Рішення № 86825605, 03.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

03 січня 2020 р. Справа № 120/2264/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання дій протиправними та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якій позивач просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-91154-55 від 05.06.2019 року з мотивів її протиправності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що починаючи з 18.01.2016 року перебуває на обліку в податковому органі як фізична особа-підприємець, та обрав спрощену систему оподаткування (3 група) і є платником єдиного соціального внеску. Всі податки та збори сплачує своєчасно та у визначеному законом розмірі. Водночас, 4 липня 2019 року отримав вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-91154-55 від 05.06.2019 року в сумі 1352,57 грн. Як стверджує позивач, таке нарахування є наслідком встановлення останньому податковим органом з 23.08.2018 року ознаки незалежної професійної діяльності. Відтак, окрім нарахування єдиного соціального внеску як фізичній особі-підприємцю, позивачу також нараховано єдиний внесок як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю. Позивач вважає, що у даному випадку, має місце подвійне нарахування єдиного соціального внеску, а тому, за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до суду.

Ухвалою суду від 17.07.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін, у письмовому провадженні. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

06.08.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Як зазначає відповідач, згідно з реєстраційними даними позивач з 18.01.2016 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем, а з 23.08.2018 року їй встановлено ознаку незалежної професійної діяльності. На підставі інформації визначеної в інтегрованій картці платника податку, контролюючим органом нараховано єдиний внесок за ознакою професійної незалежної діяльності. Свої дії відповідач вважає правомірними, а тому, просить відмовити у позові.

Ухвалою суду від 09.08.2019 року клопотання позивача задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19 (Пз/9901/10/19). Зобов`язано сторони повідомити суд про усунення обставин, що слугували зупиненню провадження у справі.

На адресу суду 16.08.2019 року надійшла відповідь на відзив у якій позивач не погоджується із позицією відповідача викладеною у відзиві посилаючись на доводи які великою мірою дублюються із позовної заяви. Додатково посилається на висновки, викладені у постанові Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 у справі №808/7758/13-а (№К/800/44702/14), відповідно до яких, особа, яка перебуває на обліку в органі доходів і зборів як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа, а його доходи, отримані від адвокатської діяльності в період перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, в силу вимог пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року в задоволенні клопотання представника позивача від 10.10.2019 року про поновлення провадження в адміністративній справі №120/2264/19 відмовлено.

06.12.2019 року позивачем подано клопотання, в якому просить суд розглянути питання щодо стягнення на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6400 грн, в підтвердження чого надав суду відповідні докази.

Ухвалою суду від 28.12.2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги поновлено.

Також, 28.12.2019 року судом ухвалено замінити відповідача у цій справі - Головне управління ДФС у Вінницькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.

Розглянувши подані документи, і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 18 січня 2016 року є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в податковій інспекції, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку позивач є платником єдиного податку 3 групи та сплачує єдиний податок у розмірі 5% від доходу, тобто, перебуває на спрощеній системі оподаткування. Видами діяльності (КВЕД) є: 63.99 - надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 69.10 - діяльність у сфері права; 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування; 74.90 - інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 82.19 - фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність.

Також, згідно Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4390, виданого на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 04.07.2012 року № 69, ОСОБА_1 являється адвокатом.

За даними інформаційної системи органів ДФС, станом на 27.05.2019 року загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску (КБК 7104000000) по ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) становила 1352,57 грн.

05.06.2019 року ГУ ДПС у Вінницькій області винесено відносно ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-91154-55 від 05.06.2019 року на суму 1352,57 грн.

Вказану вимогу позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим, звернувся до суду з позовом про її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п. 65.1 ст. 65 14 ПК України взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Разом з тим, згідно з п. 65.2 ст. 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, що передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому, відповідно до пп. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Отже, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа (фізична особа-підприємець).

Крім того, факт наявності в особи статусу фізичної особи-підприємця автоматично виключає можливість її взяття на облік в податкових органах як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

З аналізу зазначених положень законодавства слідує, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

У силу вимог п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме, наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності

Отже, законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. При цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом № 2464- VI не передбачений.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону № 2464-VI взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 116 від 24.11.2014.

