичним у повному обсязі виконанням, на думку виконавця, рішення суду за виконавчим документом № 160/914/19.

При цьому, виконавець пропонує позивачу звернутись до суду з питання виконання судового рішення у повному обсязі, відповідно до ст.383 КАС України, із заявою про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень- відповідача на виконання рішення.

Проте, у разі, якщо позивач вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб може оскаржити рішення, дії або бездіяльність органу ДВС, що кореспондується із вимогами ч.8 ст.382 КАС України.

Так, згідно ч. 8 ст.382 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що виконавче провадження закінчено державним виконавцем у зв`язку з фактичним у повному обсязі виконанням рішення суду за виконавчим документом № 160/914/19.

Неоскаржуюючи рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що стягувач ( ОСОБА_1 ) погодилась з висновками державного виконавця, що рішення суду виконано добровільно та у повному обсязі.

А тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень- відповідача на виконання рішення.

Крім того слід зазначити, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 160/914/19 та визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її складення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.Є. Букіна