Ухвала суду № 86814275, 08.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання відмови у відкритті провадження

08 січня 2020 р. справа №520/24/20

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зобов`язання начальника Міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області скасувати обтяження на вантажний автомобіль EAGLE VD5044, фургон малотоннажний, білого кольору, 2007 р. випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_2 , накладений відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №42089127, видавник Міськрайонний ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області, -

встановив:

З тексту позову та приєднаних до позову документів, змісту та характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу учасників спору, предмету спору, задекларованих заявником намірів та опису порушених прав вбачається, що спір про зняття арешту з нерухомого майна підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Так, фактично заявник має намір захистити майновий інтерес на усунення перешкод у розпорядженні речовим правом (правом власності) на згаданий вище автомобіль.

Такий інтерес склався у зв`язку придбанням заявником зазначеного автомобіля на електронних торгах згідно Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За правилом ч.2 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Таким чином, законодавець чітко і однозначно визначив, що правовою підставою для зняття державним виконавцем арешту з майна є не визнання неправомірним діяння владного суб"єкта, а винесення судом рішення про зняття арешту з майна.

При цьому, суд бере до уваги, що до адміністративного суду може бути оскаржено рішення державного виконавця про накладення арешту на майно, але виключно у тому разі, коли має місце порушення прав та інтересів особи у публічно - правових відносинах або таке рішення було винесено поза межами виконання судових рішень по цивільним чи господарським спорам.

Між тим, заявник постанови державного виконавця про накладення арешту на майно не оскаржує, наголошуючи при цьому на порушенні ст. 41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України, тобто стверджує про позбавлення та ускладення реалізації правомочностей власника, а не про порушення порядку реалізації владним суб`єктом управлінської функції.

Заявником також не заявлено і вимог з приводу оскарження діяння державного виконавця стосовно застосування наслідків завершення (закінчення) виконавчого провадження.

Оскільки у спірних правовідносинах має місце подія зміни власника арештованого майна, а безпосередньо рішення державного виконавця про накладення арешту не оскаржується, то суддя не знаходить підстав для вирішення спору по суті у порядку адміністративного судочинства, адже розв"язання питання правомірності набуття майна у власність у даному конкретному випадку знаходиться поза межами компетенції адміністратвиногосуду.

Окрім того, суддею при вирішенні питання про наявність правових підстав для прийняття даного позову до провадження виявлено також правову позицію Великою Палати Верховного Суду стосовно порядку розгляду вимог про зняття арешту з майна, викладену у постанові від 08.11.2019р. по справі №643/3614/17, яка полягає в тому, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

За таких обставин, даний спір не підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 170, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадженні в адміністративній справі.

Роз`яснити, що даний спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства за місцезнаходженням відповідачів.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя Сліденко А.В.