Суд зауважує, що оскільки позивача зареєстровано як фізичну особу-підприємця згідно з Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", до позивача не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 5 Закону № 2464-VI. Зазначені висновки суду підтверджуються також положеннями п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, відповідно до яких, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пп. 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач - ОСОБА_1 , перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та вести єдиний податковий облік та сплату податків, як фізична особа-підприємець 3 групи єдиного податку із зареєстрованим видом діяльності (діяльність у сфері права).

Водночас, при ухваленні рішення у даній справі, яка є типовою, судом, відповідно до частини третьої статті 291 КАС України враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в рішенні від 02.09.2019 року, за результатами розгляду зразкової справи №520/3939/19-а. Так, в межах даної зразкової справи Верховний Суд вказав, що за наявності існуючого правового регулювання, взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що Головне управління ДПС у Вінницькій області безпідставно здійснило нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-91154-55 від 05.06.2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 139 КАС України, частиною першою якої передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Так, матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до суду позивач поніс витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 768,40 грн., про що свідчить банківська квитанція №0.0.1406131055.1 від 12.07.2019. Відтак, відповідна сума понесених витрат підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивачем заявлена вимога про відшкодування 6400 грн. витрат на понесену правничу допомогу адвоката.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у цій частині, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат;

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії учинялись.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано суду:

- попередній розрахунок судових витрат від 12.07.2019 року в загальній сумі 9288.40 грн, яка складається із судового збору - 768,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 6400 грн, витрати пов`язання із прибуттям до суду для участі у засіданнях - 2000 грн, банківські послуги - 20, послуги поштового зв`язку -100 грн.

- договір від 08.07.2019 року, квитанція адвоката Дудіна Леоніда Володимировича б/н від 08.07.2019 року.

У наданому договорі від 08.07.2019 року вказано, що ФОП ОСОБА_1 з однією сторони, та адвокат Дудін Леонід Володимирович, з іншої сторони уклали даний договір.

Згідно з квитанція адвоката Дудіна Леоніда Володимировича б/н від 08.07.2019 року адвокатом відповідно до виконано роботу загальна вартість якої становить 6400 грн.

Разом з тим, у зазначеній квитанції адвоката Дудіна Леоніда Володимировича б/н від 08.07.2019 року, що платником ФОП ОСОБА_1 сплачено 6400 гривень на рахунок отримувача адвоката Дудіна Леоніда Володимировича".

Суд вважає, що у даному випадку наданими доказами не підтверджується факт сплати ФОП ОСОБА_1 коштів в рахунок вартості послуг адвоката, оскільки останнім не надано суду видаткових касових ордерів або платіжних доручень про передачу коштів адвокату та не встановлено й не зазначено, якими доказами підтверджується фактичне понесення Позивачем витрат на правову допомогу, а адвокатом зарахування коштів на його рахунок, що відкрито у банківській установі, не надано книгу обліку доходів і витрат.

Відтак, судом з наданих документів не встановлено факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу та сплату коштів в сумі 6400,00 грн.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені обставини справи, суд дійшов до переконання про відмову в задоволенні вимог позивача щодо стягнення на користь витрат на професійну правничу допомогу.

Також, посилаючись на ст. 135 КАС України, якою передбачено відшкодування витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, ОСОБА_1 зазначив що його представник - адвокат Дудін Л.В. здійснює адвокатську діяльність в смт. Тростянець Вінницької області, а він знаходиться в м. Тульчин Вінницької області, в зв`язку з чим, вони несуть витрат на поїздки до Вінницького окружного адміністративного суду для участі в судових засіданнях у даній справі.

Таким чином, Позивач планує понести додаткові витрати в зв`язку з прибуттям до суду для участі в судових засіданнях у цій справі та просить додатково стягнути витрати у розмірі 2120 грн, не надавши належних та допустимих доказів для стягнення з відповідача зазначених витрат.

Окрім того, суд вважає, доречним наголосити позивачу та його представнику, що відповідно до ухвали суду від 17.07.2019 року вирішено здійснювати розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), відтак сторонам відвідувати Вінницький окружний адміністративний суд, задля участі у судових засіданнях у цій справі, відсутня необхідність.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Вінницькій області №Ф-91154-55 від 05.06.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар